+7 Київ
Олексій Балабанов зняв свою дилогію "Брат" і "Брат-2" у неправильному порядку. Черговість було порушено – події другого фільму мають передувати першому. Спершу ти обіцяєш, що "вашій Америці скоро гаплик", а вже потім бомжуєш у підворіттях і тікаєш від бандитів. У такій послідовності все має логічний вигляд.
Мабуть, російське суспільство було приречене на реванш. Головна відмінність росіян від сусідів у тому, що в їхньому самовідчутті у 1991 році вони не здобули незалежності від чужої імперії, а втратили власну.
Це все не могло не породити запиту на велич. Узагальнене "ми" перемогло простір приватного "я". Російська опозиція запевняє, що Володимир Путін нав'язав країні свій порядок денний, що пересічний обиватель хоче достатку і спокою. Але зараз це нагадує самозаспокоєння.
Володимир Путін не створював запиту на велич. Він у ньому опинився. До того ж йому пощастило з цінами на нафту та політичною епохою. "Якщо карлики відкидають настільки довгі тіні – отже, ми живемо на заході". Європа минулого десятиліття і справді виявилася континентом політичних карликів. І ось ми бачимо, як екс-канцлер Німеччини у ролі російського посадовця слухає інавгураційну промову Володимира Путіна.
Проблема імперських апетитів у тому, що вони здатні лише зростати. Це на кшталт наркотику, доза якого щоразу має зростати. Москва послідовно випробовує світ на міцність. І якщо не зустрічає відсічі – розширює межі дозволеного.
Є тільки одне "але". Спроба реконструювати Радянський Союз небезпечна невивченими уроками. Москва ризикує виявити, що помилилася із пунктом призначення. Вона хотіла потрапити у сімдесяті – період наради з безпеки і співробітництва в Європі. А потрапила у вісімдесяті: Афганістан, наростання кризи в економіці, гонка озброєнь і санкції.
А російський обиватель увесь час забуває формулу Мераба Мамардашвілі. Про те, що Росія існує не для росіян, а за допомогою росіян. Приємно вважати себе ціллю імперії. І прикро виявити, що ти всього-на-всього її паливо.
Державна велич оперує категорією "ми". Розплачуватися за яку буде цілком конкретне обивательське "я".
Російські громадяни схожі на атлантів, які тримають державне небо. Але рано чи пізно воно все одно звалиться їм на голови.
Джерело: krymr.com
