+5 Київ
Чому і проти чого протестували у Вірменії?
Акції протесту у Вірменії почалися 13 квітня, коли опозиційна партія "Громадянська платформа" під керівництвом Нікола Пашиняна виступила проти обрання прем'єр-міністром Сержа Саргсяна. Спочатку протестувальники вимагали не допустити цього призначення, але до них не дослухалися, і 17 квітня Саргсян став прем'єром. Відтоді вони домагалися його відставки.
Саргсян із 2008-го до 2018 року обіймав посаду президента Вірменії. Згідно з конституцією країни, він не мав права обиратися на третій строк. Однак у 2015 році за його ініціативи було проведено конституційну реформу, унаслідок якої країна перейшла до парламентської форми правління.
Повноваження президента значно скоротилися. Він утратив право розпускати парламент і призначати позачергові вибори, припинив бути верховним головнокомандувачем збройних сил Вірменії та входити до складу Ради безпеки.
Крім того, у президента залишилося право призначати прем'єр-міністром тільки кандидата від партії або партійного блоку, що переміг на парламентських виборах. Главу держави почали обирати на сім років замість п'яти, а у виборах президента тепер беруть участь лише депутати та представники органів місцевого самоврядування, а не всі громадяни Вірменії.
Перехід до парламентської форми правління схвалили на референдумі в грудні 2015 року. 66,2% вірмен підтримали внесення змін до конституції, 33,8% висловилися проти. Явка становила 50,78% за мінімально необхідних 25%. Упровадження реформи було заплановано на 2017–2018 роки.
На парламентських виборах у 2017 році перемогу здобула керівна Республіканська партія Вірменії, якій дісталося більше ніж половина мандатів. Лідером цієї партії є Саргсян. Однак ще до ухвалення конституційної реформи він обіцяв, що ніколи не балотуватиметься на пост прем'єр-міністра. Порушення цієї обіцянки стало однією з причин масових протестів у Єревані у квітні 2018-го.
У 2014 році Саргсян обіцяв більше не висувати своєї кандидатури на пост президента або прем'єра. Фото: ЕРА
Як проходили протести і чому вони стали успішними?
У соцмережах та ЗМІ події у Вірменії часто порівнювали з київським Майданом, але насправді протести в Єревані значно відрізнялися.
Мітингувальники не влаштовували наметового містечка: вони виходили на акції вранці й розходилися ввечері – на такій схемі наполягав сам Пашинян. Крім того, вони діяли не тільки в центрі міста, але й перекривали рух транспорту в різних районах.
Самі масові акції відбулися увечері 22 квітня, коли на вулицях Єревана зібралося від 35 тис. (підрахунки поліції) до 160 тис. осіб (підрахунки організаторів), тобто до 5% усього населення країни. Уранці того ж дня пройшли переговори Саргсяна і Пашиняна, які тривали приблизно три хвилини й завершилися безуспішно. Після переговорів Пашиняна і ще кількох лідерів опозиції заарештували, а поліція спробувала розігнати демонстрантів. Семеро осіб дістали поранення, 280 протестувальників затримали.
Акції тривали і 23 квітня. До демонстрантів також приєдналося кілька десятків військовослужбовців миротворчої бригади Вірменії. Міністр оборони країни заявив, що в разі оголошення надзвичайного стану армія може "долучитися до внутрішньодержавних процесів". Але ескалації не сталося: Саргсян оголосив про відставку.
"Нікол Пашинян мав рацію. Я не мав. Ця ситуація має кілька рішень, але на жодне з них я не пристану. Це не моє. Я покидаю пост керівника країни, посаду прем'єр-міністра. Я виконую вашу вимогу. Бажаю миру нашій країні", – заявив Саргсян.
Демонстранти, дізнавшись про відставку прем'єра, провели на центральному проспекті Єревана "величезну імпровізовану вуличну вечірку", повідомляє "Радио Азатутюн".
Центр Єревана в день відставки Саргсяна. Фото: ЕРА
Що буде далі?
Відставку Саргсяна і всього уряду вже ухвалив президент Вірменії Армен Саркісян. Тимчасовим виконувачем обов'язків прем'єр-міністра став перший віце-прем'єр Карен Карапетян. Він уже обіймав посаду глави кабінету міністрів із 2016-го до 2018 року, а до цього 15 років працював топ-менеджером у структурах "Газпрому".
Тепер протягом семи днів вісім парламентських фракцій можуть висунути по одному кандидату. Після цього кандидат, який здобув підтримку більше ніж 50% депутатів, стане прем'єр-міністром.
Якщо жоден кандидат не набере більшості голосів, протягом наступного тижня пройде другий етап висунення. Цього разу кандидатів пропонуватимуть не фракції, а 1/3 депутатів парламенту. Якщо після цього прем'єра знову не оберуть, то парламент автоматично розпускається.
