Упевнений, що в Кремлі вже хихикають щодо цього
До зими два тижні. Найближчими днями штормитиме від міжнародних подій. Тому трохи наведемо різкість.
1. Росія не припиняє скоювати воєнні злочини, атакуючи та вбиваючи цивільних в Україні. Зазвичай я перераховую кілька епізодів. Вони, на жаль, є й сьогодні. Але, думаю, важливіше зупинитися на епізоді в Глухові (Сумська область), де двоє поліцейських – Микола Савченко та Ігор Волошко – зробили свою роботу: після удару російського дрона по житловому будинку кинулися рятувати людей (літню жінку та хлопчика дев'яти років). Росіяни (очевидно, спостерігаючи за цим) завдали удару другим дроном. Під час повторної атаки поліцейський Савченко закрив собою дитину. Поліцейський Волошко дістав поранення. Це до того, що щодня безліч людей виконують свою роботу. Порівнювати з краківськими поліцейськими треба саме цих хлопців, а не їхніх непереконливих колег. Такі епізоди в прифронтовій та фронтовій зоні трапляються щодня. Мабуть, варто про них розповідати більше.
2. За підсумками дискусії в Абу-Дабі різні ЗМІ та спікери оприлюднили російські побажання щодо переговорів про врегулювання. Про їхню неадекватність – трохи нижче.
Поки зазначимо, що Україна їх прокоментувала досить чітко. У ніч із 14-го на 15 листопада, за даними Генштабу ЗСУ:
- було уражено гігантський аеродром в районі міста Ахтубінськ (Астраханська область), де базується 929-й Державний льотно-випробувальний центр міноборони РФ. Дистанція – приблизно 650 км від ЛБЗ. У мережі є відео гарної вторинної детонації авіаційних ракет. Також уражений рухомий радіовисотомір ПРВ-13. Ритм роботи аеродрому, з якого атакували Україну, буде дещо порушений, російській авіації доведеться метатися трохи більше;
- атаковано "дронопорт" у районі села Цимбулова (Орловська область), з якого запускають різне барахло по українських містах. Повністю розгромити його в наявних умовах нереально, але регулярно будирувати – цілком можливо;
- масштабно задимівся Нижньокамський нафтохімічний завод компанії "Сибур" (Татарстан). Унаслідок чого може бути порушений ритм виробництва спеціальних гумових деталей, без яких не обходяться бронетехніка й літаки. Це якщо дуже спрощено. Крім того, неминучим буде вплив на виробництво сировини для вибухівки. Додатковий аспект – становище компанії "Сибур". Після інцидентів на найбільшому нафтогазохімічному комплексі в Тобольську й на будівництві гігантського Амурського газохімічного комплексу цей стовп російської економіки трохи затремтів. Нове масштабне задимлення в Нижньокамську додасть песимізму;
- там само, у Нижньокамську, зазнала пошкоджень одна з установок первинного перероблення нафти на НПЗ "ТАИФ-НК". Я детально аналізував статус цієї "годівниці" бонз Татарстану. Сподіваюся, їм стане дуже погано;
- було уражено об’єкти АТ "Монолит" (Брянська область), яке бере участь у виробництві та ремонті літальних апаратів, зокрема вертольотів;
- охоплені турботою низка об'єктів у Таганрозі, міст у Ростовській області тощо. Нижньокамськ, Перм і Уфа – це три міста, які самі росіяни нервово вказували як тимчасово не охоплені турботою за останній період. Ну, як то кажуть, на прохання трудящих.
Ситуація на фронті зараз має свої нюанси у зв’язку з коливаннями погоди (дощ, пориви вітру), що заважає роботі дронів і дещо полегшує проникнення невеликих піхотних груп. Щоб зрозуміти ситуацію, читаємо Костянтина Машовця. І дізнаємося, що не тільки росіяни, а й сили оборони України досягають тактичних успіхів у окремих точках. Загалом, складнощі нікуди не зникають, але вони не зникають і у ворога, а навіть наростають. Посильна допомога своїм у армії – найсвоєчасніше, що може бути. Саме СОУ задають тон переговорам.
3. За даними Bild та інших джерел, росіяни висунули максимально неадекватні, подекуди відверто безглузді вимоги в контексті потенційного врегулювання. Вони звучать так, ніби й є тією самою "прекрасною" глобальною угодою, про яку говорив Трамп. Усі вже це читали: не просто відмова України від НАТО, а й вигнання з Альянсу Фінляндії, демонтаж сторонньої військової інфраструктури та виведення її з країн Центрально-Східної Європи станом на 1997 рік, переформатування Молдови за російськими лекалами. Плюс де-факто перехід Центральної Азії під російський протекторат. Мабуть, щоб не перегинати з Туреччиною, поки що вербально залишили Кавказ у спокої. Це – класика російської переговорної тактики, про яку я писав: підвищувати ставки й "відмовлятися" лише від свідомо нездійсненних вимог, змушуючи опонентів йти на поступки.
Чому росіяни так діють? Тому що не отримують рішучої відповіді й раз за разом випробовують нові межі дозволеного. Натрапивши на опір, вони зупиняються й шукають інші напрями просування.
Кремль грає на тому, що Європі вкрай складно оперативно сформулювати позицію. Особливо в ситуації, де є ознаки делегування суверенітету. Наочний приклад – формування європейської делегації в межах переговорів про врегулювання за участю Росії та США. Упевнений, що в Кремлі хихикають щодо цього. Щоб вони не хихикали, Європа могла б додатково допомогти Україні, яка рішення щодо модальності дискусії ухвалює швидко. Щоб не один НПЗ за ніч горів, а штук п’ять. І п’ять заводів ОПК. Плюс якийсь хімічний заводик і дата-центрик. Тоді позиція Москви стрімко зрушить у бік першого адекватного кроку – припинення вогню.
Джерело:
Алексей Копытько / Facebook