Нарешті вирішили не бігти за красивими "галочками" євроінтеграції 

Поки писала блог про чергову масштабну реформу МОЗ, реальність встигла наздогнати текст. Я намагалася розібратися у простому питанні: що отримає пацієнт від ліквідації Держлікслужби та створення нового Українського фармацевтичного агентства?

Справді сильний європейський регулятор чи чергову адміністративну перебудову, за помилки якої зрештою заплатять люди? І особливо мене непокоїть перехідний період. Тому що реформувати систему контролю за ліками під час війни – це не переставляти меблі в кабінетах. Будь-який управлінський провал тут може означати затримку реєстрації препаратів, проблеми з контролем якості, ліцензуванням, постачанням ліків до аптек і лікарень.

І от поки цей текст готувався до публікації, сьогодні з'явилася нова інформація: запуск нового фармрегулятора вже опинився під загрозою, а правила реформи, схоже, починають переглядати ще до того, як вона запрацювала. Можливо, це навіть добре, якщо нарешті вирішили не бігти за красивими євроінтеграційними "галочками", а спочатку порахувати ризики.

Але виникає інше питання: наскільки взагалі була прорахована реформа, яку ще вчора подавали як необхідну і фактично неминучу, якщо сьогодні її конструкція вже хитається? І що буде далі?

Я за європейські стандарти, якщо йдеться про відповідальність, професійність і передбачуваність державних рішень. Особливо це стосується ліків. Бо ціна управлінського експерименту у фармації вимірюється насправді здоров'ям і життям пацієнта.

Джерело: Ольга Голубовская / Facebook