Клуб читачів
ГОРДОН
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Двічі екс-глава митниці Макаренко: На нараді щодо боротьби з контрабандою президент запитав: "Хто бере участь у цьому неподобстві?". Я відповів: "Усі учасники регати присутні в залі"

Хто та скільки краде на українській митниці, навіщо відсторонений голова фіскальної служби Роман Насіров зазирав на "чай-каву", як генпрокурор Юрій Луценко зірвав різдвяну вечерю в Лук'янівському СІЗО, а екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко дзвонила через закритий зв'язок до в'язниці, в ексклюзивному інтерв'ю виданню "ГОРДОН" розповів глава митниці у 2009–2010 та 2014–2015 роках Анатолій Макаренко. А ще про те, хто саме посадив його до в'язниці, кого пропонували "здати", щоб вийти на свободу, яких співкамерників підсаджували та скільки було здійснено замахів на його життя.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Анатолій Макаренко: Я недооцінив ступінь упливу контрабандного лобі та переоцінив моральні якості керівників Кабміну та Держфіскальної служби
Анатолій Макаренко: Я недооцінив ступінь упливу контрабандного лобі та переоцінив моральні якості керівників Кабміну та Держфіскальної служби
Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com
Олеся БАЦМАН
Головний редактор
Наталя ДВАЛІ
Редактор, журналіст

Коли Тимошенко була прем'єром, ми з нею спілкувалися двічі на тиждень мінімум. За прем'єрства Яценюка за 10 місяців на посаді я спілкувався з ним лише раз. І то з власної ініціативи

– Правда, що ви виграли суд проти Арсенія Яценюка, коли він іще був прем'єр-міністром України?

– Так, виграв усі етапи – від суду першої інстанції до касації. 23 лютого 2015 року Арсеній Петрович вирішив відсторонити від роботи керівництво Державної фіскальної служби та створити комісію з розслідування діяльності відомства. Прем'єр-міністр звернувся до бізнесу: "Скаржтеся. Усе врахуємо". Бізнес несподівано написав не скарги, а десятки листів на мій захист. Цікаво, чи збереглися вони в матеріалах службового розслідування? У моєму архіві збереглися, і я цією думкою бізнесу дуже дорожу.

Комісією з розслідування діяльності фіскальної служби керував Айварас Абромавичус (міністр економічного розвитку та торгівлі з грудня 2014-го до квітня 2016-го. – "ГОРДОН"). До складу комісії увійшли голова профільного парламентського комітету Роман Насіров (голова ДФС із травня 2015 року. У березні 2017-го відсторонений від посади у зв'язку з порушенням проти нього кримінального провадження. – "ГОРДОН"), Ека Згуладзе (колишня перша заступниця глави МВС України. – "ГОРДОН"), інші чиновники високого рангу та народні депутати.

За результатами роботи комісії було складено акт, у якому рекомендували "пожурити" голову ДФС Ігоря Білоуса, а його заступників – керівника податкової служби Володимира Хоменка та керівника митної служби Анатолія Макаренка – звільнити. У березні 2015-го мене звільнили, у квітні я подав до суду на Кабмін.

– Щоб поновитися на посаді?

– Ні, звичайно.

– Чому "звичайно"?

– Тому що не хотів працювати з урядом, який мене використав і зрадив.



jatsenuk_00

Прем'єр-міністр України з лютого 2014-го до квітня 2016-го Арсеній Яценюк. Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com


Кабмін Яценюка звільнив мене з формулюванням "за порушення присяги державного службовця". Я сприйняв це як образу та подав до суду з вимогою змінити формулювання на "звільнений за власним бажанням". Суд прийняв мою позицію, оскільки не знайшов у моїй роботі на посту глави митниці ні складу злочину, ні корупційних дій – ні-чо-го.

– І в чому різниця між "порушенням присяги" та "за власним бажанням", якщо звільнення – це звільнення?

– Як кадровий військовий дуже трепетно ставлюся до поняття присяги. Льолики на Печерських пагорбах на неї плюють, а для мене присяга – не формальність, саме тому сприйняв рішення Кабміну як виклик. Вибачте, але я присяги моєму народові не порушував.

Формулювання "порушення присяги держслужбовця" – найжорсткіше в разі звільнення чиновника, далі йде службове розслідування, матеріали передають до Генпрокуратури. Так само було зі мною, але прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи, тому що, як і суд, не знайшла складу злочину в моїй роботі на посаді глави митниці. Уже новий Кабмін змінив формулювання свого попереднього розпорядження щодо мене на "звільнений за власним бажанням".

– Як Яценюк відреагував на програш у суді?

– Подав апеляцію, опротестував рішення суду першої інстанції. І програв. Напевно, через свою емоційність Арсеній Петрович подав касаційну скаргу. Знову програв. Хоча, можливо, навіть не дізнався про це: у таких випадках іноді бездоганно працює держапарат.


jatsenuk_01

Квітень 2014 року, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні Верховної Ради. Фото: Олександр Хоменко / Gordonua.com

– Ви сказали "через свою емоційність". Натякаєте, що в Яценюка була до вас особиста неприязнь?

– В Арсенія Петровича не може бути до мене особистих рахунків, тим паче, що як глава митниці я з ним особисто контактував лише раз.

– Що ще раз підтверджує: у вас не склалися стосунки.

– У 2014 році митниця дала 40% усього бюджету України, тому що є найважливішою бюджетоутворювальною галуззю держави. І прем'єр-міністр зобов'язаний приділяти їй достатньо уваги. Коли Тимошенко була прем'єром, а я вперше очолив митницю, ми з нею спілкувалися двічі на тиждень мінімум, вирішували багато технічних питань. За прем'єрства Яценюка за 10 місяців на посаді я спілкувався з главою Кабміну лише раз. І то з власної ініціативи, буквально прорвавшись на аудієнцію до Арсенія Петровича.

– Чому Яценюк вас ігнорував?

– Не знаю. Можливо, Арсенія Петровича більше цікавила думка про митні справи інших людей, наприклад, тіньових модераторів процесу. У будь-якому разі вважаю, що так командири з підлеглими не вчиняють. Треба звільнити місце, але немає підстав усунути з посади? Виклич, дай команду, отримай відповідь "є!" із заявою "за власним бажанням" – усе просто. Але ні, без шоу ми не можемо. Мені тільки шкода витраченого часу на нікчемні розслідування та ніяково перед колегами, які у 2014-му повірили та пішли зі мною. Їх, до речі, теж із різних причин майже всіх звільнили.

Якщо на кордоні, умовно, дають $100 хабара, 15 із них отримує митник, решту 85 – десятки "причетних" відомств

– На засіданні Кабміну, де було оголошено про відсторонення керівництва ДФС, Яценюк заявив: "Якщо прочитати інтерв'ю реальних людей із бізнесу, то перших півроку ДФС почала так, як очікували після Майдану, а другі півроку – як завжди..." і звинуватив митницю у "відмиванні грошей, кришуванні, створенні схем із розграбовування країни".

– По-перше, Яценюк звинуватив не тільки митницю. Коли нас об'єднали з податковою та назвали відомство спочатку Міністерством доходів і зборів, потім Державною фіскальною службою, митниці хоч-не-хоч довелося розділити весь негатив, який сипався на фіскалів. Голова ДФС Білоус, з огляду на молодість, недосвідченість і залежність, не зміг налагодити необхідної робочої та ділової комунікації з Кабміном. На тлі цього виникло напруження. Зокрема і всередині керівництва відомства.

По-друге, і тоді, і нині були і є потужні угруповання, які лобіюють інтереси контрабанди й інших тіньових схем. Природно, вони були незадоволені роботою моєї команди. По-третє, те саме "розграбовування", про яке говорив Яценюк, почалося саме у 2015-му, коли прибрали неугодних верхівці Макаренка, а потім – Лікарчука. Ось тільки тоді Арсеній Петрович чомусь мовчав (Костянтин Лікарчук із травня до вересня 2015 року був заступником голови Державної фіскальної служби України, займався митницею. – "ГОРДОН").



unian_597891

Анатолій Макаренко. Фото: Віктор Ковальчук / УНІАН


– Анатолію Вікторовичу, з усією повагою, майже кожен звільнений український чиновник запевняє: мовляв, мене система видавила тому, що я почав ламати корупційні схеми.

– А ви звернули увагу, що я жодного разу такого не заявляв? Та й навіщо, якщо обізнані люди все розуміють?

Що стосується традиційного: "Відірвали від годівниці – от і біситься, корупціонер проклятий!"... Не сумніваюся, що після публікації цього інтерв'ю посиплються саме такі коментарі. Але в червні 2014 року, коли я вдруге очолив митницю, моїм завданням було перевернути піраміду.

– Яку "піраміду"?

