З кожної праски має говорити голос розуму. Що українська стійкість не безлімітна
Ми знаходимося дуже на складному відрізку війни, бо виснаження, бо боляче, бо хочеться, щоб це все закінчилося. Але й усвідомлено затяті, що здача позицій, капітуляція, деградація, відмова від опору призведе до втрати всього одразу: життя в не менших пропорціях, ніж під час бойових дій, дому назавжди, будь-якої надії на розвиток та відновлення, справедливий і гідний фінал.
Обирати між рабством та боротьбою (із собою, за своїх, проти чужаків) дуже нескладно. Складно жити із цим вибором. Але без нього життя нема взагалі, бо лише існування, біль та сором. Я всім серцем бажаю ворогам таких же ночей і днів, просто пропорційно помножених на ці всі роки.
Що потрібно робити: військові повинні мати настільки багато підтримки, наскільки це можливо й неможливо. Вибачте, але не на словах про "слава ЗСУ", бо слова затираються і зневажаються. Ціннішими є лише дії; конкуренція за якість та вартість оборонних засобів, нульове толерування нечесної конкуренції; мобілізація ефективного управління від органів місцевого самоврядування (бл...дь, але в Києві та інших містах повинні будуватись укриття, бо лише так тут будуть люди; а енергетична стійкість повинна будуватися через диверсифікацію та максимальну мобільність рішень, навіть якщо вони точкові); з кожної праски (виборці, біженці, аналітичні центри, медіа) має говорити голос розуму про небезлімітну українську стійкість та інвестиції в ППО, економіку.
Безпека є дуже дорогою, але колапс України буде коштувати дорожче; управлінська вертикаль з толкових, а не лояльних до президента. Це і в його інтересах; знищувати джерело проблеми, а не мікроскопом забивати цвяхи (дуже гарна аналогія до збивання дронів на території НАТО вартісними ракетами). Абсолютно логічно та цілком законною є воєнна ціль на території ворога, з якої запускають усю цю російську та північнокорейську срань; не їсти одне одного через втому та знесилення, бо зірвати біль та накопичену злість легше на ближньому, який поруч, а не на автократові, який у Кремлі й дотягнутися до нього поки не вийде.
Джерело: Aivazovska Olga / Facebook