Путін, як Гітлер, іде на "останній ривок"
У лютому 1945 року вже було неможливо пояснити німцям шанси на перемогу у війні. Однак пропагандистська машина вигадала два аргументи. Перший: коаліція союзників скоро розвалиться, і Німеччина зможе домовитися із західними державами про війну проти Радянського Союзу. Другий: на підході "вундервафля", яка все змінить. Треба ще трохи потриматися, й усе зміниться.
Сьогодні Путін перебуває у схожій ситуації. Так, я розумію, що багатьом важко в це повірити. Але німці у грудні 1944 року здійснили Арденнську операцію і прорвали західний фронт на 100 км, що явно не свідчило про поразку у війні. Це їм не допомогло, бо ресурсно вони програли війну ще в 1943-му, і геніальність командирів не могла цього компенсувати. Великою мірою РФ програла війну по ресурсах ще в минулому році, але є інерція і, на жаль, є Іран. Навіть за цих умов дефіцит бюджету РФ уже перевищив плановий показник на 170%! І це не все. Незважаючи на колосальні вливання державних коштів, прогноз росту ВВП – усього 0,6%, ріст промисловості – усього 0,4%. І ще раз – навіть ці показники є великою мірою наслідком іранської кризи й високої ціни на нафту.
За цих умов Путін мусить, як і Гітлер, вигадувати якісь аргументи й пояснення. Виглядає так, що цим поясненням стане "останній ривок" на Словянсько-Краматорську агломерацію. Це пояснення він у першу чергу має давати своєму оточенню й елітам, щоб нікого не відвідала думка рятувати "матушку Россию" замахом на його величність. Цим же аргументом будуть прикривати приховану мобілізацію. Я переконаний, що публічно оголошувати її не будуть, а просто почнуть у ручному режимі набирати людей.
Усе свідчить, що зараз концепція перемоги Путіна виглядає як "останній ривок" із подальшим зупиненням бойових дій із його сторони і пропозиція переговорів у дусі Анкориджа, але вже з вирішеним питанням Донбасу. І ця концепція дуже крива, бо не відповідає на одвічне питання: "А че, бл..., если нет?" Що як після цього мирний процес не запуститься, санкції не знімуться – за рахунок чого продовжувати бойові дії й фінансувати їх? Слабкість Кремля зрозуміла і йому самому. Інакше навіщо знімати одвічно маргінальну партію "Яблоко" з виборів? Із 1999 року ця партія жодного разу не проходила бар'єр, і її залишали для видимості демократії. Тому це рішення явно свідчить про серйозну невпевненість Путіна в його підтримці й силі.
Прагнення зробити "останній ривок" зараз починає впиратися в серйозний виклик "надірватися". Як я вже писав, Путін змушений вибирати між успіхом свого его й долею країни. Бо "надірватися" може мати значно серйозніші наслідки, ніж здобуток у вигляді ще кількох тотально знищених міст Донбасу.
Тримаймося, хай як важко б не було.
Джерело: Політика Андрусіва / Telegram