Опозиція має намір домогтися не тільки призначення прем'єр-міністром "кандидата, висунутого народом", але і проведення позачергових парламентських виборів "у максимально стислі терміни".
Наступний раунд переговорів між владою та опозицією мав відбутися 25 квітня об 11.00. Планували, що від влади в переговорах візьме участь в.о. прем'єр-міністра Карапетян, а мітингувальників представить Пашинян.
"Я сподіваюся, що верхівка Республіканської партії однозначно і беззастережно визнає перемогу народної, оксамитової, ненасильницької революції. І що раніше відбудеться констатація цього факту, то краще для Вірменії та Нагірного Карабаху", – говорив Пашинян. Лідер опозиції наголосив, що жителям Вірменії не потрібно боятися "вендети" з боку майбутньої нової влади, оскільки "сторінку ненависті в історії Вірменії закрито". Він також закликав провладних бізнесменів не вивозити капіталів із країни.
Однак увечері 24 квітня Карапетян скасував зустріч і запропонував президенту Вірменії обговорити можливість позачергових виборів до парламенту.
Очікували, що на переговорах Пашинян заявить про готовність очолити уряд до парламентських виборів. Про це в коментарі РБК повідомляв його соратник Ален Симонян. Управлінського досвіду Пашинян не має: з 1990-х до 2007 року він працював журналістом, потім став опозиційним політиком і не зміг пройти до парламенту. У 2008 році він брав участь у масових сутичках після перемоги Саргсяна на президентських виборах. Тоді під час зіткнень загинуло 10 людей, приблизно 200 дістали поранення. Пашиняна оголосили в розшук, аж до липня 2009 року він переховувався від правоохоронців, а потім здався владі.
"Ця боротьба – справа мого життя. Інших справ у мене немає. До перебування у в'язниці я ставлюся як до своєї чергової роботи", – сказав він після арешту. У січні 2010-го Пашиняна засудили до семи років в'язниці, але він вийшов на свободу за амністією у травні 2011 року і повернувся в політику.
Демонстранти святкують перемогу оксамитової революції. Фото: ЕРА
Чи зміниться тепер зовнішня політика Вірменії?
Під час президентства Саргсяна Вірменія поєднувала і європейську, і євразійську інтеграцію. У 2013 році країна увійшла до Митного союзу, що став потім Євразійським економічним союзом (ЄАЕС), а в листопаді 2017 року також підписала Угоду про всеосяжне й розширене партнерство з Європейським союзом.
Водночас із деяких питань офіційний Єреван підтримував виключно проросійську, а не європейську позицію – зокрема і щодо України. У 2014 році в Генасамблеї ООН Вірменія голосувала проти резолюції, що підтверджує територіальну цілісність України. Тоді ж Саргсян у розмові із президентом РФ Володимиром Путіним назвав кримський референдум "прикладом реалізації права народів на самовизначення".
Як зміниться зовнішня політика Вірменії після відставки Саргсяна і призначення нового уряду – поки невідомо. Блок опозиційних партій, які стали ініціаторами оксамитової революції, виступає за вихід Вірменії з ЄАЕС та укладення договору про вільну торгівлю з Євросоюзом. Однак за результатами останніх парламентських виборів ці партії здобули лише дев'ять мандатів зі 105. На акціях протесту в Єревані геополітичних вимог не висували.
Історик і політолог Сергій Маркедонов у статті для Carnegie.ru зазначив, що розбіжність із Росією загрожує для Вірменії величезними ризиками, "тому прибічникам "євразійського скептика" Пашиняна, найімовірніше, доведеться розвернути свою позицію на 180 градусів".
Путін і Саргсян на саміті СНД у Підмосков'ї у грудні 2017 року. Фото: ЕРА
Європа, США і Росія під час протестів у Вірменії не підтримали позиції влади чи опозиції. Після відставки Саргсяна представник Держдепартаменту США в коментарі "РИА Новости" заявив, що Вашингтон вдячний колишньому прем'єру за "багаторічну службу та його внесок у міцне партнерство". США також сподіваються тісно співпрацювати з новим вірменським урядом, додав він.
Європейський союз 22 квітня закликав владу Вірменії звільнити всіх затриманих і забезпечити діалог із протестувальниками для мирного врегулювання кризи. Після відставки уряду президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Джордж Церетелі повідомив у Twitter, що його організація "уважно стежить за ситуацією і готова підтримати Вірменію на її демократичному шляху". Він закликав усі сторони до спокою і відповідальних дій в інтересах народу.
Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков назвав те, що відбувається в Єревані, "внутрішньою справою наших вірменських друзів, партнерів і союзників". Він сподівається, що в країні найближчим часом "з'являться якісь обриси політичної конфігурації", яка стане консенсусом. "Вірменіє, Росія завжди з тобою!" – написала у Facebook представниця МЗС РФ Марія Захарова, додавши наприкінці поста 12 прапорів Росії та Вірменії.