– Піраміду інтересів. І тоді, і тепер вона стоїть вістрям униз: на кінчику – інтереси держави, а в широкій основі – корупційні інтереси. А треба навпаки: у широкій основі – інтереси держави. Ось я і сказав: "Перевернімо цю піраміду", але мої слова викликали, м'яко скажемо, напругу. І не тільки в митному відомстві.

– Кому конкретно були адресовані ваші слова?

– Насамперед, підлеглим – митникам. Вони знають усе про схеми в регіонах, де працюють. Митниця – лише маленький сегмент цієї піраміди, від чорної та сірої контрабанди в державі годуються практично всі.

– Із цього місця детальніше, будь ласка, і з прізвищами.

– Одного разу на нараді з питань боротьби з контрабандою за участю керівників силових і контрольних органів я доповідав першим особам України, що конкретно коїться на митниці, озвучував цифри так званих тіньових потоків. На запитання президента: "А хто бере участь у цьому неподобстві?" – я відповів: "Усі учасники регати присутні в цій залі".

– Учасники регати не обурилися, не звинуватили вас у наклепі?

– Усі опустили голови, прикинулися, що їх це не стосується. Запитання було риторичним, але я відповів як є. Умовно кажучи, якщо на кордоні дають $100 хабара, 15 із них отримує митник, решту 85 розподіляють між десятком "причетних" відомств.

– Яких саме?

– Усіх, хто за службовим обов'язком має боротися з контрабандою та корупцією. Я митниці не захищаю. Її є за що лаяти. Але я категорично проти думки, яку посилено нав'язують суспільству: нібито у всіх проблемах на кордоні винна митниця.


_w6a8969

Анатолій Макаренко під час інтерв'ю з журналістом Наталією Двалі та головним редактором "ГОРДОН" Олесею Бацман. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Мені намагалися поставити "смотрящого". Команда надійшла з Печерських пагорбів з одного з найбільш владних кабінетів України

– А за Януковича як розподіляли умовні $100 хабара?

– Працювала високоорганізована система "смотрящих", яка практично все "викручувала" нагору в "сім'ю". До мого приходу в червні 2014-го тільки в південному регіоні України 50% товарів на митниці йшли в сірі схеми. За 10 місяців роботи 90% вантажу ми вивели "в білу".

– Як саме вам удалося вивести 90% вантажу "в білу"?

– У нас були прямі відкриті контакти з першими особами бізнесу. Наприклад, "Фокстрот", "Ельдорадо", MTI тощо. Після того, як ми почали закручувати гайки на кордоні, вони самі до мене прийшли: "Ми готові прибрати посередників, перейти на прямі контракти, але створити однакові правила гри для всіх". Приблизно через півроку, за оцінками самих учасників ринку, ми "відбілили" імпорт на 90%, а бюджет отримав серйозні суми податків.

– Не дуже зрозуміло, чому бізнесу вигідно працювати "в білу" на митниці, якщо це зобов'язує їх платити більше податків і підвищує вартість товару для кінцевого споживача.

– Бізнес піднімав ціну на товари для роздрібних покупців саме через корупційну "дельту", а так бюджет отримав гроші, а бізнесмен – легальний товар із бездоганними документами про митне очищення. Що справедливіше?

– Після вас українську митницю очолив юрист із міжнародним досвідом Костянтин Лікарчук. В інтерв'ю "ГОРДОН" він звинуватив свого тодішнього начальника – голову ДФС Романа Насірова – у відродженні корупційних схем Януковича. Зокрема, за словами Лікарчука, саме завдяки Насірову у відомстві з'явився екс-глава Київської регіональної митниці Геннадій Романенко, який і відповідав за корупційну піраміду.

– Лікарчуку на другий день відрекомендували "смотрящого" та сказали: мовляв, ця людина буде вас супроводжувати. Ігор Білоус, до речі, пропонував мені такий самий варіант.



romanenko

Геннадій Романенко, за Януковича був начальником Київської регіональної митниці, друг і кум Ігоря Калєтніка – голови Державної митної служби у 2010–2012 роках. За інформацією нардепа від Блоку Петра Порошенка Світлани Заліщук, Романенко фігурував у корупційних розслідуваннях 2011 року, за Калєтніка займався кадровими питаннями. Фото: vlasti.net


– Навряд чи Білоус сам зважився нав'язати вам Романенка. Очевидно, був сигнал згори.

– Команда надійшла з Печерських пагорбів з одного з найбільш владних кабінетів України. Мешканцеві цього кабінету я передав: "Не намагайтеся допомагати мені керувати митницею, нічого з цього не вийде. Можете десь під Вінницею створити партизанський загін із боротьби з Макаренком і звідти наступати на Київ". Це майже дослівно.

Потім мене особисто запросили на Печерські пагорби, де довго пояснювали, чому я повинен залишити цього співробітника у відомстві. Коли господар великого кабінету переконався, що мене годі зламати, промовив: "Шкода, що ви мене не зрозуміли". Я відповів: "Шкода, що не виправдав ваших очікувань".

– Великий владний кабінет, випадково, не Яценюку належав?

– Ні.

– Невже вас викликали на килим до президента?

– Ні.

– Залишається третій варіант – нинішній прем'єр Гройсман, який тоді був спікером Верховної Ради. Тим паче що у Володимира Борисовича з Романенком давні приятельські стосунки саме з Вінниці.

– Тепер Геннадій Романенко практично не впливає на стан справ у митниці. Не думаю, що варто продовжувати цю тему.

– Де тепер Романенко?

– Поняття не маю.


_w6a8977

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Насіров приходив на чай-каву: мовляв, хотів би запропонувати свої варіанти... І дістав аркушик із прізвищами. Дивлюся, а на аркушику написані всі ті, кого я недавно прибрав з митниці

– До речі, про Романа Насірова. Не сумніваємося, що ви, як і пів-України, стежили за епопеєю з його затриманням та обранням запобіжного заходу.

– Не стежив. Був у горах без мобільного зв'язку та відмінно почувався. Уже коли повернувся, мені розповіли про картату ковдру. Що стосується згаданого пана, мене його нинішня епопея не цікавить.

– А нас дуже цікавить. У 2014-му, коли ви керували українською митницею, радник Білоуса Насіров до вас на довірливі розмови не заглядав?

– Приходив на чай-каву: мовляв, так і так, я дізнався, що ви готуєтеся призначити людей на київську митницю, хотів би запропонувати свої варіанти... І дістав аркушик із прізвищами. Дивлюся, а на аркушику написані всі ті, кого я недавно прибрав із митниці. "Романе Михайловичу, – кажу, – ви радник мого начальника, тому я не можу послати вас на х..., хоча зазвичай саме так і вчиняю". Мабуть, це була єдина моя зустріч тет-а-тет із Насіровим.

– Романенко та Насіров були радниками вашого безпосереднього начальника Білоуса, якого вважають людиною президента. Насіров обирався до Ради від Блоку Петра Порошенка, але, коли очолив фіскальне відомство, його стали називати людиною "Народного фронту".

– Не вішайте політичних ярликів. І Білоус, і Насіров – люди, яких ставила, а потім ситуативно використовувала та чи інша сила: сьогодні – угруповання з Грушевського, завтра – з Банкової, а післязавтра – ще звідкись. Насіров занадто багатьом нагорі був зручний.


nasirov

Березень 2017 року, Київ, суд з обрання запобіжного заходу відстороненому голові Держфіскальної служби Роману Насірову. Напередодні чиновника затримали у столичній лікарні "Феофанія". НАБУ підозрює Насірова у зловживанні владою та службовим становищем, що завдало збитків на суму приблизно 2 млрд грн. Фото: Volodymyr Petrov / EPA


– Був зручним, незважаючи на справу проти нього в НАБУ та підозру в завданні збитків державі на суму приблизно 2 млрд грн? Зручний, незважаючи на підтверджені дані, що він є громадянином Великобританії, а дві свої лондонські квартири "забув" указати в декларації?

– Біда нинішньої системи управління в тому, що митниця як головне бюджетоутворювальне відомство країни вже четвертий рік розвалюється та стагнує в болоті недореформ.

– Але ж і ваш наступник на посаді глави митниці Лікарчук, і Насіров обійняли свої посади після відкритого прозорого конкурсу. Виходить, навіть європейський підхід у виборі чиновників не рятує України від корупційних скандалів?

– Костянтин Лікарчук – перспективний і професійний управлінець і, можливо, майбутній політик. Він надміру емоційний, це мине, головне, Костянтин гранично порядна людина. Його погодилися пустити у ДФС радше випадково, бо ніяк не могли вибрати "свого" хлопця, а час підтискав. Урешті Лікарчук очолив митницю, на другий день йому спробували поставити "смотрящого", а потім забрали всі повноваження.

А от призначення Насірова – не випадковість. Те, що ви називаєте "європейським підходом", насправді нічого спільного з прозорою та чесною процедурою не має. І два роки тому, і тепер рішення за такими посадами ухвалюють політичні, підкилимно-договірні.

