У Бабиному Яру знищували не лише євреїв, а й українських націоналістів
29 вересня ми вшановуємо пам'ять жертв масових убивств у Бабиному Яру, однієї з найстрашніших трагедій Другої світової війни й одного з найвідоміших місць масового знищення євреїв у час Голокосту.
29–30 вересня 1941 року нацистські підрозділи СС і німецької поліції розстріляли в Бабиному Яру 33 771 єврея. Це були майже всі євреї, які залишалися в місті після початку німецької окупації. Убивство в Бабиному Яру стало одним із найбільших масових розстрілів євреїв в окупованій Європі й одним із найбільших масових убивств в одному місці під час Другої світової війни. У наступні роки німецької окупації Бабин Яр залишався місцем систематичних нацистських убивств. Тут знищували не лише євреїв, а й ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, українських цивільних, учасників підпілля й інших людей, яких нацистський режим оголосив своїми ворогами. Серед убитих були й українські націоналісти, у тому числі поетеса й діячка ОУН Олена Теліга. Загалом у Бабиному Яру та його околицях упродовж німецької окупації було вбито десятки тисяч людей.
Фраза Never again ("Ніколи знову"), народжена з досвіду Голокосту, мала стати не просто меморіальним гаслом, а принципом, що визначає ставлення людства до масових убивств, расової та етнічної ненависті, тоталітаризму й агресії. Однак сьогодні, дивлячись на те, що відбувається у світі, й особливо на українській землі, важко позбутися висновку: цей урок людство засвоїло далеко не повною мірою. Особливо небезпечно, коли історичні трагедії використовують не для того, щоб запобігати новим злочинам, а для конструювання міфів, виправдання агресії та легітимації насильства в сьогоденні. І тут варто згадати один показовий епізод.
23 січня 2020 року в Єрусалимі відбувся V Всесвітній форум пам'яті Голокосту, присвячений 75-й річниці визволення Аушвіца-Біркенау. Форум проходив у меморіальному комплексі Яд Вашем під гаслом "Пам'ятати про Голокост, боротися з антисемітизмом". Серед головних учасників і промовців був диктатор Росії Володимир Путін. При цьому польській стороні не було надано можливості виступити, тому президент Польщі Анджей Дуда відмовився від участі у форумі.
На той час Російська Федерація вже шостий рік окуповувала Крим, а російська влада здійснювала систематичні репресії проти кримськотатарського народу, корінного народу України. Вибухнув скандал, що змусив Яд Вашем публічно визнати, що у відеоматеріалах, продемонстрованих під час заходу, були допущені історичні неточності, які призвели до часткового й незбалансованого представлення історичних фактів. Зокрема, у матеріалах не згадувався поділ Польщі між нацистською Німеччиною і Радянським Союзом у 1939 році, а також були допущені помилки щодо кордонів Польщі та її сусідів.
Яд Вашем приніс вибачення за ці помилки й наголосив на своєму зобов'язанні дотримуватися історичної правди. Але сам факт, що керівникові держави, яка на той момент уже здійснювала агресію проти України й окупацію Криму, було надано центральну трибуну на міжнародному меморіальному заході, присвяченому пам'яті жертв Голокосту, залишається предметом серйозних питань щодо меж допустимого використання історичної пам'яті.
Пам'ять не повинна ставати інструментом політичної легітимації. Особливо тоді, коли за словами про "перемогу над нацизмом" стоїть сучасна агресія, окупація чужих територій, переслідування людей за їхню національну приналежність і систематичне насильство проти цивільного населення.
Сьогодні, 29 вересня 2026 року, Київ та інші українські міста знову живуть під загрозою російських ракетних і дронових ударів. Політика РФ в окупованому Криму спрямована на остаточне витіснення корінного кримськотатарського народу з його рідної землі. Тому, схиляючи голову перед пам'яттю жертв масових убивств у Бабиному Яру, хочеться нагадати просту річ: "ніколи знову" має стосуватися не лише злочинів минулого. Воно має означати неприйняття масових убивств, агресії, окупації та переслідування людей і сьогодні. І якщо це гасло справді має універсальний зміст, то воно повинно передбачати й невідворотність відповідальності.
Усі, хто віддає накази, організовує, здійснює або свідомо сприяє воєнним злочинам та іншим міжнародним злочинам проти України й на території України, мають постати перед правосуддям. Never again – це не лише про пам'ять. Це також про відповідальність.
Джерело: Рефат Чубаров / Facebook