Кушнер говорить російською мовою 

Переговори в Абу-Дабі: що це для нас?

Перше. Це були переговори не про припинення вогню, а про європейську та світову архітектуру безпеки, частиною якої мають бути гарантії безпеки для України. Звучить красиво, але за цим вплітається суто російський наратив, і ось чому.

Гарантії безпеки для України вже давно проговорені ще під час раундів переговорів на початку цього року, і додати до них щось принципово нове дуже важко. А от тема реформи європейської безпеки таким чином, щоб і Росія почувалася "захищеною", – це суто російська історія з 2008 року. Тоді, ще за президентства Медведєва, Росія намагалася нав’язати євроатлантичному простору нову юридично обов’язкову угоду, яка гарантувала б її безпеку.

Росіяни самі створили проблему, ніби їм хтось загрожує, а тепер намагаються її вирішити, насправді просто замаскувавши свої загарбання і контроль, зокрема над Україною, якого вони так прагнуть, під велику угоду про європейську безпеку. Тому те, що американці вв’язалися в цю розмову, – це суто російський плюс. А нам від цього ні добре, ні погано: поки що це балачки, які були потрібні Росії, щоб уникнути розмови про припинення вогню.

Друге. Після завершення переговорів виходить Джаред Кушнер і каже, що Росія готова до миру з певними умовами, а тепер залишається побачити, чи готова до миру Україна. Це нам теж не в плюс, будьмо відверті. Фактично Кушнер говорить російською мовою, просуває суто російський наратив і вкотре намагається створити враження, що Росія – хороша, а проблеми є в України.

Третє, і це можна занести в плюс: з’явилося повідомлення, що за результатами переговорів відбудеться обмін полоненими. Звісно, обмін полоненими має відбуватися не завдяки переговорам, які проходять раз на вісім місяців, а бути рутинною, нормальною практикою. Але Росія шантажує, адже вона добре знає, що людське життя для неї нічого не значить, і тому використовує це як подачку за результатами переговорів.

Утім, повернення людей надзвичайно важливе, це дуже добрий результат. Наші переговорники передбачали його, коли їхали до Абу-Дабі, і наголошували, що головна мета – це гуманітарний трек, бо розуміли, що інші треки зараз глухі.