Клуб читачів
ГОРДОН
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Бистряков: На моє переконання, керують Україною американці. Як? Телефоном. Звідки знаю? Бабусі на Житньому ринку розповідають

"ГОРДОН" ексклюзивно публікує текстову версію скандального інтерв'ю, яке композитор і шоумен Володимир Бистряков дав головному редакторові інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман в її авторській програмі на телеканалі "112 Україна". Після цього інтерв'ю Бистрякова занесли в базу сайта "Миротворець".

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Бистряков: Якщо американці залишатимуть Київ, то тут відбудеться м'який переворот. Верхні ешелони влади покинуть люди, неугодні Москві
Бистряков: Якщо американці залишатимуть Київ, то тут відбудеться м'який переворот. Верхні ешелони влади покинуть люди, неугодні Москві
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com
Олеся БАЦМАН
Головний редактор
16 років віддала Джигарханяну Віталіна. Облизувала його буквально. Навіть зробила йому в новій квартирі сидячий душ

– Володимире Юрійовичу, добрий вечір!

– Добрий вечір!

– Щоб нам із початку не сваритися на політичні теми, оскільки в нас із вами різні погляди на багато речей...

– ...посваримося на теми комунальні, правильно?

(Усміхаються).

– Я просто хочу почати з іншого. Знаю, що ви нещодавно їздили в гості до свого друга Армена Джигарханяна. У нього непроста ситуація склалася, судячи з усього. Він почав публічно говорити, що його дружина Віталіна, яка на 44 роки молодша, – брехуха. А ви раніше стверджували, що в них дуже міцний шлюб. Що там відбувається? Вона дійсно виявилася ошуканкою?

– 4 жовтня був його день народження. Вони мені самі зателефонували ввечері. Віталіна передала слухавку. Я, значить, його привітав із днем народження. Кажу: "Армене, бажаю тобі для продовження життя, щоб ти побільше попив молодої крові". Як це роблю я. У мене 36 років різниці.

– Він сприйняв буквально?

– Рівно за три дні він почав пити кров відрами. Іноді буває так, що талановитий, геніальний артист і талановитий чоловік – трохи різні речі. У нього вік, у нього цукор високий, він запальний. У них різні погляди на репертуарну політику театру. Із цього, власне, почалося. Це все виплеснулося. Для всіляких журналюг – це жирні карасі, які запливли в мережі. Зрозуміло, що рейтинги відразу почали зашкалювати.

– Ви на чиєму боці?

– Я на їхньому боці, уже говорив про це, я на боці цієї сім'ї. 16 років віддала йому Віталіна. Облизувала його буквально. Навіть зробила йому в новій квартирі сидячий душ. Людина жила заради нього.

– Думаєте, реально їм зберегти сім'ю?

– Думаю, що ні. Тому що (говорить з акцентом) кавказький чоловік спочатку говорить "А", потім каже "Б", але ніколи не скасовує "А".

– Ще один ваш друг, відомий талановитий актор Микола Караченцов...

– Я був у Колі. Він зараз живе ніби у своєму світі. Говорити, що він потихеньку згасає? Вік, по-перше, по-друге, у нього онко знайшли. Чим він зараз живе? Його син відкрив "Фонд Миколи Караченцова". Буде перша театральна прем'єра від імені цього фонду. Тобто справа Караченцова живе. Фестиваль акторської пісні, який був імені Андрія Миронова, зараз буде імені Миронова й Караченцова.

– Він із вами спілкувався?

– Він говорить насилу. (Зображує рик).

– Але він свідомий себе?

– Так, навіть спробував заспівати "Леді Гамільтон". Показав мені, як піднімає ноги. У цьому плані в нього все нормально. Ледве ходить – але ходить!


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Володимире Юрійовичу, ви ображаєтеся, коли вас називають ватником?

– Я звик. Це, так би мовити, сьогоднішня мода. Ватник, вишиватник, сепар-мепар... Люди сьогодні перебувають у дуже сильній дезорієнтації. Окрім того, вони під тиском ЗМІ, офіційних каналів і з тієї, і з цієї сторони. І з Росії інформацію подають...

– Знаєте, чому вас так називають?

– Ватником? Очевидно, за те, що я – за мир у всьому світі.

– За "русский мир" у всьому світі, радше.

– Не стільки... Я вважаю себе людиною, яка мислить по-російськи. І те, що сьогодні намагаються переформатувати нашу свідомість... Ми мовою не тільки говоримо. Мова – це те, що ми думаємо. Правда чи ні? Якщо нав'язують нам якісь цінності, як, наприклад, перейменування вулиць на честь якихось западенських героїв або митрополитів, які тут ніколи не служили, – адже це теж насильство якоюсь мірою. Це теж агресія з боку людей, які вважають, що ми повинні жити так, як вони хочуть. Ще 1998 року я опублікував статтю, яка називалася "Задзеркалля 98". Я писав, що якщо одній етнічній групі людей дати преференції, це моментально призведе до дисбалансу. Відразу порушиться спокій у суспільстві. Так воно, власне кажучи, і сталося.

