Клуб читачів
ГОРДОН
 
Слава Рабінович

Російський фінансист і блогер. Головний виконавчий директор Diamond Age Capital Advisors.

ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Пахан Путін відповідав перед пацанами за зняття санкцій: "Не сціть, я домовлюся". Проте стало тільки гірше

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою

У минулій статті я обіцяв навести приклади того, наскільки серйозно підписані Трампом санкції вплинули б на російський бізнес, якби були затверджені вже давно.

Отже, перший приклад: Роман Абрамович. Колись-то він володів мажоритарним пакетом акцій приватної нафтогазової компанії "Сибнефть". Абрамович перебував приблизно в тих самих ринкових, політичних, податкових і правових умовах зі своєю "Сибнефтью", що й Михайло Ходорковський із ЮКОСом. Повелися вони по-різному: ЮКОС відібрали в Ходорковського й усіх акціонерів, $40 млрд ринкової капіталізації повністю знищили, і компанію ЮКОС вкрали Сєчин і Путін. Її найголовніші цінні активи передали в "Роснефть", після чого відмили за допомогою IPO "Роснефти" в Лондоні, де брали участь й іноземні інвестори.

Водночас Абрамович домовився з Путіним про продаж "Сибнефти" компанії "Газпром" – компанії з мажоритарною державною участю. Фактично Абрамович домовився, що Російська Федерація – по суті, усі громадяни Росії – платитимуть йому $13 млрд через "Газпром". Цю суму державний "Газпром" заплатив за "Сибнефть". На ринку тоді дуже-дуже наполегливо ходили чутки, що $13 млрд, заплачені "Газпромом" за "Сибнефть", потім розсунули по різних кишенях, зокрема путінських.

Я не знаю цифр, але, можливо, вони домовилися, умовно кажучи, так: "Ти, Ромо, отримаєш $13 млрд від "Газпрому", половина – моя, а решта грошей – твої, – каже Путін. – Але ти зараз не турбуйся про те, щоб мені ці гроші передати, хай вони лежать у тебе, будеш для мене їх зберігати і примножувати".

Компанія Абрамовича і його партнерів, яка отримала гроші, називається Millhouse Capital. Вона була мажоритарним акціонером "Сибнефти". Сама "Сибнефть" припинила існування як приватна незалежна компанія, вона стала частиною "Газпрому" і була перейменована на "Газпромнефть". Так і не тільки так проводили одержавлення російської економіки останні 15 років.

Рома Абрамович виїхав із цими грішми, як нам відомо, до Великобританії, придбав там футбольний клуб "Челсі" й дуже дорогу нерухомість. На його ім'я, Millhouse Capital чи інші компанії, що мають до нього стосунок, зареєстрували незліченну кількість яхт у Середземному морі.

Як ви вважаєте, уся ця транзакція із "Сибнефтью", грошовий потік і його освоєння у Великобританії – чи це було б можливо нині під цим ковпаком санкцій? І що було б тоді, якби ці санкції вже діяли? Чи дозволили б Абрамовичу не просто придбати "Челсі" й величезну кількість яхт, а взагалі перевезти ці гроші до Великобританії разом із собою? Звичайно ж, ні.

Утім, це занадто прямий приклад. Другий приклад позаду від нього на кілька кроків і стосується бізнесменів, які, здавалося б, до Путіна і його ОЗУ не мають жодного стосунку, проте їх усе одно торкнуться нові санкції.

У радянські часи були такі вчені: Олександр Абрамов і Олександр Фролов. Кожен був кандидатом наук, у них було багато патентів, вони обіймали високі пости у престижних радянських науково-дослідних інститутах. У середині й наприкінці 90-х вони набули свій первинний капітал, чесно торгуючи металом, і використали його 1998 року, скупивши проблемні активи у сталеливарній і гірничорудній промисловості.

Ці активи були в жахливому фінансовому й операційному стані. Вони їх почали "оздоровлювати": зробили фінансову ін'єкцію, почали їх модернізувати і розбудовувати. Унаслідок чого почали будувати повністю приватну компанію. Вони не замислювалися, скільки це може коштувати, а просто займалися бізнесом і будували сталеливарні виробництва.

2005 року вони зробили IPO, тобто первинне розміщення акцій на Лондонській фондовій біржі. Буквально того ж дня стало зрозуміло, що вся компанія коштує приблизно $7 млрд. Наступного ранку після IPO вони прокинулися мультимільярдерами. Продали 18% своєї компанії різним інвесторам, зокрема міжнародним. У них залишилося 82% компанії, яка коштувала $7 млрд.

