У цьому парадоксі – найкращий портрет російської економіки. Кремль латає діру одразу із трьох боків 

Росія продає Індії нафту дедалі дешевше й водночас купує в Індії бензин, зроблений із цієї самої нафти, і в цьому парадоксі ховається чи не найкращий портрет теперішнього стану російської економіки.

За останні два тижні знижка на нафту Urals в індійських портах зросла майже вдвічі, із $4 до $7 за барель, відносно Brent. Формальна причина – цілком ринкова: надлишок пропозиції з Перської затоки після місяців застою танкерів через війну довкола Ірану. Але наслідок виходить кричущим. Індійські нафтопереробні заводи, які й так заробляють на дешевій російській сировині, тепер погодилися продавати частину виробленого бензину назад до Росії, і перші партії, за даними Reuters, уже перевищили 60 тис. тонн.

Це відбувається на тлі найглибшої паливної кризи в Росії за роки війни. Українські удари по нафтопереробних заводах навесні досягли рекордного розмаху, 16 уражених підприємств – лише за травень, і виробництво бензину впало на чверть. Бензину не вистачає вже в понад 80 регіонах, а 40 із них запровадили офіційні обмеження на продаж. Кремль латає діру одразу із трьох боків, утричі збільшивши імпорт із Білорусі, випрошуючи гуманітарні поставки з Казахстану й тепер – платячи Індії за продукт переробки власної ж нафти.

Найбільший у світі експортер нафти купує бензин за кордоном, аби втримати внутрішній ринок від колапсу, і платить за це подвійно, спершу – знижкою на сировину, а потім – ціною готового палива.

Санкційна незалежність, про яку так довго розповідала російська пропаганда, у цій історії виглядає радше залежністю, яка просто навчилася ховатися за складнішими логістичними ланцюгами.

Є своя похмура поетика в тому, що країна, яка роками будувала образ енергетичної наддержави, здатної поставити на коліна цілу Європу самим лише вентилем газопроводу, тепер стоїть у черзі по бензин власного виробництва і платить за нього індійському посереднику.

Так проходить слава й настає криза, за якою на горизонті бачимо крах.