Олександр Чубаров: В останній день Лобановський прийшов до тями, сам поголився, поїв, а ввечері пішов
2 червня 2017, 14.00
Інтерв'ю 2015 року. Частини І–IV.
Частина I. Цитати з інтерв'ю:
- У день мого дня народження телефонує сестра: "Тата не буде, він помер". Через п'ять років ми пішли в день народження тата на цвинтар, мамі стало погано, і вона теж померла. Ці два дні ми тепер не святкуємо.
- Інсульт у мене стався у 49 років просто на футбольному полі. Оніміла вся ліва сторона.
- Я відкрив Шовковського великому футболу.
- У Москві команду заселяли півтори години – спеціально вимотували. Я пообіцяв гравцям, що "Спартак" у Києві буду поселяти дві з половиною години, але Лобановський потягнув мене за вухо і сказав: "Наступного дня ти не працюєш, якщо не даси слово, що поселиш за три хвилини".
- Суддів очікувала чудова вечеря і будь-які побажання в номер. Постачати дівчат було проблемою, але мене хвилювало питання чистоти цих людей. Раптом хвороба – і що потім?
- Лобановський завжди починав рухатися із лівої ноги і коли йшов по дорозі, ніколи на тріщину не наступав.
- Я намагався звести Лобановського зі стюардесою. Наступного дня він мене звільнив: "Ти йдеш на велфер, ініціативу карають!".
- З Ігорем Суркісом Лобановський був як батько із сином. Вони щоранку телефонували один одному.
- Єдиний, хто міг заперечити Лобановському, – тихоня Василь Рац.
- Лобановський подарував мені найдорожчий подарунок – "Волгу" останнього випуску.
- Я закривав Лобановському кришку труни. Я думав, що він довгожитель, і не очікував зовсім, що так швидко все станеться.
- Свою дочку назвав на честь Лобановського – Валерією.