Матвій Ганапольський: Я себе ціную та знаю собі ціну. Хто запрошує мене працювати – має розщедритися
1 березня, 14.00
Інтерв'ю 2016 року. Частини I–III.
Частина I. Цитати з інтерв'ю:
- Мій тато вимовляв прізвище Бандери пошепки. Він був упевнений, що наш жалюгідний будинок на Вітряних Горах, де 20 років не могли провести телефон, прослуховується.
- Чому я не курю й ніколи не курив. Праворуч від батька завжди була величезна гора "Прими". Він закінчував одну сигарету і прикурював іншу. Він прожив 86 років, але останні 15 був абсолютно сліпим.
- Я повернувся до Львова через 23 роки. Половина однокласників померли, частина – стали наркоманами, кілька людей сиділи у в'язниці. Те, що вирувало фарбами у дитинстві, стало вицвілим. Я приїхав на попелище.
- Висоцький – найбільша загадка на рівні чорних дір, чужорідна істота, марсіанин. Цей пацан мимохідь, в огидному светрі із запахом поту, написав абсолютно все про моє життя та життя тієї країни.
- Історія нас сплющує. Залишиться лише людина, яка придумала інтернет, та людина, яка першою полетіла у космос. Ми зникнемо, туди нам і дорога.
- Кажуть, що я хам в ефірі. Проте ви або овоч, або населення, або громадянин. Перші двоє мені не цікаві. Одного разу я послав провокатора й пишаюся цим. Якщо ще раз подзвонить – пошлю не до сраки, а на три букви.
- Через різні обставини Порошенко – найкращий президент України.
- Путін не може зрозуміти, що в Україні немає царя, а є гетьман. Гетьмана спочатку несуть на міську площу, проте потім можуть і підняти на вила.
- Соловйов і Кисельов – не професійні журналісти, у них просто немає конкуренції. Поставте мене на сусідній канал – і я заберу у них всю аудиторію.