Зеленський бере паузу й чинить абсолютно правильно. Він переграє Трампа 

Коли президент каже: "Хай Бог допомагає американцям переконувати Путіна", він то знає, що Путін ні на яке перемир'я не піде. І тому він каже: "Ну, хай вам прапор у руки й поїзд на зустріч". Але сказати так відверто – це означає познущатися. Тому він говорить: "Хай Бог допомагає". Так звана протокольна зйомка на початку, і, безумовно, сольна пресконференція президента України після зустрічі дають відповідь на дуже багато питань.

Треба загалом сказати: у сюжеті перед нами дві "підбиті качки". І це відчувалося. Обидва остерігалися говорити зайве, бо розуміли, що можуть наступити на болючу мозоль чи на нерв один одного, і тому стримувалися. Зрозуміло, що президента України стримує вся ситуація навколо Генеральної прокуратури, тема корупції. Він чудово розуміє, що тут не йдеться про переслідування як таке – тут ідеться про інформаційний тиск. А що стосується Трампа, тут узагалі немає про що говорити: вимкнення екрана, вимкнення звуку чи відео для Трампа смерті подібне... Він хоче себе показати, але знає, що показувати нікому – ніхто цього не побачить, ніхто цього не почує.

Треба зупинитися на деяких важливих речах. Перше – це компліментарність Трампа. Він розуміє, що Збройні сили України не просто сильні – вони домінують у моральній своїй висоті. Те, чому Трамп не може пояснити, чому ЗСУ проламують рашистську армію, – він не розуміє цієї сили духу, яка переростає в моральну велич, у домінування суспільства й армії. Не розуміючи цього, він не може пояснити насправді сам для себе, що відбувається.

І в нього одразу спрацьовує емоційна реакція: він шукає винного. Він хоче на все це накинутися, бо не розуміє. Раніше це випалювалося через емоції: "Україна винувата в цінах на нафту", "Україна винувата в цінах на пально-мастильні матеріали, бензин, солярку". Але тепер він розуміє, що він підбита качка, серйозно підбита, і тому займає зворотну позицію – переходить на компліментарність до української армії, зосереджується на ударах як на об'єкті, як на результаті ударів української армії, а не на тому, що зросли ціни і хтось у цьому винен. Він прекрасно розуміє, що це придумані ним же особисто речі. І, як він каже, ці удари стали дуже серйозним ударом для Росії, і це також серйозно вдарило по цінах на дизельне пальне – але сказано це було дуже приглушено.

При цьому було видно, як він увесь час тягне руку до Зеленського. Є такі люди – тактильні, які під час спілкування хочуть доторкнутися до співрозмовника. І в цьому жесті він ніби просить у Зеленського захисту й водночас використовує його. Він дорвався: ось Зеленський поруч, з'явилися журналісти – і Трамп дорвався до засобів масової інформації. Він хоче себе, як нарцис, у цьому реалізувати.

Актор Зеленський у цій ситуації бере паузу, і можу сказати – він чинить абсолютно правильно. Тут він переграє Трампа. Трамп, бідний, червоніє, по ньому починає бігти піт. Він старається, розуміє, що часу мало, намагається щось сказати, але, будучи підранком і людиною, яка вміє використовувати публічні речі, розуміє, що зайвого говорити не можна.

А короткі фрази президента Зеленського в преамбульній офіційній частині зіграні блискуче. Він пам'ятає урок лютого 2025 року й тому просто зосереджується на подяці. Він дякує Америці, дякує Трампу, дякує покійному Ліндсі Грему, дякує Конгресу. І це дуже важливо. Розумію прекрасно, що це позірна річ, нехарактерна для президента Зеленського, але тут він відіграв цю роль блискуче на фоні Трампа, який намагався щось говорити безладно, і слова в нього не виходили.

Чіткість, зосередженість на одній темі, суть якої – просто подяка, – це блискучий хід. Не треба було виходити на будь-які інші теми, просто зосередитися на одному питанні. І хоч хтось скаже, що Трамп домінував – так, він домінував, він нарцис, він грає роль такого самця, що займає все поле, – але нічого програшного в позиції президента Зеленського тут немає. Він чітко зосереджується на подяці, на пам'яті про Ліндсі Грема. Це просто блискучий хід у розмові з такими особами, як Трамп.

Джерело: Роман Безсмертний / YouTube