Заяви Удальцова – суцільна недоладність. Щодо Криму і Донбасу ми почули дитячий лепет провінційного політикана

Сергій Удальцов колись був цікавим політиком. Його харизма відбилася у найяскравіших подіях "білострічкової" драми, надавши їй неповторного відтінку.

Відтоді "політична поляна" змінилася до невпізнання. "Інших уже нема, а ті далеко", і повернення фігури Удальцова на цей ландшафт особисто мною сприймається як щось безглузде. Ніби під час шахового сеансу хтось раптом вирішив пограти в нарди.

Заяви Удальцова – одна суцільна недоладність. І щодо Криму (ах, батеньку, та ви і діалектик!), і щодо Донбасу ("можливо, удасться доїхати туди і підтримати хлопців"), і щодо нинішньої політичної ситуації ми почули дитячий лепет якогось провінційного політикана.

Удальцов не володіє ситуацією, він безнадійно відстав, і навіть харизма не рятує. Його міркування про участь у "виборах" зі згадуванням якихось там "законів" і їхніх параграфів – смішні. І це дуже прикро.

Я пам'ятаю Удальцова в його шаленій нестримності, і до нестерпності боляче спостерігати, у що виродився молодий політик, який подавав колись яскраві надії.

Марксу зголили бороду, а решта "Карлових думок" уже нікому не потрібні і не цікаві.

Джерело: Саша Сотник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора