+9 Київ
Осколки Партії регіонів вимагають звільнити Уляну Супрун через епідемію кору. Епідемію, яка виникла, тому що люди перестали робити щеплення. Щеплення люди перестали робити, тому що міністр охорони здоров'я від Партії регіонів купувала і продавала барижну вакцину свого сина, яка призводила до смерті людей і навряд чи рятувала від кору. І тепер ці люди самі вимагають звільнити міністра, яка закуповує сучасні вакцини через міжнародні організації, покаравши її за свою жадібність і дурість.
Це загальна історія для України. Коли люди спочатку роблять капость, а потім "своїм прикладом" доводять, що нічого робити не можна в принципі. А інституту репутації в країні немає. І кожен "барига", неважливо – торгує він бурштином чи торгував барижними вакцинами, може прийти в телевізор і розказувати, як жити далі.
Спочатку ці люди провели "приватизацію 90-х". І тепер активно розповідають людям, що приватизація – це зло. Звичайно, те, що вони робили, це зло. Але це не було приватизацією. Це не було прозорим і чистим продажем без додаткових умов. Це були схеми. Які, до речі, як і сьогодні, прикривали, зокрема, і турботою про вітчизняного виробника. І преференціями українцям. Вітчизняним інвесторам. Закінчилося це олігархатом. І тепер ці люди лякають громадян України приватизацією загалом, кажучи, що хай уже краще у держави. Тому що й далі сидять на потоках державних компаній.
Але варто прийти адекватній людині, сказати: продаймо на відкритому конкурсі, нехай переможе той, хто дасть найкращу ціну і без додаткових умов (а ля покупець повинен мати досвід роботи в Україні, любити футбол, і його прізвище має бути на конкретну букву), як її відразу затаврують ворогом народу. Затаврують люди, які нажилися на схемах 90-х і використовують цей фантомний біль для того, щоб і далі наживатися.
Ці самі люди твердять, що ринок землі – це погано. І не тому, що ринок землі – це погано, а тому що "це погано в Україні, адже в Україні все, що не робиться, – погано". І це говорять люди, які своїми руками робили все в Україні. І так, робили погано. І заробляли на цьому. Як із вакциною від кору. І хочуть заробляти далі. До речі, те саме, як із вакциною від кору, адже якщо прибрати Уляну Супрун та іноземні закупівлі, то можна знову продавати людям барижні вакцини своїх дітей.
На початку 90-х люди в Україні підтримували запровадження ринку землі. 70% були "за". І це природно, тому що важко логічно пояснити, коли люди виступають за те, щоб їм щось забороняли. Зараз 70% "проти". Тому що всі ці 20 років вони бачать, як "досвідчені господарники" керують, і бояться довірити їм ще щось. Й одночасно слухають цих самих досвідчених господарників зараз, коли вони доводять, що робити ринок не можна в принципі. Не те, що треба зробити ринок правильно і не так, як завжди, – а не можна взагалі. Це як стверджувати, що вакцинація – це погано на підставі того, що представники Партії регіонів продавали колись барижні вакцини.
І розірвати це порочне коло може лише політична воля першої особи, як у медичній реформі. Яка просто прийде і зробить. І за рік, якби ринок землі запрацював, люди б побачили, що жодні олігархи чи китайці не скупили всієї землі, а ось вартість паїв і оренда зростають, зростає врожайність і гривня навіть виграє від цього. А кінець світу не настав. Тому що просто хтось узяв і відкрив ринок, прибравши державу звідти, де їй не місце, і встановив прозорі правила без обмежень, які дають перевагу куму й куму кума. Це все залежить від того, хто буде реалізовувати реформу. І під чиїм контролем. І покаже, що реалізовувати правильні речі можна правильно, а не традиційно, по-українськи. Така можливість є. Особливо зараз, коли влада перебуває під контролем, і навіть не у суспільства, на яку влада поки може чхати, а кредиторів.
І так, краще б ця перша особа була не звичним фейсом із телевізора. Тому що звичні фейси вже робили. І ми знаємо як. І довірити їм зробити ще щось дійсно важко. Але якщо є вибір робити правильно за обридлого фейса (але під контролем МВФ) або не робити взагалі, то краще робити. Адже не робити не можна. Тому що годинник цокає. І світ рухається вперед. Залишаючи нас далеко позаду. І не можна просто відкладати рішення проблем. Бо ще трохи – і всі школи довелося б закрити на карантин. Бо ще трохи – і державні підприємства доведеться здати на металобрухт. Бо ще трохи – і помруть усі власники паїв, яким так і не дали скористатися своїм правом власності.
Це історія не про щеплення. І не про ринок землі. Це історія про те, що не треба слухати людей, які зробили все, щоб Україна опинилася у становищі бідного родича. Їхні слова нічого не значать. Тому що за них говорять їхні справи. І своїми ж учинками вони докоряють тим, хто хоче зробити правильно.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
