Українці не склали зброю, як поляки у 1939-му 

Просто факти:

1. Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року, майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала "чарівних" сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України, не треба було б за незалежність боротися – ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

2. Волинь належала УНР. Волинь не лежала на дорозі. Якби Польща не влізла на Волинь, де у 1918 році мешкало приблизно 10% поляків, там ніколи не було б ніякої "Волинської різанини", бо УНР ставилася з повагою до прав національних меншин. Але Польща та Росія зробили все, щоб знищити УНР (див. п.1).

3. 18 березня 1921 року для України – це те саме, що для Польщі 23 серпня 1939 року, бо для підрадянської України роль Пілсудського у 1918–1921 роках стає тим самим, що для Польщі – роль Сталіна у 1939-му. Українцям "Ризька зрада" Польщі коштувала близько 7 млн життів. Водночас наслідком Ризької угоди Польщі та Росії стало те, що молоді українці перетворилися на мобілізаційний резерв Кремля. Вони того не хотіли. Але див. п.1.

4. Як мобілізаційний резерв Кремля українці опинилися в радянському війську і, вочевидь, не мали суб'єктності. Але там вони з літа 1941 року боролися проти Гітлера на боці Об'єднаних Націй.

5. У вересні 1939 року Польща не змогла протистояти німецькій агресії і капітулювала за чотири тижні, бо все керівництво країни втекло за кордон, а військо склало зброю (зокрема, на Волині). Україна пам'ятає, що це значить і скільки буде коштувати втрата незалежності (див. п.1 та п.3), а тому в лютому 2022 року українці не склали зброю в подібних обставинах до польської ситуації у вересні 1939 року. Але це трохи ми забігли уперед.

6. На території Польщі у збройній боротьбі проти війська Третього Рейху та його сателітів загинуло у три рази більше солдатів і офіцерів, що були мобілізовані з України, ніж солдатів і офіцерів, які були мобілізовані з Польщі: близько 700 тис. українців проти 240 тис. поляків.

7. Загалом у збройній боротьбі проти вермахту на території Польщі загинуло стільки ж солдатів і офіцерів, що були мобілізовані з України, із яких можна було б сформувати 230 дивізій або (приблизно) 1400 батальйонів. Підкреслюю: усі ці люди віддали своє життя в боротьбі проти Гітлера та на стороні Об'єднаних Націй. Але в Польщі хочуть говорити лише про одну дивізію, яка складалася з українців ("Галичина"), та два батальйони (ʼНахтігаль" та "Роланд"). Добре, давайте поміркуємо і про це: як же ж треба було Польщі допекти українцям, щоб певна їх частина почала вважати, що піти на службу до Гітлера – це кращий вибір?!

8. Отже, у збройній боротьбі з Гітлером на території Польщі загинуло 240 тис. поляків та 700 тис. українців. Водночас у вермахті проти сил Об'єднаних Націй, зокрема на території України, воювало приблизно 450 тис. поляків (за оцінкою Ришарда Карчмарека). Усі колабораційні мілітаризовані формації, що складалися з українців протягом усієї Другої світової війни, разом налічують близько 250 тис. Тобто поляків у вермахті було у два рази більше, ніж загинуло в боротьбі з вермахтом. Загалом у збройній боротьбі проти вермахту українців загинуло у 12 разів більше, ніж поляків, – більше ніж 3 млн. Що було, то було. В історії обох країн була й боротьба проти нацизму, і колаборація з нацизмом. От тільки баланс різний. З української перспективи поляки проти нацизму й не боролися. Внесок українців у перемогу Об'єднаних Націй над нацизмом у рази вагоміший.

9. Якщо комусь у Польщі щось не подобається в тому, що українці пам'ятають те, чого в Польщі пам'ятати не хочуть, це не означає, що того не було, а просто означає, що багато поляків неадекватно сприймають свою роль в історії.

10. Багато проблем в історії і тоді, і тепер удалося б уникнути, якби Польща не встала на шляху незалежності України у 1918–1921 роках. А отже – див. п.1!

P.S. За минулу ніч по Києву прилетіло більше ніж 20 балістичних ракет. Це дуже цікаво: ворог бомбардує українців, а поплавило поляків.

P.P.S. Вибачте, я втомився пояснювати, що між причинами і наслідками є міцні і нерозривні зв'язки. Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України. Але ви вірите, що Кароль Навроцький на це спроможний? Так отож…

А! Ось іще: "Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті (…) визнається наругою над пам’яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності українського народу і є протиправним".