Америка зайшла в піке, з якого без крові їй уже не вибратись
Перше інтерв'ю на рідній землі після чотиритижневого європейського турне – в Ужгороді, мало не просто з потяга ("Прага – Чоп", рекомендую!) – вже на YouTube, дякую "Варошу" за гостинність і оперативість!
При цій оказії зазначу, що всі ті кілометри слів, які минулого тижня понаписували в усіх мовах люди, все ще віруючі в можливість раціоналізувати поведінку [президента США Дональда] Трампа, дедалі сильніше нагадують мені глобально відмасштабовану інтеліґентську наївність наших "шістдесятників", котрі вступали з кагебістами на допитах в інтелектуальні дискусії, намагаючись переконати їх старанно вибудуваними логічними арґументами. Тільки досвідчені "зеки" знали, що робити цього ні в якому разі не слід: логіка психопата (а чекізм є класичним зразком політичної психопатії за А. Лобачевським) працює за іншими законами, і якщо він вас слухає, то будьте певні, тільки на те, аби висмикнути з ваших слів щось, що може поюзати. (Особливо жалюгідно в цьому хорі новітніх "фан-фаничей" звучать українці, котрі досі себе намагаються переконати, що якби [президент України Володимир] Зеленський умів Трампуші ґречно вгодити, той би над над Україною зласкавився, – це вже якийсь синдром "жінки пияка", надресированої тяжким життям "годити, щоб не бив"). Укотре повторю: не має жодного значення, чи Трамп одчайдушно й неприкрито топить за Росію, бо готує "остаточне розв'язання Ормузького питання" і хоче мати певність, що Кремль не помагатиме Ірану, а чи тому, що в тому Кремлі на нього мають відео з файлів [фінансиста Джеффрі] Епштейна, за яке він мав би сидіти довічне, і крутять своєю куклою, як самі схочуть, – у будь-якому випадку, з Трампом чи без, очевидно, що Америка зайшла в піке, з якого без крові їй уже не вибратись, і давно пора перестати покладати на неї які-небудь "упованія", – вирішальними для доль людства й України на найближче століття є процеси, які нині відбуваються в Європі, і з цього погляду одна фраза [канцлера Німеччини Фрідріха] Мерца у відповідь на трампушину (чергову безумну) пропозицію передати США російські активи – "it is our business" – важить більше, ніж усе, що тамтой досі намолов чи ще намеле. Тож не розпорошуймо сили – і не даваймося, як сформулював іще ТГШ, "дурням одурить".
І тримаймо ремені безпеки застебнутими...