Трамп дає масовому вбивці унікальний шанс – стати іконою 

Майор армії США Нідаль Малік Хасан, палестинського походження, 2009 року вирішив зробити свій внесок у боротьбу ісламських братів з американським гегемонізмом і розстріляв під час медогляду солдатів на військовій базі Форт-Гуд, тоді загинуло 13 осіб. На цій самій базі 3 грудня цього року його збираються розстріляти, до того ж зробити це публічно, із трансляцією у прямому ефірі. Про це з гордістю й неприхованим передчуттям оголосив майстер прямих ефірів на Fox News, а нині глава Пентагону Піт Гегсет.

Військовий трибунал ухвалив рішення про смертний вирок ще 2013 року, чим масовому вбивці було надано важливу послугу. Хасан відмовився від адвокатів і спроб поборотися за життя, оскільки прагне смерті, щоб остаточно стати мучеником за віру й дістати як нагороду доступ до небесних гурій. І ось тепер, коли, нарешті, справа наближається до виконання вироку, радикальному ісламісту надають унікальний шанс померти на очах усього світу й перетворитися на ікону для сотень і тисяч послідовників.

У Білому домі в таких складних категоріях не мислять. Трамповська адміністрація полюбляє видовища, і страта у прямому ефірі має, на їхню думку, вселити страх у потенційних терористів і продемонструвати рішучість влади, яка за всіма показниками провалює свій строк повноважень. Про ступінь дикості ухваленого рішення свідчить те, що у США остання публічна страта відбулася ще 1936 року, у штаті Кентуккі. У Європі востаннє так вчинили 1939 року у Франції. Англійці відмовилися від такої практики 1868 року.

Далеко не відразу, але люди, ще не дійшовши ідеї неприпустимості смертної кари, зрозуміли, що не можна перетворювати її на масове видовище і моторошну розвагу. Сучасні медійні можливості в тисячі разів посилюють емоційний ефект від картини вбивства людини, нехай і проштампованої рішенням суду. У невгамовному прагненні зробити Америку знову великою Трамп занурює її в Середньовіччя: нині публічні страти практикують в Ірані й Афганістані – тих країнах, куди Сполучені Штати так прагнули / прагнуть принести світло свободи й утвердити ідеали гуманізму. Утім, вийшло / виходить украй невдало, проте це не привід переймати звичаї противника.

Вражає, як легко й швидко злітають маски цивілізованості з країни, яка вважає себе лідером прогресу, унаслідок діяльності жменьки людей, які вирішили скасувати всі ці прогресистські дурниці... Для нас же це наочний приклад того, як легко втратити людське обличчя і пристойні суспільні орієнтири під благородним приводом відстоювання власної гідності й боротьби зі вселенським злом. Не дай боже Україні в її протистоянні з Росією не на життя, а на смерть ставати дедалі більше схожою на Росію. Усі зусилля, усі страждання й жертви тоді втрачають сенс.