Лукашенко навіть бухтить на Трампа, бо розуміє – йому нічого не буде 

Навіщо Лукашенко атакував Латвію?

Атака людей у масках на латвійський кордон – це не ескалація в тому вигляді, як про це пишуть західні ЗМІ. Для розуміння нинішньої ситуації треба звернути увагу на чотири речі, які передували цій ситуації.

1. Тиждень тому був звільнений керівник білоруського Генштабу Павло Муравейко, який по праву вважається абсолютно прокремлівським ставлеником. Його замінили на чи не першого за останнє десятиліття генерала без російської освіти (Володимир Білий). На фоні збільшення повноважень керівника білоруської Ради нацбезпеки Вольфовича (вважається вірним Лукашенку) це все вибудовується в таку собі систему "перетрушування силовиків" і заміну їх на більш лояльних самому Лукашенку й певне обрізання від владних повноважень людей, які однією ногою стоять у Москві, а другою – у Мінську.

2. Пробна партія білоруського калію вже на дорозі до США, але при цьому Лукашенко пару тижнів тому дозволив собі навіть побухтіти на Трампа (у тому плані, що пора визначатися: або робіть пропозицію, або не морочте голову). Звичайно, це не бунт проти Трампа. Але такі заяви Лукашенко дозволяє собі в той момент, коли розуміє: йому за це нічого не буде, а Трамп, судячи з усього, продовжить гратися з ним в обмін політвʼязнями. А відтак Лукашенко має можливість апелювати до США, і США мають з ним прямий контакт.

3. Росія продовжує тиснути на Лукашенка, щоб той дав свою територію для складних гібридних атак.

4. Протягом останніх пів року Лукашенко почав відносно активно загравати з пропатріотичною частиною білоруського суспільства і навіть дав кілька примирливих пасажів у сторону айтішників, які були рушійною силою революційних подій 2020 року. Це повʼязано з критично швидким для Лукашенка вимиранням його головного виборця: виборця, який орієнтується на СРСР, а це, у свою чергу, веде до зміни загального політичного поля. Не в сторону Європи, але від СРСР і Росії. Білоруська державність стає великою цінністю для більшості білорусів, а Лукашенко, навіть в очах пробілоруських патріотів, усе частіше виглядає охоронцем цієї самої державності. При всій помилковості такого підходу маємо такий політичний дискурс.

Усе це вкупі вказує на те, що нинішня провокація на кордоні з Латвією – це не початок якихось глобальних дій росіян спільно з білорусами. Поки це більше схоже на спробу Лукашенка всидіти на двох стільцях. Він одночасно не хоче посваритися з Москвою і робить усе, щоб не мати жорсткішого конфлікту зі США, ЄС та Китаєм. Він мав показати Москві певну лояльність і показав її. У той же час якихось вагомих червоних ліній він не перейшов.

Ну, а на фоні двох потоплених кораблів біля Болгарії – це взагалі невинна гра. Тепер Лукашенко чекатиме, яка буде зовнішня реакція. Для нього ідеальною була б схема України та ретрансляторів, коли ми заявили, що знищимо його НПЗ, а він змушений був говорити Путіну "соррі, Вован". Путін, безумовно, буде тиснути на Лукашенка, бо без території Білорусі його гібридні атаки на ЄС будуть значно слабшими. Але поки виглядає так, що продавити Лукашенка в короткостроковій перспективі Путін навряд чи зможе.