Хікмет Джавад
Голова Всеукраїнської громадської організації "Об'єднана діаспора азербайджанців України"
Путін знову звернувся до українців. Що він пропонує?
Президент Росії Володимир Путін знову вирішив звернутися до українців із закликом об'єднати зусилля з Росією заради "спільного майбутнього". Цього разу він зробив це в інтерв'ю сербському кінорежисеру Еміру Кустуріці для фільму "Первого канала" "Наше хрещення. Предстоятель".
"Переходьте на наш бік, бо він є нашим спільним боком. Ось на спільний бік, на правильний бік історії й переходьте", – заявив російський президент. І, мабуть, важко придумати наочнішу ілюстрацію шаленого, безмежного цинізму людини, яка вже майже п'ять років веде повномасштабну війну проти України, а тепер пропонує українцям разом із нею будувати спільне майбутнє.
Після всього, що Росія принесла Україні, після тисяч ракетних і дронових ударів, зруйнованих міст і сіл, після вбивств мирних жителів, тортур, депортацій українських дітей, знищення енергетичної інфраструктури й перетворення мільйонів людських доль на нескінченну трагедію Путін серйозно розраховує, що його слова знайдуть відгук у серцях українців. Це вже навіть не політична пропаганда у звичному розумінні. Це демонстрація абсолютно спотвореного сприйняття дійсності, за якого агресор і далі вважає себе благодійником, а жертві пропонує подякувати йому за можливість опинитися на "правильному боці історії".
Хто, за версією Путіна, захопив владу в Києві? Націоналісти? І кого саме він має на увазі? Президента України Володимира Зеленського – етнічного єврея, який став широко відомим на всьому пострадянському просторі завдяки участі в КВН і телевізійним проєктам студії "Квартал 95", багато з яких транслювали й у Росії? Невже саме ця людина раптом виявилася втіленням тієї самої загрози, якою Москва виправдовує знищення українських міст?
Утім, Путін давно й послідовно підміняє поняття, видаючи українське прагнення до незалежності за русофобію, захист власної території – за екстремізм, а опір російській агресії – за підступи Заходу. Його міркування про те, що Захід нібито прагне розділити й підкорити Росію, звучать особливо цинічно на тлі того, що саме Москва вирішила позбавити сусідню державу права самостійно визначати своє майбутнє. Росія прийшла в Україну не тому, що їй загрожували українські націоналісти, а тому, що російське керівництво не змогло змиритися з існуванням незалежної України, яка не бажає підкорятися Кремлю.
До речі, це далеко не перше звернення Путіна до українців із такими закликами. На самому початку повномасштабного вторгнення він уже виступав зі зверненням до українських військовослужбовців, фактично закликаючи їх повернути зброю проти власної держави, не виконувати наказів законної влади й переходити на бік Росії. Розрахунок був гранично примітивним: Кремль очікував внутрішнього розколу, масової зради, військового заколоту і швидкого розвалу української державності. З огляду на все, Путін справді вважав, що досить кількох гучних заяв, щоб українська армія склала зброю, а українське суспільство зустріло російських окупантів якщо не з квітами, то хоча б із байдужістю.
Зрозуміти походження таких ілюзій, утім, не так складно. Путін звик судити про українців за такими персонажами, як його кум Віктор Медведчук, або за співачкою Таїсією Повалій, яка зробила політичний вибір на користь Росії. Але Медведчук і Повалій – це не Україна. Це лише окремі приклади людей, які поставили власні інтереси, переконання чи політичні симпатії вище за долю країни, у якій жили й працювали. Україна ж – це мільйони людей, для яких незалежність, свобода й рідна земля не є предметом торгу.
Саме тому російський розрахунок на масову зраду провалився. Саме тому українські військовослужбовці й далі захищають свою країну, а громадянське суспільство зберігає здатність чинити опір навіть під безперервними ракетними ударами. Україна – це не Медведчук, не Повалий і не ті нечисленні колабораціоністи, на яких так любить посилатися російська пропаганда. Україна – це люди, які захищають свої домівки, витягують сусідів з-під завалів, відновлюють зруйноване й надалі живуть, незважаючи на терор.
І тут мимоволі згадуються слова Бориса Нємцова, одного з найвідоміших російських опозиціонерів, жорстоко вбитого неподалік Кремля. Його політична оцінка Путіна і створеної ним системи сьогодні набуває особливої актуальності. Утім, жодні діагнози й характеристики не здатні пояснити головне: як людина, котра розв'язала найбільшу війну в Європі за останні десятиліття, може настільки демонстративно не розуміти наслідків власних дій?
Путін знову пропонує українцям перейти на його бік. Але він так і не зрозумів найелементарнішого: українці вже зробили свій вибір. І цей вибір не потребує ані схвалення Кремля, ані дозволу російського президента. Україна захищатиме свою незалежність і територіальну цілісність стільки, скільки буде потрібно. Росія може й далі руйнувати українські міста, убивати мирних жителів і залякувати населення, але змусити українців полюбити тих, хто приніс їм війну і смерть, неможливо. І жодні розмови Путіна про "спільний бік" цього не змінять.
Джерело:
"ГОРДОН"