+14 Київ
Спікер ТКГ у Мінську і радник Єрмака
Приблизно п'ять місяців тому, 28 жовтня 2020 року, радником і фактичним спікером української делегації у тристоронній контактній групі в Мінську (ТКГ) із врегулювання ситуації на Донбасі став блогер і колишній актор, який називав себе "воєнним експертом", Олексій Арестович.
За його словами, рішення про призначення ухвалив голова української делегації у ТКГ, перший президент незалежної України Леонід Кравчук. "Мене призначено радником делегації з інформаційної політики з повноваженнями "єдиного голосу" щодо інформування ЗМІ, міжнародних партнерів та народу України", – написав тоді у Facebook Арестович.
Майже за місяць, 1 грудня 2020 року, глава Офісу президента України Андрій Єрмак призначив Арестовича позаштатним радником із питань стратегічних комунікацій у сфері національної безпеки і оборони.
Глава офісу підкреслив, що Арестович відповідатиме, зокрема, за формування інформаційної політики "єдиного голосу", щоб протидіяти поширенню дезінформації в українському інформаційному просторі, де, за його словами, "тиражується багато фейків, викривленої інформації та необґрунтованих звинувачень, на які потрібно вчасно та якісно реагувати".
Призначення Арестовича і спікером ТКГ у Мінську, і позаштатним радником глави президентського офісу викликало різку негативну реакцію як журналістської спільноти, так і громадянського суспільства. Причина – неоднозначна репутація цього блогера і скандали, пов'язані з його ім'ям.
"Це сюр. Олексій Арестович став офіційним і єдиним (з огляду на його пост) спікером української переговорної групи в мінському процесі. Це той самий Арестович, який після початку війни кілька років брехав журналістам, вдаючи із себе "воєнного експерта". А потім зізнався в цьому... Мені от цікаво: будь-які інтерв'ю з ним потрібно буде починати із запитання: "Чи маєте ви зараз намір брехати"?" – писала журналістка Ірина Ромалійська.
Актор, психолог і "воєнний експерт"
Арестович народився 45 років тому у Грузії в сім'ї військовослужбовця, полковника запасу Миколи Арестовича. Пізніше сім'я переїхала в Україну, де 1992-го він закінчив математичну гімназію №178 і вступив на біологічний факультет університету імені Шевченка.
На першому курсі Арестович кинув навчання у виші, захопився професією актора, грав у київській театральній студії "Чорний квадрат", знімався в рекламних роликах ("Оранта", life:), шоколад "Корона") і серіалах ("Повернення Мухтара", "Не бійся, я поруч", "Брат за брата – 2").
В інтерв'ю dsnews.ua Арестович говорив, що закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, має диплом військового перекладача і 12 років присвятив службі, але 2005 року зі скандалом довелося звільнитися з лав Збройних сил та відмовитися від кар'єри військового.
"Я служив у департаменті стратегічних досліджень Міністерства оборони. Підготовлені нами звіти лягали просто на стіл президенту, прем'єр-міністру, міністру оборони, голові Верховної Ради тощо. А після Помаранчевої революції ситуація у країні змінилася. Коли колишні директори цукрових заводів починають видавати директиви й учити бойових офіцерів, як їм нести службу, – це нонсенс", – заявляв Арестович.
В інших інтерв'ю він стверджував, що з 1999-го до 2005-го працював у Головному управлінні розвідки, був капітаном.
Із 2000-х Арестович починає проводити психологічні семінари та тренінги, вступає в авторську школу "Людина серед людей" російського психолога Авесалома Підводного, вивчає теологію в київському Інституті релігійних наук святого Фоми Аквінського.
На одному з тренінгових порталів поруч із фотопортретом Арестовича написано: "Із 2000 року проводжу тренінги та консультації у сфері групової психології, із протистояння недобросовісним маніпуляціям, мистецтва спілкування, ораторського мистецтва, перемовних технік, публічних виступів, акторської майстерності, психології соціальних контактів".
Із 2014 року Арестович починає позиціонувати себе як "воєнного експерта", активно коментує в соцмережах і ЗМІ події на воєнну тематику, зокрема війну на Донбасі. Його сторінка у Facebook стрімко набирає підписників, наразі їх понад 186 тис.
"Помаранчева чума", "довбой...би" – виборці Зеленського, телеканали Медведчука – "не вороги" та інші скандали
– 2005 року Арестович вступає в партію "Братство" Дмитра Корчинського, із часом стає його заступником і активно виступає проти Помаранчевої революції. Голова партії і його заступник їздять у Москву на конференцію "Євразійського руху" одного з ідеологів "русского мира" Олександра Дугіна, де Арестович заявляє, що росіяни недооцінюють "ступінь небезпеки загрози "помаранчевої чуми".
2005 рік, Москва, агентство "РИА Новости". Другий ліворуч – Олексій Арестович, далі Дмитро Корчинський та Олександр Дугін. Фото: evrazia.org
2008 року політичний курс Арестовича різко змінився, і вони з Корчинським уже розповідали про "стратегію оборони Криму" від російських загарбників.
У січні 2019 року Арестович в інтерв'ю журналісту Роману Скрипіну заявляє, що поїздки в Росію на конференцію Дугіна були спробами зблизька вивчити ворога.
– 21 грудня 2017 року Арестович опублікував у Facebook пост, у якому зізнався, що "брехав, починаючи з весни 2014 року". Брехав, точніше, "не до кінця казав те, що насправді думав", заради двох цілей.
"Працювали дві основні лінії. Створення патріотичного лубка, у якому ми "усі єднаємося, шануємося та героїчні", а на Україну очікують сяючі перспективи. Чорна пропаганда проти РФ", – написав він.
Арестович також зізнався, що не вважає себе патріотом, "до того ж не тільки України, а й будь-якої національної держави".
"На питання відновлення історичної пам'яті, справедливості, боротьби, перемог і поразок, становлення націй, мови (мов), закриття історичних ран я дивлюся, як солдат – на вошу", – стверджував він.
– 31 березня 2020 року на своїй сторінці у Facebook Арестович написав, що вважає виборців Володимира Зеленського "вульгарними довбой...бами".
"Як інакше можна назвати людей, які, перебуваючи при тямі, вирішили, що заміна олігархів на маріонетку олігархів – це найкращий спосіб перемогти олігархів?.. Ви усвідомлюєте, що в усьому, що трапиться через розвал держуправління: від "зайвих" смертей на фронті до "зайвих" смертей у лікарнях, – винні ви всі – персонально, кожен, хто голосував за диво, кожен, хто голосував "...не за диво, а проти [п'ятого президента Петра] Порошенка"?" – писав Арестович.
Наприкінці того самого року, уже в ранзі спікера ТКГ і радника Єрмака, Арестович в ефірі телеканала "Україна 24" заявив, що потрібно відрізняти його приватну позицію від офіційної.
"Якщо приватне, то я можу зазначити, що не тільки виборці Зеленського, але й деякі посадовці або журналісти іноді мені здаються цими самими довбой...бами досі. Це якщо особисте. Якщо як офіційна особа, то ні, я не можу називати жодного громадянина України жодним поганим словом. Я всіх люблю, ціную, незалежно від політичного забарвлення і незалежно від належності до політичних партій, до їхніх поглядів або до їхньої зміни", – сказав Арестович.
– 8 грудня 2020 року в інтерв'ю "Громадському радіо" Арестович заявив, що українські телеканали, які пов'язують із проросійським народним депутатом від "Опозиційної платформи – За життя" Віктором Медведчуком, не є ворогами.
Журналістка запитала, чи є, на його думку, загрозою національній безпеці концентрація трьох телеканалів, що дають "спірну інформацію". "Вони не є нашими ворогами, вони є представниками українських ЗМІ, які працюють за законом. Ми вітаємо їхню професійну діяльність", – відповів Арестович.
– 16 березня 2021 року вже в ранзі представника української делегації у ТКГ Арестович послав на три літери одного з користувачів Facebook, який попросив його писати українською, звітуючи про роботу тристоронньої групи.
У коментарях користувач Віктор Іванов звернувся до Арестовича: "Пане, це ж саме – українською. Ви ж стверджуєте, що знаходитеся у складі української делегації". У відповідь на це представник України у ТКГ написав: "Пішов на х...й. Так зрозуміліше?"
Скріншот: Алексей Арестович / Facebook
