Українка розповіла, як вижила, опинившись у відкритому морі на матраці 

Блогерка зазначила, що вирішила поділитися власним досвідом після того, як прочитала новину про те, що в селі Сичавка Одеського району тривають пошуки 10-річної дівчинки, яку, за попередніми даними, віднесло у відкрите море на надувному колі.

"Можливо, когось це врятує. Мені було років 12, брат старший на дев'ять років. Відпочивали у Криму з батьками. Тоді тільки почалася шалена мода на двоспальні матраци. Узяли ми матрац і вирішили полежати на воді, позасмагати. Матрац спустили на воду і майже біля берега на ньому вляглися. Хвилин п'ять лежали, сміялися, і тут вирішили перевертатися, щоб не згоріти. Перевертаємося і розуміємо, що ми – у морі, пляж на горизонті став розміром із вузьку стрічку", – пригадала вона.

Блогерка додала, що спершу вони з братом пережили шок і паніку.

"Одразу почали гребти, хвилин 15 точно безуспішно боролися з водою і течією, матрац просто не рухався. Ми стояли на місці. Плавати вміли обидва, тому єдине рішення, яке прийняли, – це зістрибнути з матраца і, тримаючись за нього, гребти до берега", – продовжила вона розповідь.

Авторка зазначила, що матрац був єдиним предметом, який на той момент міг їх урятувати, тому вони вирішили його не кидати посеред моря.

"Просувалися ми геть повільно, вода холодна, сил мало, – описала вона ситуацію. – Відпочивали – пливли – знову відпочивали. Страх – тваринний, але десь узялася ота концентрація, певно, це і є страх смерті. Мабуть, хвилин 40 ми гребли до берега. У той час батьки вже підняли всі служби, які, до слова, не поспішали нас шукати, не дивлячись на крики і сльози мами. Уперто казали, що ми, може, узагалі не у воді. Коли догребли до берега, виявилося, що пляж узагалі не наш, а наш – через три пляжі від цього. Можете уявити відстань, на яку нас віднесло. Трясти почало обох уже на землі", – поділилася деталями блогерка.

Вона зазначила, що після пережитого ніколи не купувала ні матраців, ні надувних кіл, оскільки розуміла, наскільки вони небезпечні.

"Нас урятувало диво й те, що обидва вміли плавати і не впали в паніку. Вода – страшна штука, яка не вибачає помилок", – підсумувала авторка.

"А їх ще й роблять синього кольору, що не видно на відстані", – зазначили в коментарях.

"Люди не розуміють, що коли вітер із берега, то мандрівка у відкрите море – це питання п'яти хвилин. Я якось так сиділа в курені і випадково побачила, як щось блимнуло далеко у воді. Узяла бінокль – наче матрац. Покликала тата, і за хвилину вже неслися двома моторними човнами туди. І таки притягнули жіночку на берег. Живу", – поділилися своїми історіями підписники.

"А теперь подумайте, скільки історій ми не почуємо, бо тут пишуть лише ті, хто вижив", – зазначили в мережі.