Трампу це вкрай сильно не сподобається
Для того щоб зрозуміти слова Трампа про перемир’я, варто придивитися до подій і процесів хоча б за попередній місяць. Давайте за пунктами.
1. Посланники Трампа навідалися до Москви, а потім до Києва. Тобто приїхали до столиці України з новим російсько-американським планом. На жаль, але поки що ми не перехопили ініціативи – як і 2025-го й на початку 2026-го фактично обговорюємо "пропозиції Кремля". І, за змоги, намагаємося їх видозмінити. Цього разу "на столі" були як загальні плани щодо заморожування, так і окремі компоненти. Включно з перемир’ям у повітрі, на морі тощо. Компоненти – тут уже є й ініціатива української сторони. Про те, що ми поки в російському треку, свідчать і слова Кушнера про території.
2. Далі – з’їзд республіканців, де головна тема – Іран. Але на цьому напрямі прориву в Трампа не відбулося. Точніше, відбувся прорив хуситів, який суттєво ускладнив можливості постачання нафти на світовий ринок. З Ормузькою протокою, як і раніше, незрозуміло. Але ціни на заправках у США зростають, і Трамп знаходить "винного" – Україну, яка виносить нафтопереробку РФ.
3. Саміти ШОС і БРІКС, на яких Індія та Китай заявляють про готовність долучитися до процесу щодо України. І досить різко висловлюються щодо кризи на Близькому Сході. У Трампа на носі візит Сі. З погляду згаданих воєн, надзвичайно неприємна подія. Адже Китай може запропонувати переформатувати межі переговорів зі своєю участю. А це крах планів щодо гри "у РФ проти КНР". Це неприємно й Кремлю.
4. На цьому тлі Трамп знаходить винуватця у зростанні цін на заправках США. Звісно, це не він зі своєю (чи точніше, з ізраїльською, де його використовують як інструмент) іранською авантюрою. Це Україна. І просить Зеленського не бити по російських НПЗ. Путіна не просить ні про що.
5. На цьому тлі беруть теза, з якою, можливо, були в загальних рисах згодні сторони, – не бити по критичній інфраструктурі – і оголошують, що угоди досягнуто. У Києві й у Москві здивовані. Але президент України змушений підіграти, кажучи, що готовий, якщо РФ припинить свої удари. У Москві не кажуть "згодні", але й не кажуть "ні".
Але тут важливі ще й події в контексті російсько-української війни.
А. У РФ уже на носі "єдиний день голосування". І певна політична перемога у вигляді перемир’я на своїх умовах Путіну була б не зайвою. Це плюс до формату "домовляться" з боку РФ.
Б. Тут, можливо, збіг, але після ударів по складах у Василькові й у Милій фіксують певне зниження інтенсивності українських атак на російську територію. Це не провал. Але зниження кількості БПЛА – 7979 за останні два тижні серпня проти 4989 за перші два тижні вересня (ще раз – дані російської сторони). Ситуація тимчасова. Тут усе впирається у швидкість виробництва й поповнення запасів. І це однаково багато, дуже багато (за що дякуємо виробникам і силам оборони).
C. Російські атаки. Україна перевершує РФ у кількості запущених БПЛА. Росія (за даними української сторони) запустила за ті самі періоди 3113 і 2187. Також є зниження, пов’язане з тим, що Україна уразила й кілька пускових установок, і низку підприємств, важливих для виробництва. Але перевага РФ – це реактивні дрони (понад 70%). А також балістика, яка поза цим розрахунком. І Кремль розраховує максимально використати цю перевагу, доки Україна не знайшла способу протидії реактивним "Гераням" і має дефіцит боєприпасів для ППО.
Пункти B і C – "мінус" до можливостей домовленостей про припинення нальотів з боку РФ і "плюс" з боку України.
D. Експорт Чорним морем ускладнений для обох сторін. Насамперед щодо зерна. А спроби РФ зайти в порти Балтії, маскуючи своє зерно під "казахстанське", можуть зіткнутися з проблемами – Латвія планує (але поки не ввела) мита на транзит російського зерна в розмірі 300% до портів. І вже серйозніше ставиться до перевірки країни походження. Загроза є.
Е. Для України атаки на Одесу й залізничну інфраструктуру є критичнішими. Саме через обвал експорту уряд зафіксував просідання надходжень до бюджету. І якщо ситуація не виправиться – потреба в додатковому фінансуванні ззовні лише зросте. Але в обох випадках щодо експорту зерна як у РФ, так і в Україні постає питання, чи відбудеться посівна 2027 року. У Росії до того ж відбувається зрив посівної озимих – на неможливість вивезення врожаю (й отримання прибутку) накладається дефіцит... дизпального й бензину. Тобто тут сторони теоретично можуть домовитися.
F. Скандали й НС, які йдуть одна за одною в силовому блоці. Включно з подіями понеділка. Це вкрай сильно б'є по сприйняттю України на міжнародному полі. Ідеться навіть не про корупцію – конфлікти між силовиками можуть сприйняти як загальну слабкість державної системи.
Тепер, з огляду на сказане вище, змоделюймо варіанти дій сторін. Оскільки "Трамп попросив Зеленського", і президент України заявив, що країна "готова" до припинення ударів по критичній інфраструктурі, слово за Росією. Але, оскільки не визначено ані географії, ані переліку "критичної" інфраструктури, Кремль зіграє на цьому. Тобто спробує висунути вимоги. Наприклад, якщо перемир’я на морі, то включно з Азовським. Обмін НПЗ на ТЕС, але не погоджуючись зарахувати залізницю до "критичної". Або систему водопостачання та водоочищення. Одне слово, пропонуватиме "нерівний обмін". Подаючи це як "драфт" мирних угод.
Якщо з української сторони не надійде свого переліку "критичності" на території РФ (тобто по яких об'єктах готові не бити), то російський перелік стане єдиним і базовим для обговорення. У Кремлі чудово розуміють, що Трампу потрібна "маленька перемога", і вимагатимуть максимуму в обмін на мінімум своїх зобов’язань. Що навряд чи можна буде назвати прийнятним для України. І на Київ тиснутимуть. Тому цікавих подій на зовнішньополітичному полі, та й у внутрішній політиці, протягом найближчих двох тижнів буде більш ніж удосталь. Для Кремля важливо домогтися максимальних поступок від України в цьому конкретному питанні. Оскільки це послаблює позиції Києва в переговорах про головне – формат замороження війни.
Для Трампа потрібен проміжний "договір", щоб зберегти формат, коли США й лише США є посередником між РФ та Україною. Але навіть якщо угоди буде досягнуто, вона протримається не довше, ніж "припинення вогню" з Іраном. Чому? Я це написав вище й повторю: для Кремля, хай там як, украй важливо послабити переговорну позицію України щодо головного питання – формату замороження війни. Тому удари поновлять. До того ж у зриві "перемир’я" Москва спробує звинуватити Київ.
Чи можна цього уникнути? Повністю – навряд чи. Є поспіх Трампа, є результат попередніх рішень і дій (2025-й і 2026 рік). Але, як писав раніше, можливості для перехоплення ініціативи вже з’являться. І першим кроком міг би бути надісланий сьогодні перелік імовірних "обмінів безпекою". Тобто що Україна зобов’язується не атакувати і над якими територіями (це важливо, оскільки РФ наполягатиме на зарахуванні Криму) в обмін на перелік того, що не має атакувати Росія. Свої вимоги, які надійшли раніше. А не просто "ми готові".
Трампу це, звісно, украй сильно не сподобається. Але документ, який варто обговорювати, уже буде. І в момент, коли з’явиться російський список, буде два документи, два плани, а не просто перелік побажань Путіна. Важлива й швидкість – хто спрацює першим. Переговори з державами, які зацікавлені хоча б у зерновому імпорті з України. По ідеї, представники МЗС уже тиждень як мали б ходити відомствами в КНР, Індії, Індонезії, Єгипті, Туреччині, Тунісі, Алжирі, В’єтнамі, Саудівській Аравії. Важлива їхня солідарна позиція.
Міністр Сибіга провів телефонні розмови з половиною списку. Але інформації про поїздки, переговори я не знайшов. Можливо, такі відрядження є, але, наприклад, остання новина на сайті посольства у В’єтнамі – "VI Всеукраїнський творчий конкурс "Що для мене Україна?". Посольство в Індонезії розповідає про роботу з військово-обліковими документами за кордоном. Теж важливо. Можливо, саме в Індонезії. Але навіть якщо таких поїздок не було, є час і можливість відрядити делегації за зазначеними дев’ятьма напрямками.
Мета, ще раз, – активна і, якщо не єдина, то близька позиція (щодо відновлення експорту зерна) з боку цих держав. Активна демонстрація їхньої зацікавленості – уже, як каже Трамп, "карти" в руках українських переговорників.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook