Ефект лікування знизився, рецидиви дедалі частіші. Це "імунологічний синдром війни"
За чотири з половиною роки повномасштабної війни я прийняв кілька тисяч пацієнтів. Аналіз звернень і результатів обстеження й лікування засвідчує несподівані речі: структура патології імунної системи змінилася, ефективність лікування знизилася, рецидиви трапляються частіше. Я називаю це "імунологічний синдром війни".
Під час Другої світової війни клінічної імунології ще фактично не було, і якщо військова хірургія, ортопедія, психіатрія, неврологія, реабілітація, епідеміологія мають багатовікову історію, то військова клінічна імунологія (імунореабілітологія) зароджується зараз. "Синдром війни" вивчали під час в'єтнамської й афганської воєн, війни в Перській затоці, але це стосувалося переважно військових і переважно неврологічних і психічних розладів (ПТСР тощо).
Синдрому війни я дав, попередньо, таке визначення: "Типові стійкі комплексні (мультисистемні) порушення здоров'я у значної кількості людей різних соціальних груп під впливом тривалого стану війни". Відповідно, імунологічний складник синдрому війни – симптомокомплекс і типові лабораторні зміни, котрі стосуються імунної системи.
Які скарги (симптоми) почастішали під час війни? Тривала слабкість-стомлюваність, тривалий субфебрилітет, рецидивні висипання, частіше за типом кропив'янки, фурункульоз (особливо у військових), часті гострі захворювання, зростання тривалості епізодів, випадіння волосся.
Які лабораторні показники частіше змінені? Показники білої крові (лейкопенія, нейтропенія). Зміни кількості тромбоцитів (як у більший, зазвичай у дітей, так і в менший бік). Гормональний дисбаланс. Герпетичне навантаження. Дисбіоз глотки, кишківника. І багато іншого.
Джерело: Андрій Волянський / Facebook