Гарячі бойові дії вдасться зупинити 2028-го, пощастить – раніше 

Поки американські переговорники намагаються за лічені дні, що залишилися до проміжних виборів, продемонструвати своєму президенту якісь ознаки затишшя в російсько-українській війні, яку той необачно обіцяв зупинити за добу, українці не схильні вірити у швидке завершення бойових дій. За даними жовтневого опитування КМІС, 39% очікують припинення війни 2028 року й пізніше. Важко сказати, чи беруть вони до уваги зміну керівництва США за два роки, але цілком заперечувати цю обставину не можна. Трамп давно став чинником, що сприяє продовженню російської агресії, а зовсім не навпаки, як комусь могло здатися на початку його другого строку.

Оптимістів небагато: лише 10% вірять, що війна закінчиться вже цього року, ще 13% – на початку наступного, 17% – наприкінці. Чесно вагається з відповіддю – 21%. Досвід вчить, що краще не плекати марних сподівань, а налаштуватися на тривалу боротьбу й порадіти, якщо мир настане раніше.

Одне із джерел як оптимізму, так і песимізму водночас – це потенціал супротивника.

Фахівці вказують на поганий стан російської економіки, в якій військова, непродуктивна частина висмоктує ресурси із цивільної, а заточений на війну бюджет відчуває суттєвий дефіцит ресурсів. Відсутність інвестицій у невійськові сектори економіки, включно, до речі, з нафто- й газовидобуванням, знищує можливості майбутнього зростання – йому просто нізвідки взятися, якщо немає вкладень. Відірваність від міжнародних фінансів і високих технологій прирікає на консервацію застарілих виробництв, до того ж саме тоді, коли світ готується до якісного промислового стрибка на основі штучного інтелекту та робототехніки. Китай із хижим задоволенням замінює власною продукцією російську в самій Росії, сприяючи її деіндустріалізації.

З іншого боку, жодного економічного краху не фіксують, і так, на низьких обертах, РФ може повзти ще нескінченно довго, привчаючи громадян до скромнішого рівня споживання та невисоких життєвих стандартів. Солому жерти не будуть. Ті, хто дуже бідує, завжди можуть підписати контракт і вирушити на війну. Зараз занепад ще не кидається в очі, але подальше погіршення є незворотним, роздоріжжя, на якому можна було звернути, давно проминули, а розвороту Путін нізащо не допустить, адже це означає неможливе для нього замирення із Заходом.

Але економічне й технологічне відставання є вторинним порівняно із процесами суспільної деградації, що поширюються й поглиблюються. Російське населення стало співучасником путінської війни з Україною і – ширше – із цивілізованим світом. Почалося весело й завзято показовим захопленням Криму, що зачарувало навіть частину штатних лібералів, а продовжилося розтерзанням українських міст і сіл із вбивством жінок та дітей, погрозами угробити решту світу ядерною зброєю та повною байдужістю до сотень тисяч убитих і покалічених співвітчизників.

Прийняти цю реальність, вписатися в неї змогли люди відповідних моральних достоїнств. Ні, звичайно, не всі, але на соціально важливих позиціях залишилися або просунулися ті, хто "зіганув", саме вони визначають міру допустимого в Росії, задають нову норму, витісняють і переслідують тих, хто в неї не вписується. Атмосфера вірнопідданого підлабузництва, доносительства та іншого паскудництва лояльних кадрів у системі державного управління, людиноненависницька пропаганда в ЗМІ, підручниках та в освітніх закладах, потурання найнижчим інстинктам підвладного населення – усе це тотальне оскотинення не може не позначитися на якості людського капіталу. Те, що багато хто ухиляється від участі в цьому, ніби відкриває дорогу тим, хто бачить у цьому свій життєвий шанс, якого б не трапилося в середовищі порядних людей.

Власне, суспільне розбещення відбувалося поступово, з єльцинських часів, і призвело до безкарного беззаконня путінщини та війни, а війна це розбещення різко інтенсифікувала: очевидною є спіраль деградації. І що це, як не нищівна поразка Росії, прокляття, яке прирікає росіян бовтатися тією самою субстанцією в ополонці історії без натяку на майбутнє? І в цьому контексті питання про закінчення війни нерелевантне. На момент початку вона вже знаменувала поразку, а в міру її перебігу поразка вражає Росію дедалі глибше.

Чи можна перестати з такою Росією воювати? Не можна. Хіба що вдасться зупинити гарячі бойові дії. Може, 2028-го, може, пізніше, пощастить – раніше.