Не знаю, чи вводив Путін раніше війська в Донецьк і Луганськ, але зараз їх там немає. Воюють люди, які там живуть. Так звані ополченці

– Але дивіться, ми з вами сьогодні на центральному каналі. Найрейтинговіша програма. І ви, і я говоримо російською. В інтернет-видання "ГОРДОН" є російська і українська версії. Тижневик "Бульвар Гордона", де теж буде опубліковано ваше інтерв'ю, виходить російською мовою. У чому ж тоді російська мова утискається? Скажіть як російськомовний.

– Добре, у мене тоді каверзне запитання. Чому в такому разі гастролі нашої народної артистки Олі Сумської то в Хмельницькому, то в Переяславі-Хмельницькому було скасовано лише тому, що вона привезла "Анну Кареніну" російською мовою? Мер скасував. Скажіть: це нормально?

– Ну, це запитання до мера.

– Як це – "запитання до мера"? Це означає, що в нього є підтримка зверху. Це частина ідеології, яка сьогодні, до речі, дуже поширена. Коли нав'язується ніби українізація.

– В Україні українізація?

– Так, українізація. Чому б і ні?

– Страшно!

– У Швейцарії немає швейцарської мови. Це що, парадокс?


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Я дивилася багато ваших інтерв'ю. За вашою логікою, Путін не вводив війська на Донбас, через що понад 10 тис. загиблих. Путін не анексував Криму. Якби завтра вам зателефонували з адміністрації Володимира Путіна і сказали...

– ..."зайдіть по орден"?..

– ...не готові підписати лист на підтримку його політики стосовно України, ви б погодилися?

– Я б сказав, що він – президент іншої країни, і я не маю права підписувати такі листи. Не знаю, чи вводив він раніше війська в Донецьк і Луганськ, але зараз їх там немає. Наразі воюють люди, які там живуть. Так звані ополченці.

– Так звані сепаратисти й бойовики.

– Так.

– А люди з російськими паспортами, про яких стає відомо, – (Віктор) Агєєв, (Олександр) Александров і інші російські контрактники, військовослужбовці?

– Є таке поняття – "добровольці". А з цього боку тут у нас і австралійці, і поляки, і чехи, і хто хочеш воює. Ну і що?

– Як ви ставитеся до тих знаменитих росіян – багатьох із них ви дуже добре знаєте особисто, – які підписали той злощасний лист на підтримку Путіна в Криму?

– У кожної людини свій погляд на ті чи ті події. Я говорив із людиною, яку назвав би "упоротою, свідомою". Це люди, на яких дуже погано впливають аргументи. Я сказав: "Знаєш, у чому різниця між нами? Я розумію, що ти інших поглядів, але я спокійно сприймаю те, що ти живеш поруч. А ти не можеш спокійно пережити, що в мене інші погляди і я живу поруч із тобою, перебуваю в одному з тобою інформаційному просторі. Тому що ти зациклений на ідеї". Я, наприклад, більш толерантна людина. Має людина свій погляд – нехай має. Я не нав'язую свого, я не агітатор. Але висловити інформацію, яку я знаю, для того, щоб мій співрозмовник або опонент міг її переварити і зробити якісь висновки, – це інше питання. Цим я відрізняюся від агітатора або проплаченого політолога.

– Припустімо, Україна – велика квартира з багатьма кімнатами. У вас не викликає обурення, що прийшов сусід, відібрав кімнату, анексував? Ви залишилися без кухні, наприклад, або без великої кімнати, але з цим змирилися?

– Ні без чого я не залишився. Це питання лежить у площині свідомості людей, які там живуть. Я не живу в тих кімнатах, які, як ви кажете, відібрали.

– Але ви – власник усієї квартири.

– У мені є частина Криму, частина Донбасу, частина Луганська, де живе мій друг Михайло Голубович, який, до речі, керує Українським музично-драматичним театром. У мене це є. Але я ніколи не приїду туди для того, щоб диктувати, як там людям жити. Цим, можливо, я відрізняюся від тих людей, які дуже завзято на екранах за це агітують.


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Нагадаю вам фразу (російського артиста й режисера) Олега Табакова: "Українці в якомусь сенсі убогі. Найкращі представники завжди були на другій або третій позиції після росіян". Ви як українець були обурені його словами? Чи розумієте ви, що в багатьох росіян таке ставлення до українців десь всередині сидить?

– За першою сигнальною системою, звичайно, так. "Українці убогі"... Він, очевидно, мав на увазі, що за 26 років ми так і не спромоглися збудувати повноцінну державу. Вона так і не вийшла з формату комерційного клубу для деяких людей, які заробляють на цьому хороші гроші. А з іншого боку, якщо взяти багатовікову історію, були українські гетьмани, ночували в постелях російських імператриць, і генсеки, що вийшли з України. Дніпропетровськ як називали? Кузнею партійних кадрів, правда? І ці кадри керували всією величезною країною.