Вони створили цінність для себе, для Російської Федерації і її ВВП та для російського бюджету. За рік після цього Абрамович зі своїми партнерами через компанію Millhouse Capital придбав у них половину того, чим вони володіли після IPO: Millhouse Capital придбав 41%, заплативши "живими" грішми $3,2 млрд.

Угода була повністю ринковою, кошерною. Продали акції, якими торгували на Лондонській біржі, заплатили реальний кеш – комар носа не підточить. За наступні півтора року компанія Evraz (якою на той момент мажоритарно на паритетних засадах володіли Абрамов і Фролов, з одного боку, й Абрамович із партнерами – із другого) розмахнулася на величезний міжнародний процес поглинань, зокрема на повну купівлю компанії Oregon Steel у США. Вони придбали величезну сталеливарну компанію в Америці, а також сталеливарні об'єкти в Китаї, Україні, Чехії та інших країнах світу.

І от, повертаючись до того часу й уявляючи собі, що новий пакет санкцій застосували б тоді: як ви вважаєте, що було б з експансією Evraz у всьому світі, зокрема в Північній Америці, якби мін'юсту й мінфіну США було відомо, що акціонери Evraz – чесні бізнесмени Абрамов і Фролов – опинилися в одному човні з Абрамовичем?

Їм би просто нічого не дозволили придбати за межами Росії. Крім того, їхній бізнес експорту сталі з Росії до інших країн, зокрема до США, мав би серйозні наслідки: адже це сталь із компанії, якою частково володіє Абрамович, а отже, Путін.

Ви вважаєте, Абрамович задоволений тим, що буде тепер? Думаєте, Абрамов із Фроловим задоволені? А знаєте, скільки насправді таких абрамовичів? А скільки таких абрамових і фролових?

Візуалізуючи собі картинку того, що відбувається, можна уявити лещата у слюсарній майстерні, які затискають органи, назву яких ми з вами у друкованому вигляді передати не можемо.

Тоді виникає запитання: у кого ж із них у шафі знайдеться хоча б пильна табакерка, яку можна обтрусити й використовувати за одним із призначень? Це величезний знак запитання.

Путін себе оточив, як він уважає, непроникним кільцем оборони, що складається з ФСО, ФСБ, Росгвардії, охоронців, резиденцій, парканів, дегустаторів та інших. Він перебуває в тій же параної, що і Сталін у пізні роки свого життя. Як ви знаєте, він помер на так званій ближній дачі, яка нині в межах Москви. Там заварили кватирки, тому що Сталін боявся, що його отруять газом. Приблизно та ж ситуація з Путіним.

Я не знаю, яка ймовірність палацового перевороту й тієї ситуації, коли так звані еліти дістануть табакерку, але абсолютно зрозуміло, що ці хлопці зараз розводять руками. У них був пахан, він відповідав перед пацанами, відповідав за зняття санкцій. Приблизно в такій формі: "Та ви там не сціть, я з усіма домовлюся".

Проте стало тільки гірше. А коли пахан обіцяв і не зробив, він уже не пахан. Якщо пахан раніше казав: "Та ми їх на болті всіх крутили", – а тепер не каже – він уже не пахан. Якщо він хотів "Новоросію" створити (за образом і подобою бажань Гітлера), зазнав цілковитої поразки в усіх сенсах і з нею, то він уже не пахан.

Опущений пахан – уже не пахан. Але мало того, що він – опущений пахан, він ще й не відповідає за базар. Тому що "не сціть, я з усіма домовлюся" теж не спрацювало. Тому вже ніколи й нічого не буде для Путіна таким самим, але як усе розвиватиметься насправді – ніхто не знає, адже Путін знищив усі три незалежні гілки влади.

Зрозуміло, що Росія входить у період останнього шляху, але куди він приведе – не може передбачити жодна особа. Усі пророчі механізми знищені Путіним та його ОЗУ.

Однак їхня мета – це нескінченне утримання влади будь-якою ціною. Із двох причин: перша – думають, що Росія настільки велика й багата країна, що можуть нескінченно її грабувати і збагачуватися. Друга – лише утримуючи владу, можуть бути на свободі, а не на лаві підсудних.

Отож вони намагаються це робити, і, звичайно, так просто їх віддерти звідти неможливо. Попереду величезні потрясіння, та завдяки новому пакету санкцій цей шлях коротшає. Він не стає потенційно менш кривавим (цей фактор залежить від того, як відбуватиметься віддирання Путіна та його ОЗУ від влади), але тепер це настане швидше. І, як відомо, жахливий кінець – це краще, ніж жах без кінця.

Джерело: "ГОРДОН"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонена нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Будь ласка, не використовуйте caps lock. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їхнім авторам закривати доступ до обговорення.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 
 
 
 

Свіжі блоги

 

Спецпроекти

Усі спецпроекти