– Якщо сумнівні призначення не помилка, а свідомий крок, чому вам дозволили майже рік керувати таким ласим шматком, як митниця?

– Думаю, відразу після Майдану, у першій половині 2014 року, влада ще зважала на громадську думку, озиралася на громадянське суспільство. Ішла гаряча фаза війни на сході, тріщав по швах бюджет з усіма відповідними соціальними наслідками. Необхідно було створювати новий кордон із Кримом, душити схеми, що залишилися після втечі команди Януковича. От і зійшлися на компромісній фігурі. Згадали. Запросили на засідання Кабміну, послухали та призначили. Під завдання, так би мовити. Потім усе змінилося.

Експорт волоських горіхів – одна з найпотужніших корупційних моделей в Україні. Ідеться про мільйони доларів на місяць

– У лютому 2015-го, за півтора місяця до вашого звільнення, парламентські фотокореспонденти оприлюднили Viber-листування нардепа Віталія Хомутинніка й Ігоря Палиці, тодішнього губернатора Одеської області. Палиця звертався до Хомутинніка по консультацію, як правильно вирішувати питання на митниці, а також хто, кому та скільки заносить. "Там правоохоронці в пайці. А основний організатор Мухін, у Макара заступник. Він заробляє $300 як експедитор. $10 000 роздача органам. Але він до них навіть не торкається. Мухін роздає всім правоохоронцям. Тебе хтось дезінформує. Нехай роблять що хочуть", – писав Хомутиннік Палиці. Очевидно, що "Макар" – це ви, а Мухін – директор департаменту аналізу ринків і протидії митним правопорушенням Олександр Мухін.

– У листуванні мова йшла про горіхи. У 2009–2010 роках, коли я вперше очолював митницю, слово "горіхи" взагалі не звучало. Це був просто один із тисяч експортних товарів. Але коли я вдруге обійняв посаду, виявилося, що експорт горіхів – одна з найпотужніших корупційних моделей.

Україна – один з основних експортерів волоських горіхів, які у величезній кількості вивозять до Єгипту, Арабських Еміратів тощо. Але централізованого вирощування горіхів у нас немає, а значить, на експорт горіхи закуповують у різних виробників, тому немає первинної накладної – документа, який визначає початкове походження товару. Саме тому податкова не може провести необхідних процедур і зняти податок усередині країни. Але для митниці це не підстава для відмови в експорті з України. Лихі ділки у 2010–2013 роках створили нову схему для горіхів: ніхто не може їх вивезти, поки не заплатить чорною готівкою за товарну партію.

– І скільки лихі ділки наварюють на горіхах?

– Мільйони доларів на місяць. Ми з генералом Хоменком (керував податковою міліцією) перекрили їм цей потік. Зібрали всіх, хто займався легальним експортом горіхів і сказали: "Якщо вам будуть говорити, що митниця вимагає чорну готівку за горіхи – ось Макаренко, якщо податкова – ось Хоменко. Якщо ви виконали всі процедури – експортуйте на здоров'я". Тут і почалося: загороджувальні загони силовиків, листи-орієнтування не пускати, підвищена "горіхова" активність деяких народних депутатів.


perepiska_all

Лютий 2015-го, сесійна зала Верховної Ради. Голова депутатської групи "Відродження" Віталій Хомутиннік листується у Viber з губернатором Одеської області Ігорем Палицею. Фото: Богдан Бортаков / ukranews.com


– Але ж є конкретні факти – приватне листування впливового нардепа й екс-губернатора, де поруч із вашим прізвищем згадано суму в кілька тисяч доларів.

– Хомутиннік зіграв красиво, але вчинив брудно, згадавши в листуванні прізвища тих, хто робив усе для зупинення контрабанди горіхів.

– Тобто, по-вашому, Хомутиннік із Палицею змовилися та спеціально виставили під об'єктиви фотокамер своє листування, аби вас підставити?

– Не виключаю. Коли прокуратура вимагала від нардепа доказів, він послався на інформацію ЗМІ. І все. Неважко здогадатися, як така "інформація" у ЗМІ з'являється.

– Чому ви не розповіли про те, що насправді стоїть за листуванням Хомутинніка та Палиці в лютому 2015-го, коли скандал був у всіх на вустах і став однією з причин вашого звільнення?

– Не хотів бруднитися в усій цій скандальній грязюці. Хоча, напевно, недооцінив ступеня впливу контрабандного лобі та переоцінив моральні якості керівників Кабміну та Державної фіскальної служби. Варто було тоді побуцатися, звичайно.

Прокуратура, до речі, вела окреме провадження у цій справі. І нічого злочинного в моїх діях не встановила. Із тим же Палицею в мене, до речі, збереглися нормальні відносини. Думаю, він дуже гідно керував у надскладний час надскладним регіоном.

Саакашвілі, на відміну від мене, не сидів у в'язниці та не втрачав років життя в забутті, над його сім'єю не знущалися

– Думаємо, одеситам є що заперечити вам на тему Палиці. А серед упливових людей, які намагалися з вами подружитися, був тодішній губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський, тим паче що Хомутинніка та Палицю пов'язують з його іменем?

– Я з Ігорем Валерійовичем раз спілкувався телефоном, коли стояло питання про призначення начальника Дніпропетровської митниці, а призначення довго не погоджували. Після того жодного разу з ним не перетиналися.

– Коломойський просив вас призначити конкретну людину?

– Жодних прізвищ не називав, говорив: "Анатолію Вікторовичу, ви ж розумієте, що наша область не може довго без начальника митниці. Це неправильно". А мені довелося уламувати керівника ДФС не пхати мені всяку шантрапу, а підписувати кадрові накази на нормальних професійних людей. Парадоксальна ситуація була тоді: ти відповідаєш за роботу величезної служби, але кадрових рішень ухвалювати не можеш.



_w6a9029

Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Важко повірити, що в розпал російської агресії тодішній губернатор Дніпропетровської області Коломойський так ввічливо спілкувався з офіційним Києвом. Ні в публічних виступах, ні в приватних розмовах Ігор Валерійович політкоректністю не відрізняється.

– Я багато чув про стиль спілкування Ігоря Валерійовича, але все було гранично коректно. Зате з тодішнім губернатором Луганщини Геннадієм Москалем одного разу відверто спілкувалися.

– Ось Геннадій Геннадійович якраз не стримується: однаково "колоритно" спілкується і на камеру, і без.

– Він подзвонив через закритий зв'язок: мат-перемат, "ви там узагалі ох...ли?! Ти мені тут завод зупиняєш!", мат-перемат. Я вислухав і відповів: "Геннадію Геннадійовичу, ви мене добре чуєте? Так..." – і теж флотською дав. Пауза. Раптом Москаль: "А це хто?" – "Це Толя Макаренко". – "Тю, так ти ж нормальна людина". Питання вирішили.

Із зоною АТО тоді вирішували масу завдань. Чого вартувало вивести дві митниці, Луганську та Донецьку, відновити їхню роботу! Я у великому боргу перед начальниками митниць Євгенією Романчиковою й Олегом Черноусовим, але ж ось що вийшло... Ці люди взяли на себе величезну відповідальність, зробили колосальну роботу, а їх люструвати з формального приводу. Мене до того часу вже звільнили, не зміг їм допомогти, відстояти. Черноусов, порядний офіцер і розумник, яких мало, психонув і поїхав у Луганськ до стареньких батьків. І його одразу ж назвали "зрадником", а для мене Олег був і залишається моральною, порядною людиною.

– Ви запевняєте, що втратили посаду тому, що нарвалися на серйозні інтереси, коли почали відбілювати ринок і закривати контрабандні схеми. Чому не звернулися до громадськості, не заручилися її підтримкою? Ми жодного разу не бачили вас на політичних ток-шоу, в інтернеті мало ваших інтерв'ю. Саакашвілі, наприклад, регулярно розголошує підкилимні ігри у високих кабінетах.

– Саакашвілі, на відміну від мене, не сидів у в'язниці та не втрачав років життя в забутті, над його сім'єю не знущалися. Та й рівень його інший. А я – елемент системи моєї країни, з усіма її плюсами та мінусами. Ходити та розповідати, як погано зі мною вчинили, який я насправді чудовий – не моє. Роблю, що можу та повинен, через доступні ресурси намагаюся відновити статус митної служби. Цивілізованої, професійної, сучасної служби.


_w6a8981

Макаренко: "Був страх чергових переслідувань, помсти. Моя сім'я прожила важкі чотири роки, у мене було заарештовано все майно, я сидів у в'язниці". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Так, мене запрошували телеканали, кілька політичних сил намагалися мною маніпулювати, щоб заробити очки на моєму звільненні. Я всім відмовив. По-перше, не хотів виглядати скривдженим хлопчиком. По-друге, напевно, була обережність, а радше страх.

