Валентин Згурський: Правду про чорнобильську аварію у перші дні знали лише три особи: Горбачов, Рижков і я
27 жовтня 2016, 15.00
Інтерв'ю 2013 року. Частини I–III.
Частина I. Цитати з інтерв'ю:
- Суслов мені сказав: "Ми вже визначилися, що ви будете мером. Це партійне доручення".
- Коли я став мером, у перший же день звільнив усіх жінок-секретарів. Це штаб пліток.
- "А чому ти мені не дзвониш? – запитав Щербицький. – Володимире Васильовичу, ви ж хворієте, мені соромно дзвонити. – Нічого, я скоро одужаю..." Я не вірю, що він заподіяв собі смерть.
- Коли вибухнув Чорнобиль, не можна було проводити першотравневу демонстрацію у Києві, але Горбачов сказав Щербицькому: "Зірвеш – я тебе згною".
- Беру папірець і в зал озвучую: "Перебудова почалася, а правди як не було, так і немає". Зал завмер, багато хто дивився на мене як на прокаженого, а Горбачов вимагав розглянути мою справу на ЦК КПУ.
- Висотні будинки у Києві – злочин. У нас немає техніки, щоби їх загасити, якщо спалахне пожежа.
- Якби такі корупція і беззаконня були у Запорізькій Січі, порубали б голови. Це незбагненно брати гроші, коли ти на службі.
- Зі мною радився тільки Омельченко. Більше ніхто з мерів і не думав до мене звернутися.
- Від мене залежало, хто яку отримає квартиру, а сам я 25 років прожив у квартирі площею 32 м² біля кладовища.