– Так і зараз скільки українців у керівництві Росії.

– Маса, звичайно, українців там сидить. І в естраді вони сидять.

– Тенденція зберігається.

– Я б на цьому не зациклювався, чесно. Для мене не важливо, де я народився. Для мене важливо, до якої мовної культури я зачисляю себе.

– Коли Дмитро Гордон поставив запитання (екс-президентові України) Леоніду Кучмі, від кого залежить закінчення війни на Донбасі, Кучма сказав: "Від Господа Бога і від Путіна. Господь Бог... У нас, на жаль, немає можливості його попросити... Ну а з Путіним... в української сторони теж немає можливості знайти взаємоприйнятне рішення". У вас є рецепт, як змусити президента Росії піти з Донбасу?

– У мене є відчуття того, чим це все закінчиться. Зараз справа на стадії переговорів Волкера (спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер. – "ГОРДОН") із Сурковим (помічник президента РФ Владислав Сурков. – "ГОРДОН"). Сурков представляє Путіна, Волкер – відповідно, (президента США Дональда) Трампа. Трамп у непростій позиції, його по руках і ногах зв'язали російські хакери, потім історія з літаками з арабських країн, що він не пускав в Америку. Там дуже сильне лобі йде, і навіть такий сильний чоловік, як Трамп, з усіма його грошима, не може керувати ситуацією. Але, наскільки я знаю, Волкер із Сурковим домовилися про те, що американці підуть з України.

– У якому сенсі? Де вони в Україні присутні? В американському посольстві?

– Вони в Україні перебувають скрізь. Наша країна, на моє глибоке переконання, під їхнім протекторатом, під їхнім управлінням.

– А можна факти? Просто цікаво.

– Хотів трошки сказати про (президента України Петра) Порошенка, мою думку про цю людину.

– Звичайно.

– Я його ніколи у своїх інтерв'ю не критикував. Не тому, що я його люблю або боюся. Ні. Мене цікавили моменти, які не лежать зверху. Ще до вступу на свою посаду він сказав: "За три тижні відновлю відносини з Росією і припиню цю війну, яка почалася без мене".

Порошенко – формально глава держави. А керують все-таки американці

– Про відносини з Росією – не пам'ятаю. Про війну – пам'ятаю.

– Я пам'ятаю і за ці слова відповідаю. Протягом кількох років у ток-шоу Савіка Шустера кілька депутатів від Блоку Петра Порошенка висловлювали думки, що цю війну почав не він, а інші люди. Це був своєрідний меседж від президента. Далі – більше. Можливо, ви не звернули уваги. Під час одного з котлів Порошенко висловив думку, чому б не ввести двох офіційних мов в Україні. Але далі він не пішов, бо йому зверху не дали, американці.

– Які дві мови? Українську й англійську?

– Ні, українську й російську. Те, що в нас країна апріорі двомовна, не можна оскаржувати.

– А де американці, ви мені скажіть.

– Стоп-стоп-стоп. Американці можуть бути, печиво роздавати...

– "Ти ховраха бачиш? Ні? А він є!"

– Ну, я так вважаю. Ви вважаєте інакше.

– Факти! Зловіть хоч одного американця, покажіть.

– Далі. Під час одного з котлів Порошенко сказав, що федералізація – це не таке погане діло для України. Свого часу Чорновіл сказав, що для того, щоб звести кінці з кінцями, захід та схід України, необхідна федералізація. Інакше буде конфлікт рано чи пізно. Це сказав В'ячеслав Чорновіл бог знає коли, дев'яносто волохатого року. Тобто я хочу сказати, що не дали Порошенку ці ідеї розвинути. Я глибоко в цьому переконаний. У нас сьогодні президент – хлопчик для биття, тому що на нього сиплеться все, починаючи з його цукерок. Усі сміються. Можете не купувати цукерок. Я би посміявся над тими олігархами, які нам надсилають комунальні платіжки. Це набагато смішніше, особливо в опалювальний сезон. Порошенко – формально глава держави...

– А хто керує державою?

– Американці. Керують все-таки американці.

– Яким чином вони це роблять?

– Телефоном.

(Сміючись). Ви були присутні під час цих розмов або вам їх зливали?

– А їм обов'язково потрібно бути присутніми на нарадах і розставляти шашечки, як Чапаєв – картоплю?

– Конкретно Трамп це робить?

– Трампу складно. Там дуже сильне антитрампівське лобі. У вигляді Сенату, у вигляді людей, які постійно хотіли б мати Україну, ворожу Росії. Але якщо навіть Яресько (міністр фінансів України у 20142016 роках Наталія Яресько. – "ГОРДОН") сказала, що без економіки, пов'язаної з Росією, ми нікуди не рушимо. Яресько, проамериканський функціонер.