– Страх чого?

– Чергових переслідувань, помсти. Моя сім'я прожила важкі чотири роки, у мене було заарештовано все майно, я сидів у в'язниці. Сидів ні за що. Соромно зізнаватися дорослому мужику, але страх був.

Після Майдану повернувся до нормального життя, не готовий був заходити на чергову війну. Дружині пообіцяв, що більше ні в що не вв'яжуся. Адже те, що вона перенесла через мене... Тетяні, до речі, обіцяв і цього інтерв'ю не давати. Страх не можна ігнорувати, але з ним можна домовитися... Хоча обережність – той самий страх. Тільки усвідомлений.

У СБУ не могли знайти слідчого, який мене заарештує. Два старші офіцери відмовилися. До кінця третьої години знайшли старшого лейтенанта, який погодився написати: мовляв, Макаренко може втекти, треба його затримати

– Поговорімо про гучний скандал, який передував вашому арешту. 2009 рік, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко домовилася з "Газпромом" витиснути з українського газового ринку компанію-посередника "Росукренерго", що належить олігарху Дмитрові Фірташу, і перейти на прямі контракти з РФ. Згідно з розпорядженням Кабміну, ви, як голова Державної митної служби, мали розмитнити 11 млрд кубометрів газу та передати його державній національній акціонерній компанії "Нафтогаз України". Ви це зробили, керуючись розпорядженням уряду Тимошенко. Але Фірташ подав позов до Міжнародного арбітражного трибуналу у Стокгольмі, який у червні 2010 року зобов'язав "Нафтогаз" повернути "Росукренерго" 11 млрд м³ газу, а також виплатити компанії Фірташа штраф у розмірі 1,1 млрд м³ газу, що на той момент становило майже $5 млрд. За нашою інформацією, бізнес-партнер Фірташа й екс-міністр палива й енергетики Юрій Бойко, а також особисто Янукович суттєво сприяли тому, щоб держава Україна програла "Росукренерго" у стокгольмському суді.

– Ви все правильно описали.

– Улітку 2010 року проти вас відкрили кримінальну справу. У підсумку Печерський районний суд Києва засудив вас до арешту з формулюванням "Макаренко умисно, із кар'єристських спонукань, бажаючи догодити керівництву Кабінету Міністрів України, шляхом організації процесу неправомірного митного оформлення природного газу в інтересах "Нафтогаз України", передав 11 млрд м³ газу, який є власністю "Росукренерго". Тобто вас заарештували за законне виконання розпорядження уряду Тимошенко?

– Десь так і є. Говорив десятки разів і повторюю зараз: у тій ситуації митниця діяла повністю згідно з Митним кодексом. Справу сфабриковано. У червні 2010-го я був за кордоном, мені зателефонували та сказали: "Коли прилетиш до Києва, тебе заарештують".

– Однак ви повернулися. Навіщо?

– Ми поговорили з дружиною. Це була непроста розмова. Я вдячний дружині, що вона мене підтримала. Вирішив повернутися тому, що був упевнений у тому, що маю рацію, тому, що тут могила батька, тут дім, мама. Вирішив повернутися, тому що розумів: влада Януковича надовго, а я не хотів ховатися, втікати. А головне: через мене почали переслідувати рядових митників, які проводили митне оформлення газу. Я б себе згриз, не зміг би морально перенести, що сам утік, а людей знищують.


unian_342768

2011 рік, Київ, Печерський суд. За ґратами: екс-голова Державної митної служби України Анатолій Макаренко, заступник начальника відділу Київської регіональної митниці Тарас Шепітько та колишній перший заступник голови НАК "Нафтогаз України" Ігор Діденко та їхні адвокати під час першого слухання у кримінальній справі. Фото: Володимир Гонтар / УНІАН


– І вас в аеропорту Бориспіль зустріла офіційна делегація служб правопорядку?

– На "зустріч" виділили цілу групу співробітників СБУ, вручили повістку на допит. Я подякував, сів у машину і влаштував невелике шоу, щоб позбутися зовнішнього спостереження. Пізніше мені розповідали самі оперативники: їм добре влетіло за те, що втратили об'єкт стеження. Їхнє керівництво було переконане: Макаренко втече. Увечері на кордон надійшло орієнтування "затримати". А мені просто потрібен був час.

– Час на що, якщо ви стверджуєте, що свідомо повернулися до України, розуміючи, що вас посадять?

– Час, щоб переговорити з друзями, попросити їх знайти мені адвокатів, не покинути сім'ю, якщо заарештують. Не хотілося це робити під мікрофонами і об'єктивами зовнішньої реклами, створюючи проблеми друзям.

Наступного ранку я сам приїхав у СБУ. Слідчий мене допитував 50 хвилин і сказав: "Вільний". Я спробував покинути будівлю на Володимирській, але мене години три під різними приводами не випускали. Пізніше з'ясували, що не могли знайти слідчого, який мене заарештує. Два старші офіцери слідчого управління СБУ відмовилися це робити через відсутність правових підстав. До кінця третьої години знайшли, нарешті, старшого лейтенанта Дронова, який погодився написати: мовляв, Макаренко може втекти, треба його затримати. І напередодні Дня митниці у її колишнього керівника почалася зовсім інша біографія.

Хорошковський сказав: "Якщо ти оформиш цей газ, сядеш". Я відповів: "Ви мене знаєте. Оформлю, коли будуть упорядковані документи". Я дотримався свого слова, а Валерій Іванович – свого

– 25 червня Печерський суд заарештував вас на два місяці за "службову недбалість". Через два місяці справу закрили через "відсутність доказової бази", а наступного дня відкрили нову – за "зловживання службовим становищем". Ми правильно розуміємо, що саме Янукович вимагав вашої голови?

– Сумніваюся, що його цікавила моя голова.

– Спробуємо відгадати з другої спроби: Валерій Хорошковський – ваш колишній начальник по митній службі та тодішній голова СБУ, мільярдер, бізнес-партнер Фірташа і ворог Тимошенко? Юлія Володимирівна називала Хорошковського "напомадженою істотою з манікюром, педикюром і бріоліном на волоссі".

– 28 січня 2009 року я став головою Державної митної служби України, змінивши на цій посаді Валерія Хорошковського. Тоді якраз почався черговий виток газової війни і енергетичної блокади. Однією з умов зняття блокади було митне оформлення газу "Росукренерго" (до нового газового конфлікту між Україною та Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні й борг компанії-посередника Фірташа "Росукренерго" перед російською стороною в розмірі $2,4 млрд. Зокрема, "Росукренерго" не заплатила "Газпрому" за 11 млрд кубометрів газу, закачаного в українські сховища. – "ГОРДОН").

У мене була зустріч з Хорошковським, він сказав: "Якщо ти оформиш цей газ, сядеш". Я відповів: "Ви мене знаєте. Оформлю тільки тоді, коли будуть упорядковані всі документи". З документами все було гаразд. Митниця газ оформила. Я дотримався свого слова, а Валерій Іванович – свого.



horoshkovskiy_phl
Валерій Хорошковський очолював СБУ з 11 березня 2010 року до 18 січня 2012-го. Після цього став міністром фінансів, а потім першим віце-прем'єром. Фото: Олексій Фурман / PHL


– Скільки часу ви провели за ґратами?

– Рік і 13 днів. Спочатку мене відвезли у КПУ, а після суду до Лук'янівського СІЗО, у камеру, де потім довго "жив" Юрій Луценко. Крихітна камера два на чотири метри для "вишаків" – так у СРСР називали засуджених до розстрілу. Коли вищу міру скасували, у цій камері тримали "пижиків" – засуджених на довічне.

– Чому для чиновника вашого рівня вибрали саме цю камеру і саме це СІЗО?

– Насамперед, режим. Це окремий спецпост СІЗО. Плюс психологічний момент – придушити волю. Спочатку ти проводиш деякий час у такій камері, а після цього з'являється "добрий друг" – посередник, який говорить: мовляв, так і так, усе буде добре, тільки треба піти на угоду.

– Які умови угоди вам запропонували?

– Було 14 позицій, головні з яких: публічно заявити, що я діяв за злочинною вказівкою Тимошенко, а не за законом, як було насправді. Далі від мене вимагали не зустрічатися із журналістами і не розповідати про справу, не виїжджати з країни, чітко прописали, що я повинен говорити на суді тощо. Загалом, докладний алгоритм дій, за умови виконання яких мене би випустили з в'язниці.

– Від кого конкретно прийшов посередник?

– Не скажу.

– А якщо ми припустимо, що від Хорошковського?

– У будь-якому разі, я цього посередника послав прямим текстом. Перші кілька діб провів у в'язниці, абсолютно не знаючи, що відбувається із сім'єю: ні дружину, ні сина, ні адвокатів до мене не пускали.

