Хвилини, поки я крала соняшники, розділили нас із прильотом 

Соняшники, які врятували життя.

Була за містом, у справах. Їду Харківською областю – красища неймовірна, соняшники вродили величезні, не поля, а картини. Чистий Ван Гог.

Не втрималася, каюся. Зупинилася зрізати три штучки. Розумію, що це крадіжка, розкрадання, а встояти не можу, мозок вимагає естетики замість усіх цих вибухів і згарищ. У мене й ваза підлогова вдома є, стоїть порожньою вже котрий рік. Я прошу вибачення в аграріїв за свій вчинок. Не лайтеся.

Загалом, зрізала я одну квітку, другу, третю – і тут як ...бане (вибачаюся, але я не знаю гідного синоніма цього найточнішого визначення удару російського реактивного безпілотника). У мене машина біля дороги аж підстрибнула, разом із Гектором.

Поїхали. Дим стовпом, запах жахливий, на проїжджій частині – уламки. І я за відстаню розумію, що саме ці дві хвилини, поки я крала соняшники, розділили нас із цим прильотом. Не знаю, хто за мене так молиться, але спасибі величезне.

Напевно, у кожного харків'янина тепер є свої "соняшники". У Дімки, наприклад, – це шнурки. Розв'язалися просто біля зупинки, присів зав'язати й не встиг на автобус. Довго лаявся вслід водієві, який не дочекався його. А за п'ять хвилин у цей автобус влучив Shahed. В Ірини Сергіївни – це велика купюра. Ішли вони з онуком до парку й на вході зупинилися біля лотка з морозивом. Поки продавчиня забарилася з рештою, у парк прилетіла російська балістична ракета. У Дашки – хом'як. Вона на роботу виходила, уже взута в коридорі стояла, і щось, каже, хом'як затих. До цього звірок гучно гриз капусту. Дашка до нього у вольєр зазирнула, а він на спині лежить. Вдавився чи що. І поки вона з хом'яка капусту витрушувала, їй зателефонувало 100 людей: у їхній офіс прилетіло.

А в мене тепер – соняшники. Так поетично.

Джерело: Анна Гин / Facebook