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Володимире Юрійовичу, ви таку цікаву тему зачепили. У вас напевне є факти, оскільки зробили таку гучну заяву. Хто конкретно з Америки керує Україною і в який спосіб? Прізвище, хто це?

– Керують люди, які перебувають у тіні.

– Тоді звідки ви про це знаєте?

– Бабусі розповідають на Житньому ринку.

– Так? Так би відразу й сказали!

– Звичайно. Які торгують насінням.

(Усміхаються).

– Тоді – правда!

– Я недавно був на ток-шоу (російського телеведучого Андрія) Малахова, розговорився з журналістами. Вони ж там у курсі всіх речей. Сказали мені цікаву річ: останнім часом щось зачастили представники майже всіх українських політичних сил до Москви. Домовлятися. Ви про це багато знаєте?

– Розкажіть, що вам відомо.

– Я нічого не знаю.

– Те, що наші політики туди літають, я знаю.

– Увесь час літають. Когось із них беруть, когось – ні. Вони ж відчувають...

– А прізвищ вам не назвали, хто був і в яких кабінетах?

– Навіщо підводити людей? Це їхній бізнес.

– Але бізнес, який впливає на наш із вами добробут.

– Слово "добробут" належить до них. Якщо в них "телосложение", то в нас, так би мовити, "теловычитание". Це люди, які від нашого імені керують державою і ухвалюють рішення. Вони себе ось так (проводить долонею по горлу) упакували. Ви ж не будете з цим сперечатися? А ми що далі, то гірше живемо. Факт є фактом.

Путін не збирається ставати гетьманом України. Йому потрібна та Україна, яка була раніше

– Ви згадали російські ток-шоу. Я майже щодня дивлюся політичні ток-шоу російського ТБ у прайм-тайм. Усі чотири роки – ви не повірите – головна тема там – Україна. Жодного дня не проходить без неї.

– Так.

– Причому такі добірні інформаційні виливаються помиї на Україну і українців, навіть придумати складно. Скажіть: невже в Росії немає жодних проблем, немає корупції, своїх пенсіонерів, своєї соціалки й дірки в Пенсійному фонді, що для них головна тема – це Україна?

– Якщо брати середню верству, не політологів, а звичайних людей, вони ставляться до нас, як до братів, по-перше. А з іншого боку, вони нас жаліють, тому що бачать, як розвалюється наша держава. Як ми самі собі обрубуємо руки. Розпилюємо заводи тощо.

– Але брат не приходить до брата вбивати його.

– Розумію, так, добре. Вам потрібно було (журналіста) Матвія Ганапольського замість мене запросити, і ви б з ним зливалися в екстазі.

– Запрошувала. Не злилися.

– Ось бачите як, значить, у нього своя тональність. Я би не поїхав на жодне ток-шоу. Вони галасливі, усі одне одного перебивають, мені не подобається цей формат. Я і тут не ходжу. Мене запрошували кілька разів. Чому не ходжу? Не люблю, коли навпроти мене сидить дебіл, який за це отримує гроші, політолог, і каже мені, що я верзу нісенітниці й абсурд.

– Але чому в них усе – про Україну, поясніть.

– Виходить така штука... (Пауза). Злетів із думки. Я говорив про людей, а ми перейшли на політиків.

– Ну, нічого страшного. Для росіян настільки важлива тема України, що вони кожен день перемивають кістки й говорять, яка вона погана?

– Стала поганою завдяки своїй політиці. І вони розділяють, між іншим, – у них це separated називається – простий народ України і владу, яка з ними не дружить. М'яко кажучи. До влади вони ставляться, звичайно, із великою часткою критики. Жириновський (лідер російської партії ЛДПР Володимир Жириновський. – "ГОРДОН") хамить, а є люди, які менш по-хамськи ставляться. Я впевнений, що Путін не збирається стати гетьманом України, не збирається носити гетьманську шапку й погрожувати булавою. Їм потрібна та Україна, яка була. Добропорядна, добросусідська, із якою були б загальні економічні зв'язки...

– ...у якій міністри на головних посадах мають російські паспорти й працюють на благо Росії.

– Це теж. Я про що хотів сказати? У них там є корупція. І в нас є корупція. Але в них корупціонери сидять. Їм дають реальні строки.

– У яких кабінетах вони сидять?

– Та просто у в'язниці сидять. Знаю, цікавився цим. Міністри, губернатори злодійкуваті. БТРи тягнули до Рубльовки, коли брали там когось чергового. Дійсно, сидять.

– Сидять деякі, щоб іншим не кортіло. Ви ж розумієте, що це ігри?

– Простежмо, які в нас хороші ігри. У нас беруть з фургалом, як кажуть в Одесі, чергового корупціонера, показують його підвали, набиті золотом і діамантами, тягнуть його в суд. У суді – обов'язково! – у нього серцевий напад.

– Плед!