Я сидів у кутовій камері. Узимку дуже холодно, улітку температура доходила до 45 градусів. Ми рятувалися тільки завдяки годівниці у дверях: якщо її відкрити, повітря трохи рухалося

– Розкажіть про умови утримання.

– У Лук'янівській в'язниці кілька корпусів, у кожного своя назва, я сидів у всіх. Найстаріший, "Катька", побудований у 19-му столітті, і Катерина II не має до його історії жодного стосунку, хоча будову пов'язують з її ім'ям. Це найкращий корпус, там хороші стіни, узимку в камерах порівняно тепло, а влітку не вмираєш від спеки.

Наступний корпус – "Столипін", побудований на початку 20-го століття. Далі – "Кучмівка", побудований у наші часи з бетонних конструкцій. Найважчі камери в "Кучмівці". Хоча, мені гріх скаржитися. Шість осіб на 10 м² за тюремними мірками – розкіш. Я бачив свою камеру п'ять років тому на фото, нічого не змінилося, навіть фіранка біля тюремної параші та шланг, із якого ми поливалися в страшну спеку, залишилися.

Я сидів у кутовий камері. Узимку там дуже холодно, улітку дуже жарко, температура доходила до 45 градусів. Ми реально задихалися, рятувалися тільки завдяки годівниці у дверях: якщо її відкрити, повітря трохи рухалося. Одного разу годівницю зачинили і почали заварювати зі зворотного боку. Це було в п'ятницю ввечері, ми всі вихідні ламали двері, стукали, тому що реально задихалися. Тільки в понеділок мене привели до начальника в'язниці, він пояснив: мовляв, довелося заварити в цілях безпеки, за інформацією СБУ, нібито є загроза вашому життю. Віддати йому належне, після мого прохання нас розварили.

sizo_02
Одна з камер Лук'янівського СІЗО. Фото: C14 news / Facebook


– Хто був вашим сусідом по камері?

– З багатьма сидів, навіть із підозрюваним у шпигунстві. Його, до речі, засудили і, як з'ясувалося, заслужено. Після свого дострокового звільнення він одразу поїхав на ПМП до країни, у шпигунстві на користь якої його обвинувачували. З Ігорем Зваричем у камері партій 500 у шахи зіграли (колишній суддя й голова Львівського апеляційного адміністративного суду. Розслідування проти нього почали у 2008 році й завершили у 2011-му, коли суд засудив Зварича до 10 років в'язниці з конфіскацією майна за хабарництво в особливо великих розмірах. – "ГОРДОН").

Одного разу до нас підселили вбивцю, який живцем закопав людину. Спав на ліжку піді мною. Він кожну ніч прокидався і молився. Я питав тих, хто вже з ним сидів: "Що, гріхи відмолює?". Виявилося, навпаки: молиться, щоб вийти й убити того міліціонера, який його посадив.

– Розбирання з тюремними паханами були?

– Ні. Тюремна логістика розділяє потоки так, щоб колишні держслужбовці не контактували із чистим криміналом для недопущення обміну досвідом і щоб уникнути наслідків. Судячи із деяких останніх фото із СІЗО, зараз ця логістика кульгає.

Я в тюрмі схуд кілограмів на 15, дружина мене не впізнала

– Як відвойовували місце під сонцем у жорсткій тюремній ієрархії?

– У моєму конкретному випадку такої необхідності не було. Знаходили спільну мову із в’язнями. Неприємно було дивитися, коли вчорашні службовці намагалися грати у в'язницю – переймали сленг і манери. Дешево все це. Живи сам, не заважай жити іншим. Не говори зайвого. Будь акуратним у побуті й у словах. Можеш допомогти ближньому – допоможи. Зарахується. Ось і вся тюремна арифметика. Принаймні, моя. Завжди говорив сусідам по камері: "Давайте жити так, щоб у камері пахло не парашею, а апельсиновими шкірками".

Якось до мене в камеру з перевіркою прийшла Ніна Карпачова (з 1998-го до 2012-го уповноважений Верховної Ради з прав людини. – "ГОРДОН"). Довго сиділа. Ми їй фірмовий тюремний чайок, усякі байки. А вона: "Ой, як тут добре, іти не хочеться!". "Ніно Іванівно, – кажу, – залишайтеся" (сміється).

– Чим ув'язнених годують?

– Баландою, на ній довго не протягнеш, їсти неможливо. Тюремна баланда – це зварені риб’ячі голови, хліб, який до рота не візьмеш, каша на воді чи щось, приготоване з нечищеної картоплі. Ми до цього не торкалися, їли тільки те, що нам передавали з волі.



unian_288223
Червень 2010 року, Київ. Анатолій Макаренко під час судового засідання в залі Печерського райсуду. Фото: УНІАН


Згодився військово-казармений досвід. З кип'ятильника зробили щось на зразок крихітної електроплити, ми на ній суп у пластмасовій мисці варили. В одній із моїх перших камер люди взагалі гарячого не їли, і ми вирішили: "Пацани, якщо хочемо вижити й жити, треба щось гаряче". Діма Гордон абсолютно несподівано для мене щотижня надсилав пакет із продуктами. Річ не в продуктах – в увазі, про тебе пам'ятають.

– Як часто дозволяли побачення з близькими?

– Уперше ми з дружиною побачилися за місяць після арешту. Я в тюрмі схуд кілограмів на 15, дружина мене не впізнала. Побачення нагадувало епізод із фільму "Сімнадцять миттєвостей весни", коли головний герой через тривалий час, нарешті, зустрічається із дружиною. Мене привезли на допит до СБУ, слідчий сказав: "Тут ваша дружина, можете з нею побачитися". Дали хвилин 10–15. У кабінеті – слідчий, дружина і я. Ось ми з нею мовчки просиділи ці хвилини. Ніколи їх не забуду.

Вона мені потім великий лист написала: "Ти що робиш? Не вбивай себе. Ти нам потрібен живим і сильним". Після тієї зустрічі я сказав собі, що якщо доведеться сидіти довго, а світило вісім років, не тюрма мене буде ламати, а я її.

Одного разу до мене на побачення намагалася прорватися дуже колоритна компанія. Мене з камери конвой вивів і повів до начальника в'язниці. Той прийняв у кабінеті в трохи збудженому настрої. "Знаєте, кого я зараз до вас не пустив?". Виявилося, Вахтанга Кікабідзе.

Вахтанг Костянтинович, із яким ми добре знайомі, був на гастролях у Києві, вирішив прийти у в'язницю. Мої друзі Ян Табачник і Григол Катамадзе взялися його супроводжувати, але дійшли тільки до кабінету начальника в'язниці. Той їм сказав: "Якщо організую зустріч – сяду замість Макаренка". На пам'ять про той епізод у мене ікона Іверської Божої матері. Від моїх справжніх друзів.

Не забуду, як Луценка в ланцюгах вели коридором. У всіх камерах закрили годівницю, а я свою рукою вибив і крикнув: "Не чіпати!"

– Правда, що дружина Юрія Луценка Ірина радилася з вами, як правильно організувати побут за ґратами?

– Ні. Я сам написав Ірині, що потрібно передати насамперед. До того часу я вже був досвідченим в'язнем.

– Яка історія трапилася у вас у в'язниці через Юрія Луценка? Про неї сам Юрій Віталійович мимохідь згадував.

– Наближалося Різдво, я готував святковий обід. У нас був м'ясний фарш. Через тюремні канали вдалося роздобути качан капусти, її передавати в'язням заборонено.

– Фарш можна, а капусту не можна? Чому?

– Тому що в капусту можна щось засунути, а фарш легко протикати, перевірити. Я зробив голубці й написав про це Юрію: мовляв, нічого страшного, тут можна навіть голубці робити. А він, з доброти душевної, сказав кореспонденту десь у суді: "У принципі, у в'язниці можна сидіти, Макаренко навіть голубці ліпить". І ось ми сидимо в камері, готуємося до свята, у схронах продукти припасені. Раптом вриваються тюремні спецпризначенці й за 10 хвилин усе вивертають і забирають. На Різдво ми опинилися, зокрема, без голубців.



lutsenko
Травень 2016 року, Київ, Лук'янівське СІЗО. Генеральний прокурор Юрій Луценко в тій самій камері, у якій відсидів за режиму Януковича. Фото: Лариса Сарган / Facebook


– Образа на Юрія Віталійовича залишилася?

– Ні, звичайно, цю історію згадуємо з посмішкою. Я ставлюся до Юрія Віталійовича з величезною симпатією. Ми багато в чому схожі: обидва трохи романтики, обидва письменники, обидва відсиділи, котів, знову-таки, любимо. Нам цікаво спілкуватися один із одним, щоправда, найменше в цих розмовах згадуємо про в'язницю.

