+10 Київ
Аукціонний раж трохи спав, але ще довго будуть згадувати історичний продаж картини "Спаситель світу" Леонардо да Вінчі на аукціоні Christie's за $450 млн. І не тільки через приголомшливий цінник.
Перечитавши півсотні статей про цю подію, надісланих мені друзями і колегами, і поширених незнайомцями в соцмережах, я зазначила, що майже ніхто з коментаторів не бачив на власні очі цього фейк-Леонардо. Усі оперують враженнями від фото і думками кількох експертів, які все ж постояли біля "Спасителя".
Мені випадково вдалося зустрітися з цією картиною ще до того, як швейцарський дилер Був'є продав її російському олігархові-скандалістові Риболовлєву, а останній зі свого боку заробив на ній майже півмільярда доларів.
Було це в Лондоні років сім тому. На одній із тимчасових виставок у Національній галереї було виставлено роботи художників Ренесансу і кілька робіт да Вінчі. Як пам'ятаю, у кінці, майже біля виходу з виставки, я зустрілась з цією, нещодавно знайденою "новою" роботою старого Леонардо.
Все у ній було якось дивно. Не було відчуття не тільки пензля да Вінчі, а навіть враження, що це артефакт часів Відродження взагалі. Ця робота могла бути виконаною, наприклад, у 17-му або 19 столітті, чи позавчора десь на горищі в Берліні або Пекіні. Усе, від композиції картини до її походження (провенансу) і навіть власника (у той час це був якийсь консорціум арт-дилерів), усе було дивним, примарним і підозрілим.
Особливо це було помітно після проходження шести залів, заповнених відомими роботами відомих майстрів Відродження.
Так, "Спаситель світу" виконано бездоганно. Техніка – найвищий бал, але все одно не да Вінчі.
Я дуже люблю такі історії – з таємницями, загадками, саспенсом, кульмінацією і веселою розв'язкою. І коли у Нью-Йорку 16 листопада на аукціоні Christie's з'явилася кінцева ціна $400 млн (плюс $50 млн за послуги аукціону), я згадала одну з моїх найулюбленіших історій зі світу мистецтва, яка відбулася в Парижі 120 років тому.
1 квітня 1896 року паризький музей Лувр анонсував, що їм випала неймовірна удача придбати золоту тіару скіфського царя Сайтаферна, випадково знайдену того року у Криму. Цар Сайтаферн дійсно існував, він дійсно мав багато золота, це була дійсно унікальна річ, якраз якості колекції Лувру. Ціна тіари була неможливою для музею – це була найдорожча археологічна знахідка в історії музею. Директор звернувся до Сенату (парламенту Франції), щоб вони допомогли і надали податкові пільги меценатам, які позичили гроші музею, щоб придбати цей рідкісний експонат.
Експерти Лувру як один підтвердили правдивість та історичну важливість цього золотого шедевра від третього століття до нашої ери. Лувр придбав тіару і з величезною помпезністю презентував її, як виставку ще одного чуда світу. Тіара Сайтаферна була на перших шпальтах усіх газет Європи і навіть у щоденній газеті Одеси.
За кілька тижнів потяг із Одеси привіз до Парижа нікому невідомого ювеліра Ізраеля Рухомовського, який випадково прочитав про тіару в місцевій газеті. Із поїзда він пішов просто в Лувр до директора і сказав, що тіара – його твір і це було замовлення від двох його клієнтів-дилерів Шепселя Гохмана і його брата Лейби, як подарунок для їхнього друга археолога.
Експерти Лувру не хотіли вірити в таку неймовірну і ганебну для них історію доти, доки Рухомовський не продемонстрував свій талант і справді відтворив малюнок тіари до останньої дрібниці.
Скандал був більшим, ніж перемога Дональда Трампа на виборах президента.
Лувр уже не міг повернути грошей, експерти були принижені. Тіару швиденько перейменували у "майстерний витвір ювелірного мистецтва 19 століття" і перенесли в колекцію Музею декоративного мистецтва (розташованого по сусідству з Лувром в одній із його частин), де його експонують і сьогодні.
Чи "Спаситель світу" дійсно пензля Леонардо да Вінчі? Звичайно! Хто заплатив за сумнівну роботу півмільярда? Купуємо попкорн і чекаємо на вихід наступного Рухомовського.
Джерело: "ГОРДОН"