– Вони всі сердечні. Після чого його відправляють у лікарню, вішають на ногу браслет. За два дні він цей браслет дарує бабусі на пам'ять і кудись збривається, попередньо, як кажуть злі язики, полічивши трішки з половинки. Їде кудись за кордон, і його оголошують у розшук. Це наша система боротьби з корупцією. У нас хтось сидить? Скажіть. Думаю, що ні. У нас сидять дрібні сошки-пішаки.

– У нас сидять у прекрасних м'яких кріслах.

– Так.

Почали конфлікт з обстрілів Луганська з літаків. Це були російські літаки чи наші? Су-25 і Су-29

– Хто винен у тому, що з 2014 року вбито понад 10 тис. українців? І продовжують гинути люди щодня?

– Не сказав би, що продовжують гинути тисячі щодня. Основна кров припала на 2015 рік. Дійсно, дуже багато було загиблих. Мені доводиться багато їздити з концертами. Зокрема, я їздив по Луганській області, у тій частині, що під контролем київської влади. Бачив ставлення місцевих людей до того, що там робили добробати. Чому, до речі, "Нова пошта" там працювала з перевантаженнями, день і ніч? Тому що йшли звідти, так би мовити, посилки на батьківщину. Я говорив із людьми, які ховали своїх дітей на городах, тому що не могли підняти голову через обстріли. Народ постраждав найбільше. Я не впевнений, що вони після цього дуже полюблять Україну в тому плані, як ми її любимо. Українську Україну.

– Хто винен?

– Політики винні.

– Які політики?

– Політики з цієї сторони.

– Українські політики?

– Почали конфлікт з обстрілів Луганська з літаків. Це були російські літаки чи наші?

– А якби, Володимире Юрійовичу, ви на це запитання не мені відповідали, а навпроти вас сиділа б, припустимо, киянка, мати, син якої...

– ...відправила туди сина, правильно?

– Так.

– І що б мені сказала, що через таких, як я, війна?

– Ні, що її син пішов захищати цілісність України, а загинув від кулі, яку випустив хлопець із російським паспортом із російської зброї? Що б ви їй відповіли?

– Можна, я інший факт наведу?

– Будь ласка, у нас демократія.

– Коли (російський актор Михайло) Пореченков позував із рушницею, не зрозуміло куди спрямованою, нікого не вбив, не поранив, може, по воронах стріляв, а може, взагалі не стріляв, у нас роздули кампанію.

– Так. А навіщо позував?

– Ну, позував, буває, хіба мало що.

– Просто дурень?

– У нас роздули, що Пореченков – ворог Української держави. Але Олександр Олександрович Омельченко (мер Києва у 19992006 роках. – "ГОРДОН") задавив двох осіб, будучи в нетверезому стані, із різницею в півроку і досі ходить на свободі. У чому, скажіть, суть нашої юриспруденції? У нас подвійні стандарти, виходить?

– Потрійні.

– Якщо нашого хлопця вбили, то це зробив обов'язково хтось із російським паспортом? А може, хтось убив, захищаючись? Таке може бути? Такий анекдот: "Куме, начистимо пику тому москалику?" – "А якщо він – нам?" – "А нам за що?" Із цієї серії, розумієте? Україна все ж прийшла туди зі зброєю.


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– В України там була своя зброя, а прийшла туди зі зброєю Росія.

– Стоп. Як я розумію, почалося все з обстрілу Луганська літаками.

– Бабусі на лавочці сказали?

– Ні. Су-25 і Су-29. Були ракети, дійсно був збройний напад на своїй же території. Ви не будете цього заперечувати?

– А не почалося все з захоплення луганського (управління) СБУ? Було не одне інтерв'ю, і в нас, у цій студії, із головою СБУ Луганської та Донецької областей (Олександром) Петрулевичем, який у подробицях розповідав, як почалося все це. Людей із якими паспортами він там ловив. Шість годин тримав облогу в луганському СБУ, коли ті люди захопили склад зброї. Мова йде про російські спецслужби, які керували всією цією операцією. Такі факти, це не бабусі з крамничок...

– Добре. Але незадовго до цього були точно такі самі захоплення у Львівській області. 4 мільйони стволів в Україні сьогодні – це результат того, що захоплювали в західних областях. А те, що є в нас елементи прихованого сепаратизму в Закарпатській області, де в кожного угорського товариша паспорт, де вони їздять туди на вибори й голосують за Віктора Орбана (прем'єр-міністр Угорщини. – "ГОРДОН")? Ми цю справу упускаємо?

– Володимир Путін говорить, що найбільша його трагедія – це розвал Радянського Союзу. Ваша теж?

– Я вважаю, так. Розвалилася велика країна. Розвалилася через алкоголіка Єльцина (президент Росії у 19911999 роках Борис Єльцин. – "ГОРДОН"). Мені розповідали, як це було в Біловезькій пущі, коли Єльцин сказав: "Завалимо сьогодні кабана – значить, підпишемо Біловезьку угоду". Усе робилося під цим. (Показує жест, що символізує вживання алкоголю).

