Як буде Партія регіонів корейською? 

Так як у нас неочікувано виявилося забагато людей у Facebook, які підтримують верхівку Південної Кореї в їхньому крінжуванні проти України, вирішив написати пост про деякі історичні процеси цієї країни, щоб було більше розуміння, що саме підтримують борці за сталі традиції цієї влади.

Історично так вийшло, що після накачки грошима та технічної еволюції цієї країни після війни там побудувалася специфічна система взаємодії влади та бізнесу. Великі корпорації стали, по суті, другою, а дехто вважає – і першою владою в цій країні. Це були сімʼї, які відносилися до великих холдингів, повʼязаних з автомобілебудуванням, електронікою, зброєю, енергетикою, паливним бізнесом та багато інших. Якщо ти народився в такій сімʼї – твоє життя та відносини із законом дуже сильно відрізняються від життя звичайних людей. Для таких персонажів у Південній Кореї навіть є окрема назва – чеболі. По-нашому – мажори або олігархи. І здебільшого вони є спонсорами будь-якого президента і є причиною тих наслідків, які цих президентів наздоганяють.

Ця система отримала свою назву – "прокляття Блакитного дому" ("блакитний дім" корейською – Чхонваде, 청와대 – це колишня офіційна резиденція президента Південної Кореї в Сеулі). В результаті в Південній Кореї сформувався корумпований "день сурка". Чеболі приводять нового президента й починають за допомогою нього заробляти гроші, використовуючи систему. Президент грузне в корупційних скандалах, його починає збивати суспільство. Чеболі приводять нового президента (як ви розумієте – СМІ теж за чеболями). Й історія повторюється знову.

Дам вам трохи хронології.

Но Му Хьон (2003–2008). Невдовзі після відходу від влади його та членів його родини звинуватили в отриманні хабарів на суму понад $6 млн від місцевого бізнесмена. Фінал. Не витримавши сорому й тиску розслідування, у травні 2009 року Но Му Хьон вчинив самогубство, стрибнувши зі скелі. Справу було закрито.

Лі Мьон Бак (2008–2013). Колишнього президента звинуватили у створенні підставних фондів через компанію з виробництва автозапчастин DAS, що належала його брату, а також в отриманні хабаря від корпорації Samsung (близько $6 млн) в обмін на президентське помилування для голови компанії. У 2018 році засуджений до 15 років позбавлення волі (згодом термін збільшили до 17 років) та оштрафований на $11 млн. У грудні 2022 року чинний президент Юн Сок Йоль його помилував через погіршення стану здоров'я (на думку корейців, він випустив свого попередника зовсім не з причини поганого здоров'я).

Пак Кин Хє (2013–2017). Перша жінка-президент Південної Кореї опинилася в центрі скандалу через свою близьку подругу Чхве Сун Сіль. Остання, не маючи жодної державної посади, отримувала доступ до секретних документів та змушувала найбільші корейські конгломерати (чеболі, зокрема Samsung і Lotte) перераховувати десятки мільйонів доларів до своїх благодійних фондів. Це така офіційна точка зору. А неофіційна – Чхве Сун Сіль просто була гаманцем президентки й отримувала за неї хабарі.

Юн Сок Йоль (2022–2025). Опинившись під загрозою політичного колапсу через падіння рейтингів, через тиск ліберальної опозиції та корупційні скандали навколо його дружини Кім Кон Хі (яку згодом засудили до 20 місяців в'язниці за отримання елітних хабарів), Юн Сок Йоль вдався до радикальних дій. 3 грудня 2024 року він раптово оголосив у країні надзвичайний воєнний стан, заблокувавши роботу медіа й відправивши спецпризначенців і військову техніку на штурм парламенту (Національної асамблеї), щоб заарештувати лідерів опозиції. Спробу узурпації влади було зірвано самими депутатами та громадянами, які забарикадували будівлю і за кілька годин одностайно проголосували за скасування указу. У грудні 2024 року парламент оголосив Юну імпічмент, а 4 квітня 2025 року Конституційний суд Південної Кореї одностайно усунув його з посади. У країні відбулися дострокові вибори. У лютому 2026 року Сеульський центральний окружний суд визнав Юн Сок Йоля винним в організації військового заколоту (інсуррекції) з метою повалення конституційного ладу й засудив його до довічного ув'язнення з каторжними роботами. Окремо він отримав додаткові роки за зловживання владою, підробку документів та перешкоджання слідству. Його спільники (ексміністр оборони та експрем'єр) отримали від 23 до 30 років тюрми. Цей випадок остаточно закріпив за Південною Кореєю прислів'я "прокляття Блакитного дому".

Як бачите, президенти в Південній Кореї – специфічні, скажемо так, люди. В нас би сказали: олігархічні маріонетки здебільшого. Ну, така система, що поробиш, не нам її оцінювати. І тепер ми переходимо до нашого героя.

Лі Чже Мьон. Лі Чже Мьон прийшов під політичною програмою "прагматичного ринкового курсу в економіці та обіцянками збалансувати політичні відносини з оточуючими країнами". Нічого вам це не нагадує? Отож. Як там буде Партія регіонів корейською? Лі Чже Мьон прийшов до влади вже після захоплення та передачі північнокорейських солдатів. І пройшов карколомну карʼєру "прокляття Блакитного дому" за один рік. Бо неочікувано "прагматичний курс в економіці" виявився заграванням із Сі та Кімом, а також ігноруванням безпекових інтересів держави. Це повʼязують із бажанням чеболів будувати торговельні відносини з Китаєм, віддаючи державні інтереси безпеки на угоду Кіму, бо ну нахер ці державні інтереси, тут людям гроші треба заробляти. Саме із цією подією я повʼязую продажі палива в РФ, ремонти російських літаків, постачання туди авіадеталей та спроби відновити відносини для продажу корейських авто. Бо чеболям похер, де заробляти гроші. А президент є їхнім прикриттям історично.

Ніякий президент Південної Кореї не здасть бізнес-інтересів чеболів, бо він є частиною цієї системи. Президент Південної Кореї готовий ввести військовий стан і арештовувати опонентів у парламенті, лише б зберегти владу. Але тоді президенти хоча б декілька років рулили, а наш герой створив політичну кризу в рекордно короткий строк. Зараз у Лі Чже Мьона складні часи. Опозиція виводить багатотисячні протести в Сеулі та в усій країні. Президент вдається до різного крінжу, щоб не поповнити список попередників. Але чому наші активісти неочікувано стали фанатами корупції та "прокляття Блакитного дому" – мені незрозуміло.

Крім того, є банальна логіка: якщо ціллю президента є захист корейських громадян, то це дуже дивно – спалювати мости з країною, яка тобі їх може передати. Це робота не на Південну Корею. Це робота на Кіма та Сі.

Тому я вам так скажу, південнокорейські активісти не підтримували Коломойського в процесі проти держави із застосуванням ОП, і ви повинні вести себе аналогічно. Ну, лиже Лі Чже Мьон дупу чеболям, Кіму та Сі, ну, це їхня особиста справа, це їхня внутрішня система й політика, ми не повинні в цьому мати ніякої позиції, крім позиції України. Все одно через пів року – рік у них буде новий президент, і дипломатичні конфлікти забудуть. Але це буде вже зовсім інша історія.