Дружина Федорова – відверто про безсилля, минуле, якого не повернути, і вміння бути дорослою 

"Складність у тому, що не варто героїзувати свій стан. Утомився. Сумно. Страшно. Несправедливо. Маєш право це відчувати. Але й будувати навколо цього домівку – не вихід, бо зрештою гірше від цього буде насамперед тобі. Коли керуєш власною справою, твій внутрішній стан неминуче впливає на команду, – написала вона. – Якщо саме ти задаєш тон безсилля, іншим стає складніше триматися".

Вона зазначила, що задача керівника – шукати вихід і мати бачення, "навіть коли навколо паніка й опускаються руки". Федорова додала, що так само має бути опорою і для власної дитини.

"Коли ти мама, не можеш сидіти поруч із дитиною і труситися більше за неї – навіть якщо всередині страшно до потемніння в очах. Бо ти – її опора і гарант безпеки. Якщо ти втрачаєш контроль, віддаєш дитині весь свій страх і показуєш безвихідь, її ще несформований світ може розсипатися сильніше за твій", – пояснила вона.

Підсумовуючи, Федорова зазначила, що зрештою доводиться бути дорослою для самої себе.

"Не чекати, поки хтось прийде, заспокоїть, ухвалить рішення та поверне минуле життя. Бо його не повернути. Але це не значить, що більше не може бути по-іншому добре. Питання не в тому, щоб завжди бути незламною, а в тому, щоб чесно все це визнати, – підкреслила вона. – А потім усе одно встати і з холодним розумом щось робити далі. Доросле життя, нам тебе не так описували".