Американські біолабораторії. Як насправді? 

Американські біолабораторії в Україні. Як насправді?

20 років тому, у 2006–2007 роках, я працював заступником директора з наукової роботи в Українському протичумному інституті МОЗУ, Одеса. Саме тоді почалася реалізація програми зниження загрози. Про що мова?

Сполучені Штати хотіли забезпечити контроль над музейними штамами бактеріальних та вірусних патогенів, які зберігалися в декількох наукових установах країни. У 2005-му була підписана угода між міністерством оборони США та Міністерством охорони здоров'я України. Під програму виділялися жалюгідні $15 млн.

Попередньо був проведений вояж по мікробіологічних науково-дослідних установах країни. Харківський інститут імені Мечникова (директор на той час – мій батько) відмовився від співробітництва.

Одеський та Львівський інститути, центральна СЕС у Києві, інститут ветеринарії в Харкові погодилися на участь у програмі.

Упродовж 2007–2008 років була проведена реконструкція лабораторій вірусології. В Одесі до рівня BSL-3 (найвищий – BSL-4). Усе, крапка. Ніякого обладнання для напрацювання біологічного матеріалу для потенційної бакзброї не було і не могло бути. Для фахівців це просто смішно.

Другий етап проєкту – модернізація лабораторій вірусології в облСЕС в Одесі та Херсоні. Більше додати нічого.

Та і Тулсі Габбард нічого не казала про біологічну зброю.

Джерело: Андрій Волянський / Facebook