Трамп спробує витягнути максимум через тиск на Україну
Змістовна частина зустрічі лідерів США й КНР закінчилася загалом нічим.
Нових угод немає. Єдиний практичний результат – продовження "Пусанської торговельної угоди" (підписане восени 2025-го "перемир'я" в торговельній війні) до січня 2027-го. У сподіванні, що на двох зустрічах Трампа й Сі, які мають відбутися до кінця року, вони домовляться про більше.
На варіант такого результату можна було очікувати, зважаючи на те, що за чотири дні до візиту Скотт Бессент провів серію "інтенсивних переговорів" із Хе Ліфеном. Але на якусь єдину позицію сторони поки не вийшли. А це означає, що "фази № 2" "великої угоди" (першу фазу підписали 15 січня 2020 року) розроблено й підписано не буде. Ще одним підтвердженням тому стала зміна складу китайської делегації. На відміну від візиту Трампа до КНР, Сі не брав із собою великої делегації бізнесменів. Тобто не очікував великих проривів. У підсумку сторони домовилися інтенсифікувати контакти "малих груп" щодо окремих питань. Тобто йдеться про опрацювання напрямів без зайвої уваги й медійного галасу.
Із політичних питань торкнулися практично всіх основних. Сі у виступі зробив пас Трампу, заявивши, що "співпраця Китаю і США не може врегулювати всіх проблем у світі, але багато з них важко врегулювати без такої співпраці". Тобто визначив свою зацікавленість в участі в урегулюванні низки конфліктів і воєн. Але в режимі "співпраці". Водночас, як за даними китайської сторони, так і американської преси, сторони обговорили війну проти Ірану, війну РФ проти України, конфліктні теми ШІ і, звісно, Тайвань. Але для Трампа створювати спільні з КНР формати за першим натяком, наскільки розумію, є неприйнятним.
Ще перед початком зустрічі він спробував вразити гостя "в дусі Анкоріджа" – прольотом військової авіації. Скривився сам. А Сі пізніше нагадав про "пастку Фукідіда", тим самим підкресливши межі розмови: держава, яка стрімко розвивається, загрожує позиціям гегемона, який слабшає. Далі був прямий заклик до США не педалювати теми "незалежності Тайваню".
З іншого боку, був сигнал на іранському напрямі після зустрічі лідерів США й КНР (тему обговорювали Трамп і Сі). Масуд Пезешкіан заявив про готовність до укладання угоди зі США (включно з перевіркою МАГАТЕ збереженості ядерних матеріалів і відкриттям Ормузької протоки) до проміжних виборів. Гарний пас, який у разі успіху дасть Трампу змогу "зберегти обличчя" й навіть заявити про "перемогу".
Обговорювали й українське питання. Точніше, сторони "торкалися його" – так формулює те, що відбулося, "Сіньхуа". МЗС КНР каже про "обмін думками". Але для Трампа, зважаючи на інтерес на російському напрямі, поки є неприйнятною ідея зміни формату переговорів і розширення кількості посередників із рівними правами та рівною участю. Для нас це означає, що найближчими місяцями різкої зміни контурів обговорення варіантів заморожування війни не станеться.
Росія спробує посилити свої позиції, завдавши максимальної шкоди українській інфраструктурі. Україна відповідатиме тим самим. США намагатимуться активізувати процес через обговорення окремих складників – "перемир'їв". Наприклад, у сфері енергетики чи на морі. Із сумнівними наразі результатами.
Такий перебіг подій свідчить також про те, що закон Грема – Блюменталя не запрацює на повну силу. Адже якщо вводити мита щодо найбільших торговельних партнерів РФ, треба тиснути, зокрема, на Китай. Але... сторони домовилися продовжити торговельне перемир'я. Яке, до речі, дає США доступ до імпорту цілого набору рідкоземельних елементів.
Ця ситуація породжує попит (і створює можливості) для активної човникової дипломатії зацікавлених сторін. Росія це намагається робити, зокрема, суттєво активізуючи трек Дмитрієва. Для України в цьому разі є потреба і, що найголовніше, можливість (з огляду на те, що сталося на зустрічі Сі й Трампа) обговорювати формати заморожування і з Пекіном. Простіше кажучи, окрім щотижневих (фактично) поїздок груп українських політиків до Вашингтона, намагатися організувати хоча б щомісячні непублічні консультації в КНР. Хоча б тому, що питання просування своїх інтересів одним анонсованим візитом Сибіги не розв'язати – потрібне активне попереднє обговорення. Зокрема в досить делікатних сферах, де важлива розмова, а не тези у ЗМІ.
Другий складник човникової дипломатії – створення регіональної співпраці й залучення додаткових гравців. Нам украй потрібні рівні відносини з Румунією, Польщею, бажано, Угорщиною. Де, наприклад, для Варшави привабливим моментом може бути залучення її до багатосторонніх консультацій із питань часткового заморожування (наприклад, логістики). Це посилення "політичної ролі" Польської Республіки. Але водночас – використання Варшави як додаткового посередника у виході на китайське керівництво. Усе-таки Польща і КНР активно розвивають співпрацю. Аналогічно і Туреччина, і Єгипет.
Час на активізацію є. Для України головне, щоб питання заморожування до кінця 2026 року ще щонайменше двічі порушували на зустрічах Сі й Трампа – на саміті АТЕС у Шеньчжені в листопаді й на саміті G20 у Флориді у грудні. На першому буде особисто Путін, але шанс створити ймовірні нові переговорні рамки щодо заморожування війни в Україні буде після саміту G20. До цього моменту Трамп спробує витягнути максимум зі статусу США як єдиного посередника. Зокрема через тиск на Україну з метою "поступитися" щодо низки питань.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook