До Овального кабінету доходять вигризати глотки 

Пам'ятаєте Френка Андервуда з "Карткового будинку", хто дивився, звичайно? Варто зрозуміти, що він – типовий американський президент й аж ніяк не викривлення заради шоу.

Політична система США побудована таким чином, що до Овального кабінету доходять, як правило, ті, хто готовий вигризати глотки, у кого є амбіції, харизма та агресія. Мораль та інтелект узагалі необов'язкові. Звичайно, винятки траплялися, але їх мало, і це далеко не ті президенти, якими звикли захоплюватися. В історію більше увійшли лідери, які вміло використовували шарм і харизму заради популярних політичних цілей.

Адже було за що критикувати і Кеннеді, і Рузвельта. Обама? Мало хто пам'ятає, але у 2012 році він мило балакав з Медведевим, і випадково поряд був включений мікрофон: "Це мої останні вибори. Після виборів у мене буде більше гнучкості". І хоча в голлівудських бойовиках багато показують сильних, виважених та тверезих президентів, Штати все ж потужні завдяки своїм розгалуженим інституціям, де конкуренція лежить в основі всіх процесів. Система стримувань і противаг робить цю країну сильною і успішною.

У 1937 році Рузвельт запропонував збільшити склад Верховного суду до 15 суддів, і Сенат, де його партія мала величезну більшість, цей план не пропустив. У 1952 році Верховний суд скасував указ Трумена про захоплення сталеливарних заводів. У 1974 році суд одноголосно, вісьмома голосами проти нуля, зобов'язав Ніксона віддати плівки, і менш ніж за три тижні той пішов у відставку. 20 лютого 2026 року Верховний суд визнав, що закон про надзвичайні економічні повноваження не дозволяє президенту вводити тарифи.

Америка сильна не президентами, а системою, у якій президент грає далеко не головну роль. Він радше лідер для американців, а стабільність і ефективність забезпечують інші інституції. Захоплюватися самими президентами нема чого й дивуватися, як усе тримається при таких людях, теж.

Тож і щодо Трампа нам лишається чекати, що Конгрес, суди та виборці зроблять свою роботу. Найближча перевірка настане 3 листопада на проміжних виборах. Скільки це триватиме, складно прогнозувати: від злому у Вотергейті до відставки Ніксона минуло більше двох років.