Ніколи не забуду, як Луценка в ланцюгах вели коридором. У всіх камерах закрили годівницю, а я свою рукою вибив і крикнув: "Не чіпати!". За кілька місяців нас допитували в сусідніх кабінетах. Я зумів переконати охорону, заскочив на хвилину до Юрія, потиснув руку, підтримав, як міг.

– Як думаєте, генпрокурор Луценко пам'ятає, як сам був в'язнем Лук'янівського СІЗО?

– Упевнений, що пам'ятає. І переконаний: це допомагає йому на нинішній посаді дбайливіше ставитися до людських доль. Говорю чесно, без пафосу. У моєму сприйнятті Юрій абсолютно не змінився.

– Луценко згадував: щойно Тимошенко звільнили і він її обняв, то відразу відчув тюремний запах, який ні з чим не переплутати.

– І я цей запах з будь-яким іншим не переплутаю. Складно його описати. Схожий на запах старої книги, яка дуже довго стояла на полиці. У ньому якась жахлива втома і спустошеність.

Із в'язниці кожен виносить своє: хто ненависть, хто досвід, хто надії. Йосип Бродський сказав, що "тюрма – це місце, де нестача простору компенсується надлишком часу". Головне, по-моєму, наповнити цей час не тільки самоїдством і безнадією. Хочеш стати розумнішим – читай, ще розумнішим – пиши, сильнішим – не валяйся на ліжку, а на повну використовуй призначений час у прогулянковому дворику.

Тюрма дає шанс через стрес, несвободу, приниження глибше поглянути на власне життя. Іноді ми навіть не усвідомлюємо провини перед найближчими, перед Богом. В'язниця – дуже відповідне місце для такого усвідомлення. Я навіть пробачив і відпустив своїх кривдників. Навіщо витрачати час і емоції на вчорашній день?

У в'язниці мені передали телефонну трубку. Сказали, що зв'язок закритий і тільки для розмови з одним абонентом. Я набрав абонента, нею виявилася Юлія Володимирівна

– Тимошенко допомагала вам у в'язниці, передавала їжу, теплі речі, книги?

– Так. І в суди приходила. Її моральна жіноча підтримка для дружини була важливою. Ми це пам'ятаємо і цінуємо. До речі, один раз із ув'язнення мені вдалося з нею поговорити телефоном.

– Хіба у тюрмі ув'язненим дозволено користуватися мобільними?

– Заборонено. Але якщо є заборони – знайдуться способи їх обійти. В один із днів восьмого місяця утримання мені передали телефонну слухавку. Сказали, що зв'язок закритий і тільки для розмови з одним абонентом. Я набрав абонента, нею виявилася Юлія Володимирівна.

– Що Тимошенко вам сказала?

– Щоб я дав ті свідчення, які від мене хоче слідство. Дослівно: "Я хочу, щоб ви вийшли на волю, я хочу, щоб ви були разом із сім'їєю. Я вас дуже прошу, прийміть рішення". Я відповів: "Юліє Володимирівно, поважаю і вдячний вам, але сам прийму рішення".

– Чому не дали свідчення?

– Не хотів переступати через себе, не хотів говорити неправди. Уже пізніше дізнався, що ту нашу розмову прослуховували.



timoshenko_phl
Липень 2011 року. Анатолій Макаренко і лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко у будівлі Апеляційного суду Києва, де екс-главу митниці звільнили з-під варти. Фото: Олександр Прокопенко / PHL


– Як саме дізналися?

– Коли мене випустили з в'язниці, я прийшов на черговий суд до Луценка, потиснув йому руку через клітку. Після засідання мене наздогнав Мустафа Найєм і сказав: "Ви у в'язниці говорили з Юлією Тимошенко телефоном, ви знаєте, що розмову записувала СБУ?". Я відповів: "Мустафо, про що ви? Жодної розмови не було". Він: "Ви обманюєте". Я: "У мене телефона у в'язниці не було". Я йому не сказав правди. Нехай він мене пробачить. Час був складний. Не до щирості.

– Хто Найєму злив інформацію про вашу телефонну розмову з Тимошенко?

– Здогадуюсь, але не скажу. Це краще запитати в самого Мустафи.

– Тимошенко розуміла, що телефонну розмову прослуховували?

– Думаю, так. До речі, у Лук'янівці встановлено глушилки мобільного зв'язку. Я взагалі мав "пільгу" у вигляді персональної потужної глушилки, яку встановили за стіною моєї камери. Тому розмова відбувалася в зовсім іншому місці.

– Після в'язниці Тимошенко вам подякувала, що не дали на неї свідчення?

– У лютому 2014-го, за тиждень після того, як її звільнили, ми зустрілися. Це була дуже коротка зустріч, але позитивна і добра. Жодних розмов про політику. Ми обоє вийшли з дуже жорсткого замісу. Особливо вона.

– Чому, на відміну від вас і Луценка, Тимошенко тримали у vip-камері? У народу склалося враження, що так утримують усіх колишніх чиновників.

– Усім, хто ставить таке запитання, пропоную закритися у власній улюбленій квартирі, нікуди не виходити, нікому не телефонувати. Уявляєте, що з вами буде мінімум через три місяці?

Яку б золоту клітку не ліпили, в'язниця – це в'язниця. Про які преференції щодо Юлії Тимошенко йдеться, якщо вона майже три роки відсиділа під цілодобовим відеоспостереженням? Я бажаю таких самих vip-умов окремим нашим тимошенковідам. До речі, дехто вже заслужив.

– Дивлячись зараз на Тимошенко, жодного разу не думали, що не варто було через неї більше ніж рік сидіти у в'язниці й піддавати небезпеці власну сім'ю?

– Думав, але ж у кожного завжди є вибір. Свій я тоді зробив і відповів за нього сповна.

За кілька днів після звільнення я повіз передачу своїм співкамерникам, відстояв величезну чергу. Потім у мене серцевий напад був, хоча у в'язниці на здоров'я не скаржився

– Із ким із колишніх співкамерників підтримуєте стосунки?

– Практично зі всіма, крім кількох негідників, які заслужено сидять і далі. Ось нещодавно товариш із Ізраїлю прилітав. Унікальна людина. Був у нас на пересилці. Екстрадували до Росії. Потім російський суд його судив. Дали величезний строк у сфабрикованій справі. Потрапив до в'язниці в Архангельськ, домігся перегляду справи судом присяжних і виграв. Неймовірна історія.

До того ж скажу, я і з колишнім тюремним начальством підтримую стосунки. Із величезною повагою ставлюся до Сергія Старенького, який керував СІЗО, а потім пенітенціарною службою. Уважаю найвищою несправедливістю його звільнення. Повірте, тюремне справа – наука. І коли замість професіоналів приходять випадкові люди, доводиться платити велику ціну людськими долями, здоров'ям, життям.

У 2011-му, за кілька днів після того, як мене випустили, я повіз передачу своїм співкамерникам, вистояв величезну чергу до вікна передач. Після цього в мене серцевий напад був, хоча у в'язниці на здоров'я особливо не скаржився. А тут раптом стало дуже зле, настільки там атмосфера просякнута людськими трагедіями.

Лук'янівська в'язниця взагалі територія людської ненависті, страждань, горя і жаху. Я б її стер із лиця землі. Ось тільки сучасного слідчого ізолятора ніхто не поспішає будувати.



_w6a8994_01
Макаренко: "Лук'янівська в'язниця взагалі територія людської ненависті, страждань, горя і жаху. Я б її стер із лиця землі". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


– Багато хто пам'ятає затримання і суд над Геннадієм Корбаном. Там теж замовлення згори було, але Корбана відпустили на шосту добу завдяки не стільки увазі з боку ЗМІ і громадянського суспільства, скільки абсолютно блискучій роботі адвокатів. Може, вашим захисникам забракло професіоналізму?

– Цікаво, як би ці блискучі адвокати відбивалися за режиму Януковича. Хто б їх узагалі тоді слухав, цих блискучих професіоналів? Вони точно так само могли виступати і на моєму суді, тільки їхні промови нікого не цікавили. Якщо адвокатів було почуто, то це маленький плюс сьогоднішній системі. На жаль, і вчора, і сьогодні судова система в Україні залишається такою, якою ми її знаємо. Телефонний дзвінок вищий за право.

– Але вас випустили в липні 2011-го, коли щосили правив режим Януковича. Чий телефонний дзвінок згори вам допоміг?

– Мене випустили з в'язниці, але ще 12 місяців тривав суд, який ухвалив вирок – чотири роки умовно. У моєму випадку спрацювало не телефонне право, а самі судді. Сьогодні я точно знаю, що три дуже серйозні судді апеляційного суду взяли на себе відповідальність і відпустили Макаренка і Шепітька. Після цього їх переслідували. Це сміливі, гідні, професійні люди, я завжди з вдячністю їх згадую.

– Що весь цей час відбувалося з вашою дружиною і сином?

– Їм було важко. Дуже важко. Але наша сім'я ще до цих подій пройшла через досить серйозні випробування. Як сказала дружина після мого звільнення: "Наче в чергову автономку сходив".


2013al036
Анатолій Макаренко із дружиною Тетяною. Фото: Олександр Лазаренко / Gordonua.com


– Хто із друзів вас кинув, щойно почалися серйозні неприємності?

– Серед тих, із ким близько товаришував, тільки один зрадив, злякався. Потім він став активним учасником Антимайдану. Решта як могла підтримувала. Чого вартий був тільки прихід до СІЗО кількох десятків здорових мужиків із військово-морськими піснями. Однокашники по військовому училищу після ювілею випуску прийшли до в'язниці та співали на мотив пісні "Варяг" рядки "Ворогові не здається наш гордий Макар". Трохи шугнули міліцію.

Не вважаю чотири роки умовно м'яким вироком. Я вийшов під підписку про невиїзд, повинен був регулярно відмічатися в органах виконавчої служби, не залишати меж Києва без санкції. Була низка принизливих і важких обмежень. Наприклад, мені було заборонено працювати, точніше – виконувати будь-які організаційно-розподільні функції. Умовно кажучи, мені дозволяли працювати двірником, але бути старшим двірником уже не можна. Якби я хоч щось порушив, умовний строк оддразу переходив би в реальний тюремний.

Коли у 2013-му почалися протести проти Януковича, я три місяці практично жив на Майдані Незалежності. 18 лютого, коли почалися криваві сутички з тітушками, а "Беркут" погнав активістів, я біг швидше за всіх, тому що розумів: у мене умовний строк, якщо піймають, одразу повернуть до в'язниці, уже на повні чотири роки. Мої друзі, колишні підлеглі, єхидствували: "Вікторовичу, ви швидше за всіх бігли". "Тихо, – кажу, – якщо бачили спину командира, значить, ми були в атаці".

Митниця – лише один із гвинтиків корупційної машини, яка функціонує на кордоні

– Група експертів стверджує, що сьогодні через контрабанду на митниці Україна втрачає мінімум півтора свого річного бюджету. Підтверджуєте?

– Не відповідає дійсності. Я б рекомендував "групі експертів" дуже делікатно поводитися із цифрами. Увесь імпорт, який заходить до України, умовно можна розділити на кілька основних сегментів: імпорт енергоносіїв, імпорт сировини, продукції хімічної та харчової промисловості, машинобудування й автомобілебудування, а також товарів широкого вжитку.

Газ, нафта та їхні продукти – наш основний імпорт. Його досить складно завезти контрабандою, хоча, звичайно, примудряються. Сировинний імпорт – руду, наприклад, – завозити контрабандою невигідно, та й заховати такі великі товарні партії складно. Імпорт енергоносіїв, сировинний імпорт становлять понад 50% усього імпорту країни. Там є так звані офшорні схеми, коли основний інвойс проводять через фірму-посередника й у такий спосіб занижують вхідну митну вартість. Хоча, зазвичай, митниця на підставі інформації про біржові котирування коригує її.

Товари широкого вжитку (мобільні телефони, тканини, посуд, побутову техніку, одяг тощо) становлять менше ніж десяту частину структури імпорту, це порівняно невеликі суми податків. За моїми розрахунками, утрати від контрабанди і так званого сірого імпорту (недостовірне декларування) становлять приблизно 30%.

– 30% від бюджету держави?

– Ні, 30% від коштів, які надходять до бюджету саме від митниці. Якщо експерти кажуть, що контрабандно ввозять ще півтора бюджету країни, значить, і товарна маса має бути відповідною.


_w6a9005_01
Анатолій Макаренко під час інтерв'ю з журналістом Наталією Двалі та головним редактором "ГОРДОН" Олесею Бацман. Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Для об'єктивної оцінки ситуації необхідно взяти аналітику внутрішнього ринку імпортних товарів і порівняти з даними митної статистики. Різниця і буде тією самою тіньовою базою оподаткування. Ніяких "півтора бюджету" ви там не знайдете. Хоча, як мені здається, ця база оподаткування останнім часом почала зростати.

Візьміть ті ж автомобілі на транзитних номерах. Хіба їх завезено контрабандно? Ні, цілком легально. Створили прецедент, а тепер не знаємо, що з цим "щастям" робити. Через дірку в законодавстві та пряме потурання фіскальній службі країну наводнили авто з іноземною реєстрацією та без сплати податків. А наші політики, замість розв'язання проблеми, намагаються загравати з власниками транзитних авто. Сподіваюся, нещодавній указ президента стимулює уряд до розв'язання проблеми. Інакше і без контрабанди будемо втрачати по півтора бюджету.

– Уточнімо запитання: якщо перекрити на митниці не стільки контрабанду, скільки корупцію, на скільки зростуть надходження до бюджету?

– Митниця – лише один із гвинтиків корупційної машини, яка функціонує на кордоні. Наголошую: саме на кордоні, тобто в зонах митного контролю внутрішніх митниць, де і зосереджено основну корупцію. А в місцях митного оформлення сьогодні зібралася купа органів, які втручаються у митний контроль, не маючи на те повноважень. Створюють проблеми бізнесу, шантажують митників і так збирають корупційну ренту. Донедавна цим захоплено промишляли підрозділи внутрішньої безпеки ДФС – основні "борці" з корупцією. Зараз, окрім силовиків усіх мастей, з'явилися і нові гравці – різномасті "сотні з боротьби". Одного з таких "сотників" нещодавно заарештували зі $60 тис. щомісячної данини з бізнесу.

До 2010-го корупційну ренту платили лише ті, хто намагався налагодити схему: із ким домовився – тому і платив. Зазвичай, у ланцюжку стояли митник, прикордонник, співробітник СБУ. Потім "на лічильник" поставили весь бізнес. Після невеликої перерви у 2014–2015 роках корупційна рента знову увійшла до обов'язкового платежу. До того ж дедалі частіше почали повертатися до простих варіантів лихих 90-х: красти контейнери з портів, топити транзитні вантажі на території України тощо.

– Плюс 30%, які може, але не збирає митниця, – підозріло маленька цифра. Тим паче що, згідно з дослідженням аудиторської компанії Ernst&Young, протягом останніх кількох років Україна піднялася на сім сходинок і опинилася на першому місці за рівнем сприйняття корупції серед 41 країни Європи, Близького Сходу та Індії.

– Я сказав про тенденцію, яку спостерігаю протягом останніх двох років. Після Майдану був період, коли і бізнес, і чиновники, як-то кажуть, працювали на державу. Що відбувається зараз? Запитайте в бізнесу, кому і скільки він платить. А цифра, яку ви так недовірливо сприймаєте, заснована на тій інформації, яку я маю.

На одній лише турецькій тканині через одну митницю за один квартал ми втратили 26 мільйонів доларів податків

– А як же класична контрабандна схема: за документами везуть дешеву дурницю, сплачують три копійки митних зборів, а насправді провозять наддорогі товари?

– На контрабандному ширвжитку ми втрачаємо солідний обсяг податків, але повторюю: ширвжиток становить десяту частину у загальній структурі імпорту. Ви знаєте, що ми свого часу повністю очистили ринок від нелегального ввезення мобільних телефонів? Я зайнявся цим у 2008-му, коли був начальником Київської регіональної митниці. На той момент на внутрішньому ринку фактично реалізували п'ять–шість мільйонів мобілок, хоча офіційно, за деклараціями, ввозили лише 15 тисяч. Ми дали лад протягом трьох місяців.

– Як саме?

– На одній із нарад заступник міністра фінансів Денис Фудашкін поставив традиційне для свого відомства запитання: "Де знайти гроші?". Я йому: "Наприклад, дати лад на ринку мобільних телефонів. Ми порахували, тут ось такі втрати".



_w6a9073
"Ми свого часу повністю очистили ринок від нелегального ввезення мобільних телефонів. На внутрішньому ринку фактично реалізували п'ять–шість мільйонів мобілок, хоча офіційно ввозили лише 15 тисяч. Ми дали лад протягом трьох місяців". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Минає час, дзвінок із Мінфіну: "На вас чекає міністр". Я приїхав на Грушевського, показав-розповів, а за якийсь час уже у статусі керівника відомства довів це до кінця.

– Що – "це"?

– У кожного мобільного телефону є IMEI – унікальний серійний номер. Ми зробили так, що без реєстрації в "Українському державному центрі радіочастот" жодна телефонна слухавка не могла стати в Україні на облік. Тільки після того, як імпортер надавав митну декларацію зі списком легально ввезених апаратів та їхніх серійних номерів, мобілку під’єднували до мережі. Жодна телефонна слухавка не могла піти "наліво". У підсумку на ринку з'явилося не 15 тисяч, а 5–6 мільйонів легальних мобільників. Сьогодні цей стандарт не працює. За моїми даними, лише у 2016 році в Україну завезли майже два мільйони "сірих" мобільних телефонів.

Іще один приклад: до другого кварталу 2014 року лише через одну прикордонну митницю до України легально завозили щоквартально в середньому 50 тонн турецької тканини. У третьому кварталі того ж року, після мого призначення, через ту саму обласну митницю легально завезли 1467 тонн тієї самої тканини. У березні 2017-го цифра знизилася до двох тонн, тканина знову "випарувалася". За моїми підрахунками, на одній лише турецькій тканині через одну митницю за один квартал ми втратили 26 мільйонів доларів податків.

– І який висновок ми повинні зробити?

– Гроші у країні є, але дати лад на митниці, точніше – митному кордоні, можна лише за наявності політичної волі, підтримки перших осіб держави і за скоординованої роботи на кордоні всіх відомств.

– Генпрокурор Луценко нещодавно заявив, що більшість проблем розв′язалися б, якби Україна встановила обмін інформацією про товаропотоки з Євросоюзом.

– Згоден. Певну частину проблем достовірності декларування товарів, що ввозять із країн Євросоюзу, ми б розв′язали. Але уточню: українська сторона із 2008 року неодноразово зверталася до наших партнерів із такою пропозицією, і нам щоразу відмовляли. У 2014-му мені вкотре сказали: "Ви, звісно, хлопці славні, але у вашій митній інформації сидять десятки інших держорганів, які за міжнародними нормами не мають на це права. Є міжнародні норми захисту комерційної таємниці, і в нас немає впевненості, що в Україні їх буде дотримано".

Так, проблеми митниці треба розв′язувати терміново, але занадто захопилися темою контролю товаропотоків із метою стягнення податків і зовсім забули про головне призначення митниці – протидію незаконному переміщенню зброї, наркотиків, шкідливих хімічних та радіоактивних речовин. Нашу митницю якась невидима рука відсуває від її основного призначення. А сусіди на кордонах гарчать: до них іде наша зброя, сигаретна контрабанда захльостує. Зате у нас усі, навіть спецслужби, кинулися на боротьбу за митну вартість бюстгальтерів і колготок, ніби не існує транскордонного наркотрафіку, який іде, зокрема, через Україну.

Турчинов приставив до мене охоронців. Я від них відмовився. Якщо захочуть ліквідувати – зроблять це з охороною чи без

Перетворивши митницю на придаток фіскальної служби, закрутивши її у клубку незрозумілих "реформ" сервісно-фіскального змісту, ми цілком нівелювали її захисну і правоохоронну функцію. Усі митні органи Євросоюзу мають у своєму складі потужні правоохоронні складові, усі мають право оперативно-розшукової діяльності. І що нам робити?

– Упевнені, у вас є готове рішення.

– Є, воно складне і водночас просте. По-перше, потрібно відновити адекватне, нормальне керування митницею. У країні майже два роки немає керівника митниці.

– Є виконувач обов'язків.

– По-перше, в.о. керівника митниці та в.о. керівника Держфіскальної служби в 40-мільйонній країні – ненормальна ситуація.

По-друге, потрібно визначити статус митного відомства з відновленням його правоохоронної функції. Подальше перебування митниці у складі ДФС – злочинна помилка.


_w6a9015
Анатолій Макаренко: "У 40-мільйонній країні майже два роки немає керівника митниці. Це ненормальна ситуація". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


По-третє, замість того, щоб плодити чергові "реформи", відволікаючи сили й кошти на помилкові цілі, треба планомірно розвивати та відновлювати митну справу. База для цього є – десятки міжнародних угод із міжнародної торгівлі та митних питань, до яких ми приєдналися. Наш Митний кодекс, ухвалений у 2012 році, здобув високу оцінку експертів того ж Євросоюзу.

По-четверте, треба прибрати із зон митного контролю всіх, хто не має визначених законом прав утручатися в митне оформлення. По-п'яте, не можна допустити відродження інституту "наглядачів" за митницею, що особливо проявляється останнім часом. Треба негайно позбавити митників від впливу місцевих злодійкуватих "еліт" і корумпованих правоохоронців. Дуже важливо дати співробітникам митниці гідну зарплату та соціальний пакет. І останнє: нещадно садити за сприяння контрабанді та сірому імпорту. Садити всіх: і митників, і інших "діячів".

На нещодавньому Митному форумі ми говорили в колі експертів, бізнесменів, представників громадськості. Усі зійшлися на думці, що ситуацію на митниці треба змінювати не через чергове піар-реформування, а через чіткий і швидкий план відновлення й розвитку.

– Ви двічі очолювали митницю, багато в чому й від вас залежала доля того чи іншого багатомільярдного контракту. На вас були замахи?

– Одного разу була реальна загроза, саме під час історії з "РосУкрЕнерго". Після того, як ми оформили газ, одна дуже впливова людина передала привіт: "Нехай Макаренко намалює собі зеленкою крапку на лобі й ходить вулицями". Олександр Турчинов, він тоді був першим віце-прем'єр-міністром, приставив до мене двох охоронців. За кілька тижнів я від них відмовився. По-перше, некомфортно почувався з цілодобовою охороною. По-друге, розумів: якщо захочуть ліквідувати – зроблять це з охороною чи без.

Ну зберемося знову на протест. Поставимо всіх до стінки, зметемо чергову владу, уранці прокинемося. Далі що, небо в алмазах?

Набагато пізніше був з охороною лише в зоні АТО. Нещодавно, до речі, був біля готелю "Київ" – місця основної політтусовки. Кількість бодігардів із навушником, врослим у вухо, і відтягнутим боком піджака нагадало 2013-й. Тоді вони теж табунами ходили за vip-персонами. Цікавий симптом.

До речі, про замахи. Я в радянські часи служив на підводному човні. От там була справжня загроза, одного разу ми намагалися потонути.

– Спеціально, щоб потренуватися в екстремальних умовах?

– Випадково, але це "тренування", що ледь не стало останнім, запам'ятав назавжди. Уже надійшов наказ про моє звільнення з флоту, але наказ у частині ще не був підписаний. Сиджу на валізах, сім'я в Києві, і я думками з нею. Тут у море виходить човен, але захворів один з офіцерів. Пішов я.



makarenko_fb03
Під час служби на флоті, кінець 1980-х. Фото: Анатолий Макаренко / Facebook


Похід виявився коротким, але яскравим. Усе найгірше, що могло статися з човном і екіпажем, сталося – проблеми з реактором, утрата глибини, пожежа. Була ситуація, коли командир човна спересердя вигукнув: "Ну все, пацани, довий...бувалися".

Я викликав одного зі старших офіцерів: "Можете тонути, горіти, насолоджуватися своїм реактором, але поверніть мене на базу, я вже майже цивільний!". Усе закінчилося гаразд.

– "Ну все, пацани, довийоб...валися" – дуже актуальна фраза для сьогоднішньої ситуації у країні. Що дасть змогу Україні відштовхнутися від дна і спливти?

– Тільки воля народу, реалізована через нормальний, а не фейковий парламент. Ми чомусь забуваємо, що Україна – парламентсько-президентська держава. А ще постійно звинувачуємо всіх навколо, окрім себе. Більше втрачаємо від внутрішніх чвар, аніж від зовнішніх загроз. Більше віримо в ефемерне "нам допоможуть", ніж у самих себе.

Безвіз – адже він не тільки в паспортах, а в головах має бути. Не гидити в під'їздах, посміхатися в магазинах, допомагати літнім людям – це також безвіз. Підводному човні дає змогу спливати повітря високого тиску, яким витісняють воду із цистерн головного баласту. Ось і нам потрібне повітря в легенях не тільки для криків "ганьба!" і "зрада!".

Інтелектуального, сировинного ресурсу в нас достатньо, аби стати успішною вільною нацією. Скидати владу ми навчилися. Залишилося навчитися обирати, вимагати і творити.

– Натяк, що третій Майдан ні до чого не приведе?

– Ну зберемося ми знову на протест, а далі що? Поставимо всіх до стінки, зметемо чергову владу, уранці прокинемося. Далі що, небо в алмазах? Сумніваюся. Треба розв′язувати проблеми сьогодення. Перша головна з них – депрофесіоналізація системи керування. Друга проблема – загальна безвідповідальність і бажання жити одним днем. І лише третя – корупція. Владі – не брехати й не тирити. Народу – не брати гречки на виборах. І все можна вирішити без чергового Майдану.


_w6a8999
Анатолій Макаренко: "Інтелектуального, сировинного ресурсу в нас достатньо, аби стати успішною вільною нацією. Скидати владу ми навчилися. Залишилося навчитися обирати". Фото: Ростислав Гордон / Gordonua.com


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонена нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Будь ласка, не використовуйте caps lock. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їхнім авторам закривати доступ до обговорення.
 
Залишилось символів: 1000

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації
 

Спецпроекти

Усі спецпроекти