– Судячи з усього, завалили. Жирного.

– Завалили кабана, так. Я не вітаю розвалу великих держав. До того ж держава була досить потужною. Ми – місцями – жили краще, ніж зараз. Не платили захмарної комуналки, у нас не було голодних і злиденних людей похилого віку, не було такого зростання злочинності, була нормальна соціалка. Молодь, яка виросла за 26 років, знає тільки одне: Радянський Союз – це Голодомор, сталінські репресії, розстріли. І все. На цьому зациклені. Не знають про те, що було найбільш якісне мистецтво у світі. Був кінематограф шикарний, була музика, були Шостакович, Тарівердієв...

– А якою ціною, Володимире Юрійовичу? Скільки мільйонів за час радянської влади полягло? Ви ж читаєте різних істориків.

– Більшовизм для мене так само огидний, як і націоналізм, як і націонал-соціалізм. Будь-яке насильство, яке чинять над мирними жителями, невинні жертви, будь-який геноцид – це огидно. Але до чого тут "якою ціною"? Паралельно з цими розстрілами розвивалося мистецтво. А що робити?

– Тобто розстріли – добре, якщо є мистецтво?

– Ні, це не так.

– Що важливіше для молодого українця сьогодні: знати англійську чи російську?

– Як для кого. Хто як орієнтується. Хтось хоче на Заході вчитися, а хтось – у Росії.

– Є в Україні ті, хто хоче вчитися в Росії і поїхати туди? Із молоді?

– Я якось звернув увагу на те, що в списку зірок радянського театру відсотків 7080 – вихідці з України. Але чомусь вони звідси виїхали. Хоча не було ще тоді ні Порошенка, ні Путіна.

– Традиційно в Москву всі їхали в радянські часи.

– А чому? Тому що їхали в центр культури.

– Сьогодні хтось їде в Москву?

– Там сьогодні працюють майже всі наші зірки естради, які вибилися в перші ряди.

– Вони й раніше там працювали, це був їхній традиційний ринок. Більше грошей. Вони вибирають рубль.

– Ну, у мене статистики немає, хто сьогодні їде вчитися до Москви, а хто – до Варшави або, припустимо, у Нью-Йорк. Але, напевно, їдуть. А тут навчання є яке-небудь? У Поплавського (ректор Київського державного інституту культури Михайло Поплавський. – "ГОРДОН") вчитися?

– Не подобається?

– Дуже подобається. Як він співає – особливо. Він мене надихнув, до речі, я сам заспівав. Почув, як він співає, і зрозумів, що нема чого соромитися.

(Усміхаються).

– У наших політиків діти вчаться за кордоном, рахунки та шопінг за кордоном, але це хоча б зрозуміло: вони ж декларують європейські цінності, кажуть, щоб ми дивилися на Захід. У мене запитання: чому в російських політиків, у керівництва Росії діти за кордоном? У Лаврова (міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. – "ГОРДОН") донька погано говорить по-російськи, у Пєскова (прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. – "ГОРДОН") донька у Франції, у Путіна донька на Заході жила. Ці політики декларують "русский мир", любов до Росії і її цінностей, але їхні діти вчаться за кордоном, гроші вони тримають за кордоном, лікуватися їздять на "Захід, що загниває". Звідки такі подвійні стандарти?

– Це не подвійні стандарти, а традиція. Петро I відправляв усіх учитися за кордон, у Голландію, у Німеччину, щоб потім вони приносили користь Росії.

– Так чому ж вони критикують Захід і борються проти нього?

– Вони не борються проти Заходу. Вони борються проти політики тих же американців, які після себе залишають випалені землі. Лівія, Сомалі, Судан. Югославію розбомбили. Вони втручаються. Мені подобається Америка сама по собі, як вона влаштована. Там закон захищає всіх, перед ним усі рівні. У різних штатах – різні закони, і вони цим дуже пишаються. Але американські політики – це за гранню. Вони – не до душі. Росія – єдина, хто їм протистоїть. Ще араби й Китай.

– Чудова компанія!

– Ну, це таке діло... Сьогодні компанія, завтра не компанія.

Я в одній енциклопедії – знаєте, як записаний? "Бистряков Володимир Юрійович, російськомовний композитор". Розумієте, що це таке? Це Південна Африка з лавочками для білих

– (Письменник) Віктор Шендерович чудово, на мій погляд, сформулював в інтерв'ю Дмитру Гордону національну ідею Росії: "Для початку – за собою воду спускати, а потім уже починати вчити світ духовності". А (журналіст) Олександр Невзоров додав, що російська національна ідея має бути – обігнати Америку за кількістю нобелівських лауреатів. Що заважає сьогодні Росії обігнати США за кількістю лауреатів Нобелівської премії?

– Це до Росії запитання, не до мене. У них розвивається освіта, наскільки я знаю, у них досить спокійно. Я бував у Москві. І не треба говорити: "Вам тут не подобається? Чемодан – вокзал – Росія!" Я це чую. І це теж ненормально.

