Блоги

Зоя Казанжи

Українська журналістка, письменниця

Усі матеріали автора

Стоятиме в Одесі Катерина, Пушкін і всі російські імператори, разом узяті... 

18 листопада, 17.40

Сьогодні цілий день читаю про Керченський міст. Дивлюсь на фотографії, відео, на реакцію росіян. І, звісно, на нашу реакцію також. І серед усього цього натрапляю на знайоме: "А от ми їм по мосту, а вони тепер наші мости розбиватимуть!" Серйозно? Тепер?

За даними Міністерства розвитку громад та територій, станом на вересень 2026 року внаслідок російської агресії в Україні було зруйновано понад 400 мостів і мостових переходів. Понад 400! Це не рахуючи всієї іншої інфраструктури, яку росіяни методично знищують, – електростанції, підстанції, АЗС, лікарні, школи, житлові будинки… Але, виявляється, є люди, які досі вважають, що росіян можна чимось не роздратувати.

Мені це нагадало 2022 рік в Одесі. Тоді одна дуже активна персона із міської влади бігала й квоктала, що не можна демонтувати пам’ятник Катерині. Бо це роздратує росіян! На жаль, багато людей із таким рівнем розуміння причинно-наслідкових зв’язків опиняються біля влади. І транслюють фігню. Наче російські ракети летять на Одесу саме тому, що ми прибрали пам’ятник Катерині. Або перестали шанувати Пушкіна. Або говоримо українською. Або не хочемо жити за їхніми правилами.

Росії не потрібен привід, щоб нищити Україну. Їй потрібна можливість. І поки така можливість існує, вона нею користуватиметься. І абсолютно байдуже, стоятиме в Одесі Катерина, Пушкін чи всі російські імператори разом узяті. Це не змінить суті російської політики щодо України. Так само, як не змінить її наша чемність, обережність чи готовність зайвий раз промовчати. Бо проблема не лише в Путіні. Проблема в імперській ідеології, яку десятиліттями відтворювали, підтримували, виправдовували й передавали наступним поколінням. У величезній кількості людей, які вважають нормальним вирішувати, як мають жити інші народи. І підтримують війну або погоджуються з нею.

Знаєте, це як іти темним під’їздом, де вас зупиняє якийсь тип і просить закурити. Ви можете скільки завгодно розповідати йому про права людини, про недоторканність приватної власності, про повагу до особистості. Можете бути максимально ввічливими. Можете навіть вибачитися, що не курите. Але якщо він вирішив вас пограбувати, то забере все, що зможе. І життя також, якщо ви не зможете себе захистити.

Тому питання не в тому, як не роздратувати нападника. Питання в тому, як позбавити його можливості нападати. Мені, як і багатьом, не подобається, що світ дедалі частіше розмовляє мовою сили. Але ще менше мені подобається, коли демократію плутають із безпорадністю, а людяність – із готовністю безкінечно терпіти насильство. Демократія повинна вміти себе захищати. Інакше її просто не буде. Тому так, Україна має знищувати російські пускові установки, військові аеродроми, склади боєприпасів, військову логістику. І мости, які забезпечують цю логістику. Не для того, щоб когось роздратувати. А для того, щоб у росіян було менше можливостей убивати українців.

І так, Керченський міст має впасти. Остаточно. Як військова логістична артерія окупації, як незаконно збудована споруда і як символ російської впевненості в тому, що чуже можна просто привласнити.

Я дуже хочу, щоб кримські татари повернулися додому. Це народ, який вигнали з власної землі, який десятиліттями боровся за право повернутися додому, зберіг свою мову, пам’ять, культуру, гідність. Україна багато чого заборгувала кримським татарам. Коли вони масово поверталися у 90-х, Українська держава не зробила достатньо для їхнього облаштування, повернення земельних прав, повноцінної участі в управлінні Кримом. Значною мірою люди були змушені самі вирішувати свої проблеми. Крим має бути вільним. Кримські татари мають повернутися додому й повною мірою реалізувати свої права корінного народу. Бо Крим – це Україна.

І Керченський міст – не вічний. Як і російська окупація. Не треба боятися роздратувати Росію. Вона вже веде проти нас війну на знищення. А мир настає не тоді, коли жертва навчилася не дратувати нападника. А тоді, коли нападник більше не може нападати. Бо він мертвий.

Джерело: 

Zoya Kazanzhy / Facebook
Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.

СВІЖІ НОВИНИ

Більше новин