+12 Київ
Корупція все ще залишається основною проблемою в Україні, а енергетичний сектор особливо вразливий до незаконної діяльності. Хоча багатьом і хотілося б розглядати корупцію як внутрішню українську проблему, деякі зовнішні гравці, які ставляться толерантно або якось навіть допомагають уряду в Києві, відіграють провідну роль у збереженні корупції всередині України.
Головною ілюстрацією цієї проблеми є Дмитро Фірташ, відомий український олігарх, який, за повідомленнями ЗМІ, має зв'язки з горезвісним ватажком російської мафії Семеном Могилевичем. Незважаючи на те, що він живе під домашнім арештом у Відні, а Сполучені Штати Америки вимагають його екстрадиції за обвинуваченням у міжнародних злочинах, Фірташ має можливість використовувати свої зв'язки для маніпулювання численними організаціями з метою отримання особистої вигоди. Він підживлює корупцію в українському енергетичному секторі, використовуючи корупційну систему посередників у газопостачанні України.
За оцінками "Нафтогазу України", домовленості Фірташа з українським урядом тільки у 2017 році принесли посередникам на ринку газу чистий дохід на неймовірну суму $2 млрд. Джерелами для цих грошей стали і кредит від Світового банку, наданий Україні на придбання природного газу, і допомога від Міжнародного валютного фонду, яку було призначено для оплати субсидій на газ для малозабезпечених. Замість того щоб бути використаними за призначенням, ці кредити і допомога опинилися в руках Фірташа внаслідок непрозорої системи руху грошей, сплачених Україною за газ, і грошей, виплачених урядом як субсидії. Крім того, немає гарантії, що частина з $1 млрд, які Сполучені Штати Америки надали Україні як гарантії суверенного боргу, також не опиниться в кишені Фірташа.
Широкомасштабна операція з газовими грошима і субсидіями стала можливою після того, як прем'єр-міністр Володимир Гройсман почав ревізію реформи газового ринку під керівництвом "енергетичного" віце-прем'єр-міністра Володимира Кістіона. Замість того щоб сприяти відкритим і конкурентним ринкам газу, як задумували спочатку, ці реформи стали символом того, наскільки ринок може бути корумпованим. Кістіон також став основним захисником інтересів Фірташа в уряді і всіляко сприяв регіональній газовій компанії, яка керує 75% регіональних газових розподільчих компаній в Україні.
Передбачали, що план реформи ринку газу, схвалений за часів попереднього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, уряд якого створив ліберальний конкурентний ринок із великою кількістю постачальників газу в частині постачання газу для юридичних осіб, мали завершити до квітня 2017 року. Це означало б, що всі українці одержали б доступ до ринку газу і конкуренцію на цьому ринку. Але цей план згорнув уряд, очолюваний Гройсманом.
Ці зміни стали істотними для найбільшої державної енергетичної компанії "Нафтогаз". Згідно з планом Яценюка, компанія "Нафтогаз" має видобувати й імпортувати газ, а після цього – зобов'язана передавати його приватним газовим розподільчим компаніям.
Однак у квітні 2017 року замість того, щоб уводити в дію положення закону про ринок газу і запроваджувати реальну конкуренцію для постачальників серед населення, як це вже було зроблено на комерційному газовому ринку, уряд пішов у зовсім протилежному напрямі. Завдяки лобіюванню, яке здійснювали представники Фірташа, упровадження ринкових реформ перенесли на наступний рік.
Водночас нові нормативно-правові акти ліквідували систему спеціальних банківських рахунків, запроваджених із метою гарантування безпеки компанії "Нафтогаз" від зловживань облгазами, і скасували автоматичний переказ коштів як оплату "Нафтогазу" за доставлений газ. До введення цієї зміни платежі споживачів переказували в казначейство й автоматично розподіляли: частково на оплату за доставлений газ "Нафтогазу", частково – на інші потреби.
Не маючи можливості автоматично отримувати платежі, "Нафтогаз" не має жодних гарантій оплати і важелів упливу на своїх контрагентів. Газорозподільчі компанії-посередники постачають газ населенню і збирають кошти, але вони не потрапляють до "Нафтогазу", який постачає газ.
Цього року ситуація навіть погіршилася. У січні 2018 року уряд ухвалив низку нормативно-правових актів, які фактично дозволили розподільчим компаніям залишати собі 12–15% доходу як компенсацію операційних витрат, а не 2,5%, як це було раніше. Український уряд також зробив "попередню заяву", що реальні ринкові правила та реалізацію буде перенесено на три роки – до 2021 року.
Через затягування ринкової реформи та консервування корупційної системи борги газорозподільчих компаній перед "Нафтогазом" тільки протягом двох місяців зросли на $500 млн і нині становлять $2 млрд. Як публічно заявив представник "Нафтогазу", немає жодних шансів, що ці гроші коли-небудь повернуть державі.
Усі ці угоди заслуговують на пильну увагу і ретельне вивчення з боку правоохоронних органів. Обурює, що людина, яка перебуває під арештом у Відні за явну корупцію, може збільшувати свої статки завдяки міжнародним фінансовим організаціям і водночас ще й гальмувати реформи в Україні.
У цьому контексті очевидно, що зусиль Національного антикорупційного бюро, на яке покладають відповідальність за розслідування таких справ в Україні, недостатньо. Без посилення тиску з боку Сполучених Штатів Америки для швидкої екстрадиції Фірташа з Австрії разом із підтримкою об'єктивного та професійного розслідування його зв'язків з українськими посадовцями найвищого ешелону, Україна навряд чи введе вільний і справедливий ринок у найближчому майбутньому.
Джерело: atlanticcouncil.org