– Вас запрошували в Росію? Говорили "приїжджайте, ми вам і театр, і звання дамо"? Напевно було?

– Я до звань ставлюся критично. Мені недавно сказали, що, мовляв, непогано б вам на звання подати. Я сказав: від цієї влади я не хочу отримувати нічого, ні звань, ні преференцій. (У Росію) мене кликали давно. Коли ще був Гавриїл Попов...

– ...мером Москви...

...мені навіть пропонували там квартиру. І (Алла) Пугачова сказала мені одного разу: "Володю, а що ти робиш у цій чорній дірі?" Я кажу: "Чорна діра – це мій Київ, моя батьківщина". Вона відповіла: "Там ти не зробиш кар'єри". І, власне кажучи, у чомусь мала рацію. Я навіть в одній енциклопедії – знаєте, як записаний? "Бистряков Володимир Юрійович, російськомовний композитор". Розумієте, що це таке? Це Південна Африка з лавочками для білих.

– Шкодуєте, що не виїхали?

– Ні, не шкодую. Я люблю долати труднощі. Мої пісні не лунають на офіційних концертах уже 25 років, але я пробив собі "Золотий гусак". І виступаю на концертах неофіційних.

– Що має зробити Петро Порошенко для того, щоб ви на наступних виборах за нього проголосували?

(Пауза). Я не встиг закінчити думку про те, чим це все може закінчитися. Якщо дійсно американці залишатимуть Київ, то тут відбудеться м'який переворот.

– Залишатимуть?

– Так, підуть з нашої парадигми. Буде переворот. Верхні ешелони влади покинуть люди, неугодні Москві, які найбільш радикально виступали проти зближення з Росією. Я не маю на увазі Порошенка і прем'єр-міністра. Маю на увазі інших людей, які сьогодні теж дуже впливають і, може, заважають Порошенкові зробити те, що він би хотів. Я бачу, як ця людина змінилася, і не на краще. Не може мати такий вигляд успішний бізнесмен, розумієте. Не може зловживати алкоголем за наявності болячок на зразок діабету.

– Ви маєте на увазі, що Порошенко зловживає?

– Так, маю на увазі Порошенка. Я сьогодні кажу таке, що багато з моїх "фейсбучних" друзів від мене, можливо, відвернеться. Але я намагаюся завжди речі аналізувати. До речі, Порошенко – єдиний із політиків, який вибачився за злочини УПА, біля пам'ятника жертвам Волинської різанини став на коліно. Це я не вигадав. А інші цього не зробили, решта виправдовує ці речі. Не все так однозначно. Якщо він відновить економічні відносини з Росією, я за нього буду голосувати. Не тому, що я ватник, а тому, що хочу, щоб наш народ жив нормально, щоб люди мали роботу. А не так, як зараз: розпиляли заводи, повикидали на вулицю, починаючи з "Азовмашу" і закінчуючи "Мотор Січчю". Люди залишилися без роботи. В ім'я чого це робиться і кому це цікаво?

– У вас у Facebook, оскільки ви вже згадали, багато шанувальників, які вас підтримують і поділяють ваші ідеї. Я кажу не про росіян, а саме про українців. Ви не думали піти в політику? В той же Опозиційний блок?

– Відповім цинічно, добре?

– Давайте.

– Для того, щоб іти в політику, треба мати спонсора й бюджет. Зараз ось тягнуть (Святослава) Вакарчука в політику. Я не думаю, що він піде витрачати гроші, зароблені на корпоративах або на концертах разом зі своєю успішною командою. Правда? У нього вкладають гроші. У мене грошей не вкладе ніхто. Чому? Тому що я людина досить твердих принципів і переконань. Я за них не отримую грошей, я не політолог. Мені просто іноді дуже прикро і шкода дивитися на те, що відбувається з Україною.

– А чи були пропозиції від політичних партій?

– Я йшов у Верховну Раду 2002 року в складі партії "СЛОн" (насправді – 1998 року. – "ГОРДОН"), у першій п'ятірці. Ця партія, до речі, виступала на захист російської мови. Зараз такої партії немає. Я вважаю, що Росія проґавила Україну в цьому плані. Віддали на поталу західним ідеологам.


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Процитую ще одну розумну людину. В інтерв'ю мені (екс-прем'єр-міністр України) Євген Марчук сказав: "Чи багато серед українських політиків агентів ФСБ? Росія на цьому етапі набагато ефективніше використовує агентів впливу. Це дуже серйозно готують. Є технологія в розвідки, вона називалася "агенти на осідання" і "агентура на консервацію". Такі агенти дуже легко зазнають вербування". А Петро Копка, екс-голова розвідки СБУ, розповідав: "Після 2014 року кремлівська агентура нікуди з України не поділася, як і раніше сидить у головних відомствах". Скажіть чесно: ви розумієте, що 98–99 відсотків скандалів, смолоскипових ходів, інших заходів для камер провокує і здійснює російська агентура? Агенти впливу Росії, які домагаються того, щоб, наприклад, ви сиділи й говорили: "Хлопці, тут бандерівці вулицями бігають, забороняють розмовляти російською, скоро будуть убивати, вішати". Тобто йде розпалювання.

