+11 Київ
Останнім часом у ЗМІ все частіше лунає цілком справедлива критика на адресу новостворених антикорупційних органів: Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП). Така критика пояснюється невдоволенням громадськості низькою результативністю їхньої діяльності. Повідомляють також і про те, що між цими органами час від часу виникають суперечки, які згодом перетворюються у помітне, навіть неозброєним оком, протистояння.
Однак ще більше занепокоєння викликає те, що до цього протистояння долучилися Генеральна прокуратура України та Служба безпеки України. Від того це протистояння стає все більш запеклим та таким, що може призвести до непередбачуваних наслідків.
З огляду на зазначене виникає цілком слушне запитання: чи варто очікувати від такої "тісної взаємодії" належної ефективності в роботі антикорупційних органів України?
Пропонуємо цю проблему обговорити в експертному середовищі дещо пізніше, коли матимемо можливість оперувати достатньою кількістю відповідних фактичних даних. А поки що давайте спробуємо віднайти відповідь на інше не менш важливе запитання: чи може ефективно протидіяти корупції новий антикорупційний орган, який формувався за старими корупційними схемами? Ідеться про Національне агентство з питань запобігання корупції – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який, відповідно до закону України "Про запобігання корупції", мав би забезпечувати формування та реалізацію державної антикорупційної політики.
Кар'єрний успіх Корчак пов'язують із секретарем РНБО Олександром Турчиновим
Для початку вважаємо за доцільне пригадати історію дворічної давнини щодо обставин обрання Наталії Корчак керівником НАЗК. За даними, опублікованими у ЗМІ, Корчак обрано в агентство у 2015 році за квотою уряду, який на той момент очолював лідер "Народного фронту" Арсеній Яценюк. При цьому зазначають, що в 1990-ті роки вона була викладачем Чернівецького національного університету, у якому на той момент вчилися екс-прем'єр Арсеній Яценюк і міністр юстиції Павло Петренко (обраний також за квотою "Народного фронту").
Чоловік Наталії Корчак Юрій Тімер-Булатов у травні 2014 року балотувався в Київську міськраду від "Батьківщини", до якої на той момент входили всі нинішні лідери "Народного фронту". Однак у жовтні 2014 року на виборах до Верховної Ради України він уже був уповноваженою особою "Народного фронту" у багатомандатному окрузі №94 (Київська область).
Крім того, кар’єрний успіх Корчак журналісти пов’язують із секретарем РНБО Олександром Турчиновим. На думку журналістів, тісні зв'язки голови НАЗК пані Корчак і членів її родини з "Народним фронтом" можуть призвести до політизації процесу перевірки електронних декларацій чиновників і його спотворення на користь цієї партії та куди більш серйозних потрясінь, з урахуванням кадрового складу.
З огляду на викладене вважаємо за доцільне звернути увагу читачів на те, що подібний підхід пані Корчак застосовано до підбору та розстановки кадрів у НАЗК. Однак це питання більш детально ми розглянемо дещо пізніше.
Слід зазначити, що голова НАЗК не так давно була в центрі іншого гучного скандалу – щодо розмірів зарплат та преміювання членів цього антикорупційного органу. Особисто Корчак у 2016 році отримала 1,33 млн грн зарплати в НАЗК та ще понад 57 тис. грн від Національної академії прокуратури України.
У вересні 2017 року голова антикорупційного агентства отримала зарплатню у розмірі 211 тис. 946 грн. При цьому посадовий оклад Корчак становив 23 тис. 177 грн, надбавка за вислугу років – 11,6 тис. грн, надбавка за інтенсивність праці – 23,2 тис. грн, оплата за період відпустки – 43,2 тис. грн, матеріальна допомога на оздоровлення – 107,2 тис. грн.
Голова НАЗК Наталія Корчак і прем'єр-міністр України Володимир Гройсман. Скріншот: ua1.com.ua
Попри те, що на даний момент пристрасті навколо цього питання дещо вщухли, вважаємо, що його остаточно далеко не вичерпано, а доволі скоро воно набуде ще більшої гостроти. Адже, на наше глибоке переконання, розмір грошової винагороди чиновника має визначатися ефективністю виконання ним своїх функціональних обов’язків.
Судіть самі, станом на середину жовтня 2017 року в НАЗК завершено перевірку декларацій аж 55 посадових осіб! При цьому загалом в офіційному реєстрі агентства міститься 1,5 мільйона декларацій та змін до них! Тож важко навіть уявити, коли буде звершено перевірку усіх декларацій, якщо Нацагентство з питань запобігання корупції і надалі працюватиме з такою "блискавичною" швидкістю.
Таким чином, ефективність діяльності НАЗК за цим надзвичайно важливим напрямом навряд чи можна визнати задовільною. Тож виникає інше запитання: що ж заважає керівництву цього антикорупційного органу налагодити роботу своїх підлеглих? Даючи на нього відповідь, голова агентства Корчак пояснила, що "співробітники НАЗК є держслужбовцями, вони отримують заробітну плату на рівні посадових окладів секретаріату Кабінету Міністрів. І маючи справу з деклараціями і різноманітними корупційними ризиками, отримують невеликі зарплати. Складно пояснити працівнику, чому за 12–15 тисяч він повинен перевіряти ту саму декларацію Гройсмана (від авторів: чому саме це прізвище прозвучало з вуст пані Корчак, нам достеменно невідомо) і дивитись його активи".
Невже Корчак насправді вважає, що наведених нею аргументів буде достатньо, аби переконати громадян України із середньою заробітною платою в 6454 гривні 14 копійок у тому, що перевірка декларацій – це надзвичайно складна, кропітка робота, пов’язана з ризиком для життя чи здоров’я держслужбовця, який її виконує? Тому наведені статистичні показники слід вважати такими, що можуть свідчити про надзвичайну стійкість та героїзм виконавців цієї роботи.
Надзвичайними зусиллями чиновників НАЗК державний бюджет України збагатився аж на 900 тис. грн!
З огляду на викладене виникає ще кілька запитань. Невже при працевлаштуванні в НАЗК майбутні чиновники не мали уявлення про те, який обсяг роботи їм доведеться виконувати та яку платню вони за це отримуватимуть? Якщо знали, то якими мотивами вони керувалися, приймаючи рішення про участь у конкурсі на заміщення вакантних посад у новоствореному антикорупційному органі? Якщо ні, то варто задуматись про доцільність подальшої роботи в НАЗК. Можливо, варто поступитись своїм місцем тим, хто готовий більш якісно виконувати свої посадові обов’язки на цих же умовах.
До зазначеного питання ми повернемось дещо пізніше, а поки що наведемо ще кілька цифр. Бюджет НАЗК у 2017 році становить 162 млн 888,3 тис. грн, із яких на оплату праці і нарахування на заробітну плату передбачено 77 млн 736,4 тис. грн. При цьому, за словами пані Корчак, станом на 12 липня 2017 року завдяки зусиллям НАЗК до державного бюджету надійшло більше ніж 900 тис. грн.
Через порушення правил фінансування було стягнуто 100 тис. грн із Конгресу українських націоналістів, більше 469 тис. грн з УКРОП, 42 тис. грн із партії Наталії Вітренко, 132 тис. грн із "Самопомочі". Плюс більш як 180 тис. грн – сума адмінштрафів. Тож платники податків на утримання (оплату праці) штату НАЗК у 2017 році витратили понад 77 млн грн. Натомість надзвичайними зусиллями чиновників НАЗК державний бюджет України збагатився аж на 900 тис. грн! Тобто для того, щоб бюджет поповнився 1 гривнею, суспільство має сплатити на утримання штату НАЗК 86 грн. Як вам така арифметика? Якщо так піде й далі, то, як кажуть, скоро й решту нічим буде давати.
Для порівняння наведемо аналогічні показники роботи Генеральної прокуратури України, які озвучив Юрій Луценко, виступаючи у Верховній Раді України 24 травня 2017 року. Звичайно, можна поставити під сумнів достовірність наведених ним даних, враховуючи схильність нинішнього очільника прокуратури до самопіару. Але за браком інших джерел, скористаємось тією інформацією, яку оприлюднив Луценко. Тож за минулий рік Генпрокуратура повернула державі 52 млрд грн. Притому річний бюджет усієї системи ГПУ становить 5 млрд грн. Як бачимо, зовсім інший порядок цифр. Наведені статистичні показники можуть свідчити, що Генеральна прокуратура України у цьому аспекті виправдовує своє існування.
Просимо вважати цю публікацію офіційним зверненням до Національного антикорупційного бюро України
На противагу аргументам, наведеним Корчак, ми спробували віднайти власну відповідь на запитання, як пояснити працівникові, чому за 12 чи 15 тис. грн він повинен виконувати надзвичайно складну роботу – "перевіряти ту саму декларацію Гройсмана і дивитись його активи".
За даними НАЗК, які ми отримали у відповідь на інформаційний запит, гранична чисельність працівників агентства становить 311 одиниць. Станом на 11 жовтня 2016 року в агентстві працювало 207 осіб. Із них без обов’язкового проведення конкурсу (тобто за переведенням) призначено 101 особу!
Відповідь НАЗК на запит юристів
Слід зазначити, що всі маніпуляції з вказаними переведеннями зроблено поспіхом – до 1 травня 2016 року, поки не вступив у дію закон України "Про державну службу" №889-VIII, яким такий порядок заповнення вакантних посад уже не передбачено! При цьому конкурс на заміщення вакантних посад оголошено 29 квітня 2016 року. На той момент майже третина вакантних посад уже була зайнята "своїми людьми".
У такий спосіб формувалася "команда" апарату нового антикорупційного органу. Тож з огляду на викладене, невідомо, кого саме мала на увазі Корчак, коли бідкалась про проблеми відсутності належної мотивації тих, хто перевіряє декларації чиновників: співробітників, які призначені на посади за результатами конкурсу, чи "пільговиків", які потрапили до НАЗК за переведенням? Чи варто з таким підходом до створення "боєздатного колективу" очікувати прориву у формуванні та реалізації антикорупційної політики?
Хочемо також звернути увагу на "невеличкі нюанси", які, цілком імовірно, мали місце при реалізації обраного Корчак шляху формування персонального складу НАЗК.
Юристи: Переведення на вакантні посади повинне мати належне обґрунтування. Фото: Корчак Наталія / Facebook
Відповідно до приписів частини першої ст. 32 закону України "Про державну службу", що втратив чинність 1 травня 2016 року, якими так "майстерно" скористались у НАЗК, "у разі виникнення обґрунтованої потреби суб'єкта призначення державний службовець може бути переведений за його письмовою згодою на іншу вакантну посаду державної служби тієї самої підгрупи посад державної служби, у тому числі в іншому населеному пункті, за умови відповідності рівня професійної компетентності державного службовця профілю професійної компетентності посади державної служби, на яку він переводиться, на підставі рішення керівника державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті, до якого переводиться державний службовець".
Тож переведення на вакантні посади (працевлаштування поза конкурсом) у НАЗК 101 особи у кожному такому випадку повинно було мати належне обґрунтування. Але нам чомусь здається, що в НАЗК цією "дрібничкою" не надто переймались. Тому таке обґрунтування носило формальний характер і писалось під копірку.
Однак на цьому неприємні для Корчак новини не закінчились. Справа у тім, що частиною 3 цієї статті встановлено, що "переведення державного службовця, який займає посаду II, III, IV або V групи посад державної служби, на іншу посаду державної служби здійснюється лише за умови, якщо його було призначено на посаду державної служби, яку він займає, за результатами конкурсу".
Тож у разі, якщо при перевірці виявиться, що призначення за переведенням на вакантні посади в НАЗК здійснювались із порушенням приписів ст. 32 закону України "Про державну службу" №4050-VI, що втратив чинність 1 травня 2016 року, Корчак та її підлеглих, причетних до вказаного процесу, чекатимуть чергові, скажімо так, "неприємності".
Усе наведене вище дає підстави вважати, що незадовільний стан роботи з перевірки декларацій у НАЗК значною мірою зумовлений допущеними керівництвом цього антикорупційного органу помилками при формуванні кадрового потенціалу. Тож правий, на наш погляд, був американський письменник Гай Себеус, стверджуючи, що гниле дерево дає гнилі плоди.
Наведені головою НАЗК статистичні показники щодо бюджетних коштів, витрачених у 2017 році на утримання агентства, та наповнення державної скарбниці можуть вказувати на надзвичайно низьку ефективність роботи цього антикорупційного органу, що в умовах фінансової кризи дозволяє висловити їй як керівникові серйозні претензії та навіть поставити питання про доцільність існування Національного агентства з питань запобігання корупції.
І на останок просимо вважати цю публікацію офіційним зверненням до Національного антикорупційного бюро України з вимогою провести об’єктивну перевірку наведених нами даних щодо можливих неправомірних дій керівництва НАЗК та інших службових осіб при зарахуванні на вакантні посади поза конкурсом.
