Завдання в нас дуже важке, але дуже просте 

Є час і натхнення для довгочиту.

Попередження: усе, що нижче, є моєю думкою як приватної особи.

Я переконаний, що ми дійшли до тієї точки, у якій Росія не зможе досягти своїх цілей військовими методами. Навіть мінімального їхнього набору – окупації Донбасу.

Не впевнений, утім, що в Росії всі це усвідомлюють, особливо нагорі. Я як речник УОС постійно маю справу з різними мапами – нашими та їхніми. Останній місяць вони ретранслюють таку наркоманію, що п’ять разів узятий Куп’янськ почав здаватися легеньким перебільшенням. Бої в Лимані (тому, що великий) і майже взята Борова з Куп’янськом-Вузловим, повністю контрольовані бравими російськими бійцями Вовчанські Хутори й бої в таких селах, назви яких були для мене в новинку, бо взагалі десь у глибинах Харківщини.

У мене таке враження, що вони це транслюють уже навіть не для плебсу, котрий Малу Токмачку не відрізнить від Чорнобаївки, а нагору. Знімають ремейк фільму "Гудбай, Ленін", у якому дітки приховували від мами факт возз’єднання Німеччини. Тільки замість мами – ботоксна бабуся. Я тоді, у принципі, не дивуюся, якщо він щиро вірить, що вони не просто Донбас окупують, а зроблять це ще до осені. Я б із такими вихідними даними теж міг би повірити.

Правда в тому, що військовим шляхом вони зроблять це ніколи. І навіть якщо це не усвідомлює він – усвідомлюють інші. Час грає не на їхню користь, оборонні спроможності України зростають швидше, ніж їхні атакувальні, і завдання взяття Слов’янська – Краматорська – Карачуна не виглядає реалістичним. Ні, не те щоб у них зовсім не залишилося карт і засобів ескалації. Просто вони поділяються на малореальні й малоефективні (пробити Білорусь на включення в конфлікт) і катастрофічні для самих себе (ядерна ескалація й масова мобілізація).

З усіх цих варіантів, що характерно, масова мобілізація – єдиний, який може високоймовірно забезпечити результат. Себто, якщо реально зігнати пів Москви й почати закидувати м’ясом, створюючи перевагу по піхоті один до дуже дофіга, то можна чогось досягти. Але з втратами значно більшими, ніж зараз, бо м’яса ж буде більше, а техніки, логістичних спроможностей чи організаційного ресурсу у вигляді командирів тактичної й оперативно-тактичної ланки – ні. Саме тому вони на це й не йдуть.

Це означає, що нас та інших світових гравців будуть утричі інтенсивніше качати іншими методами: інформаційними кампаніями, терором мирного населення, підживленням панічних і капітуляційних настроїв, підкупом тощо. Нова програма-мінімум – здобути найменш болючий для Росії сценарій неперемоги.

Тому логічно було очікувати, що будуть цілити по мирняку, у центрі Києва будуть зигувати, 100500 інстаблогеринь проміж фото нігтиків розповідатимуть про ТЦК з індусами, а на виборах у Європі у право- й ліворадикалів різко зростатиме фінансування.

Завдання в нас дуже важке, але дуже просте: завершити почате. Добити російську економіку й логістику і перевести баланс здобутків і втрат для них у такий, який не дозволить ефективне відновлення без масової мобілізації. Ця мета не так далеко.

А паралельно не піддатися на всю цю гойду – ані інформаційну, ані психологічну, ані політичну, ані дипломатичну.

Я теж заколебався служити, чесно. Хай мені й у рази легше за багатьох – на цивілі все одно було веселіше. Хочу додому – тискати величезного чорного мейн-куна (фото додається). Але треба доробити справу.