– Ви зараз, напевно, здивуєтеся. Я з вами погоджуся. У мене була думка, що деякі акції, особливо ті, які проводить партія "Свобода"... Ви пам'ятаєте, як була створена "Свобода"? Вона з'явилася з Партії регіонів для того, щоб відтінити доброго дядю Вітю на виборах. Потім їхні спонсори пішли на створення Радикальної партії. Як би вам сказати? За "Свободою" кривавих подвигів немає. Є відгвинчування голів у товариша Леніна і його соратників. Частково, можливо, є і таке, що активізує ось ці... Але водночас... Перейменування вулиць на честь Бандери й Шухевича – це теж справа рук Путіна й Суркова?

– Ну а чиїми руками це робилося?

– Та це ж свої роблять хлопці. Ті, які хочуть відзвітувати перед американцями за позики МВФ, що вони успішно переправляють в офшори. Треба ж щось звітувати. Не будуть же вони звітувати підвищенням загального добробуту?

– Шухевичем і Бандерою звітують?

– Звичайно. Вони розповідають, що побили морду директору "Першого" каналу прилюдно. Це – акція! Що перефарбували в національні кольори мости, туалети і щось ще. Це все – тюлькіна, фількіна грамота. Насправді, я переконаний, що політики сьогодні немає. Є тільки боротьба за грошові знаки.

Сьогодні стримали антиросійську риторику в нас у пресі. Уже не пишуть "ПТН ПНХ" на автомобільних номерах

– А тут я з вами погоджуся.

– А під якими гаслами і прапорами вона йде – усе робиться для піпла. Піпл хаває. Я був на корпоративах у недавні часи, де разом засідали "Батьківщина" з Партією регіонів. Цілувалися, обіймалися, обговорювали риболовлю, полювання. Потім вони розходилися і у Верховній Раді починали показово одне одному бити морди. Це все – "Весілля в Малинівці". Коли-небудь, якщо доживемо, ми будемо це все згадувати з легкою посмішкою, як час царства абсурду.

– Ще одна цитата наостанок. В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" (російський політик) Костянтин Боровой сказав, звертаючись до росіян: "Німці, щоб спокутувати свою провину, руками розкопували могили розстріляних євреїв, партизан – руками! Щоб перепоховати. На коліна, тварюки, і просити вибачення в кількох поколінь українців. Поки громадяни Росії не почнуть справжнього покаяння, промовляючи прокльони на адресу Путіна, який виконав роль Гітлера, ніхто нікого не повинен прощати". Ви згодні, що примирення російського й українського народів може статися, коли закінчиться війна і Росія попросить вибачення?

– Справа навіть не в тому, хто в кого буде просити пробачення. Народ у масі своїй аполітичний. Він хоче просто добре жити, чого йому не дають. Упродовж чотирьох років не дають нормально жити. Дедалі гірше. Що стосується дружби... Народ, який сьогодні мільйонами їздить на заробітки в Росію, – це вже часткова відповідь на ваше запитання. Це перше. Друге. У 1969 році була страшна війна з китайцями. Хтось зараз про це пам'ятає? Ні. Дружать, і все нормально. Трамп наріжним каменем своєї політики хотів поставити – разом із Росією протистояти Китаю. Це теж абсолютно новий поворот. Сьогодні стримали антиросійську риторику в нас у пресі. Уже не пишуть "ПТН ПНХ" на автомобільних номерах. (В'ячеслав) Піховшек каже, що "я можу не любити Путіна, але не можу його не поважати". Говорить на одному з центральних каналів, і його за це не розшматували.

– Він завжди так говорив.

– Раніше з'явився б до нього загін червоно-чорних хлопців, і почали б гамселити. Сьогодні це проковтнули чомусь, га?


Фото: Сергей Крылатов / Gordonua.com
Фото: Сергій Крилатов / Gordonua.com


– Якою має бути національна ідея України, по-вашому?

– Національна ідея України – це терпимість одне до одного перш за все. Не треба говорити про національності. Жовті, чорні, сірі. Якщо люди поважатимуть думку одне одного, не нав'язуватимуть свого погляду... Я не нав'язую нікому й нікому не дозволю собі нав'язувати. У кожної людини є певне коло, ареал її волі, її особистих прав. Правда чи ні? Толерантність – основа національної ідеї, як на мене.

– Спасибі!

– Будь ласка!

ВІДЕО
Відео: 112 Україна / YouTube

Записав Микола ПІДДУБНИЙ

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Шановні читачі! На нашому сайті заборонена нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства. Коментарі, що порушують ці правила, ми будемо видаляти, а їхнім авторам закривати доступ до обговорення.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації