"У вас є кравчучка?" – діставав я Леоніда Макаровича
Леонід Макарович Кравчук був дуже рафінований інтелігентний мужчина. Він пиляв нігті пилочкою і голився двічі на день. Костюми Леоніду Макаровичу шили на спеціальній фабриці, і він їздив на примірку 12 разів.
Кравчук став президентом. Мій товариш, Віктор Сергійович Небоженко, став його радником... "Нікому не було зрозуміло, що треба робить", – розказував Віктор Сергійович... У Кравчука в кабінеті лежала дерев'яна булава, і більше не було нічого. Час від часу Кравчук брав булаву в руки і дивився на себе в дзеркало...
"Ісконний гетьман", – казав Віктор Сергійович.
Віктор Сергійович каже: ми їли на нарадах соєві цукерки і пили чай з турецького мусорного пилу...
"Навіть вкрасти нічого не могли, бо не було де, і не знали як..."
Але Кравчук був хитрий! Єльцин і Шушкевич боялися повного розвалу. Вони хотіли зберегти якийсь рудимент Союзу. І для РФ це було принципово імперськи. Але Кравчук сказав: "Х...й вам!" Давай, до свідання!
Леонід Макарович розказував: "Я думав, мене вб'ють. Десь на виході, в коридорі, або в літаку..." КДБ ще був скрізь... Навіть пілоти державного борта були агентами КДБ.
Потім якось Кравчук, в офісі Юлі на Турівській, розповідав мені, що він вийшов з лав Комуністичної партії 19 серпня. "Ага! – кажу, – вийшов 19-го, але повідомив про це 23-го". "Не п...зди, малий", – казав мені перший президент України.
"У вас є кравчучка?" – діставав я Леоніда Макаровича далі.
"Є, – казав Кравчук. – Але в мене – Gucci".
"Кравчук проходить між краплями дощу". Був такий жарт. Кравчук був комуністом. Але Кравчук був українцем. А як би ви зробили на місці Кравчука? До яких мудрих дій ви би вдалися! Та ви би просто всралися, та й усе.
Буває таке, що засинаєш ти вірним сином партії Леніна. А прокидаєшся українським буржуазним націоналістом. Буває. І це не сарказм.
Зрештою, Кравчук народився в Царстві Польському. А "УПА зродилася на Волині".
Дзвонить мені прес-секретар відомого політика: "Кравчук помер, напиши кілька теплих слів". Пишу. "Відбій, не помер, сорі!" Минув рік. "Кравчук помер!" "Так знайди те, що я писав минулого року (ми, райтери, люди цинічні)". "Ні, не помер, в лікарню забрали". Минув ще рік. "Слухай, таке діло... "Та, він, бл...дь, колись таки помре, чи ні?"
Кравчук таки помер зрештою. Але він не помер зовсім, як стиль. Леонід Макарович був дуже на часі. Він був хороший і мудрий. Не без гріха. Кравчук був державний Муж! Державність – це вроджене, як не дивно. Або є, або нема!
З Днем Незалежності, дорогий Леоніде Макаровичу! Ви до цього причетні! Його думи нехитрі додумають внуки, і з очей ще віки пламенітимуть в них його пристрасть і гнів, його радощі й муки, що, вмираючи, він передав для живих.
Джерело: Сhepynoga Vitalii / Facebook