Іспанці – чорти, але не настільки ж! День узяття Бастилії минув даремно
Коли Зізу пішов, не догравши свого останнього матчу, я прокляла футбол і вирішила, що ніколи більше його не дивитимуся. Мало того, що в реальному житті жодної справедливості, так ще й у футбольній ірреальності всіляке підле лайно тріумфує.
"І правильно. І не дивися. Так їх. Нехай знають!" – підсумував один мій приятель, який вважає футбольне вболівання формою психічного розладу.
Але я однаково поглядаю час від часу. Краще б я цього півфіналу з іспанцями не дивилася. Ні краси, ні фантазії, ні стилю, ні хоча б злості. Де все?
Іспанці – чорти, але не настільки ж. Не на три ж голови. Одна з найкращих збірних Франції, Дешам дограє свій останній чемпіонат після 14 крутих років, ну чому наприкінці має вийти ось так тупо, убого й беззубо? Ось так ніяк.
Де додатковий час, серія пенальті, Мбаппе б’є в штангу, ридають не тільки французькі діти. Де це все? Такий матч, що навіть як слід засмутитися неможливо. День узяття Бастилії минув даремно.
Але приходить Зізу. Начебто вже точно. Сподіваюся, він не психане, не передумає, нікого не покалічить, і ми ще побачимо небо в алмазах та історичний фінал Франція – Італія, де зрозуміло, хто переможе й чому.
Якщо Мессі виб’ють, я ваш фінал дивитися не буду. До побачення.
Джерело: Юлія Пятецька / Facebook