Перша леді України Олена Зеленська прочитала книжку американського письменника Себастьяна Юнгера "Плем'я" і 25 квітня в Telegram поділилася враженнями.
"Сьогодні, у Всесвітній день книги та авторського права, добра нагода поділитися свіжопрочитаним. Надто, якщо книжка перегукується із сьогоденням. У мене це книга Себастьяна Юнгера "Плем'я", у якій порушено багато філософських, психологічних і соціологічних проблем, – розповіла вона. – Автор пів життя присвятив воєнній журналістиці, побував у найбільш гарячих точках планети. У статтях і лекціях він аналізував не тільки події, а дещо глибше – психіку людини та соціуму, які опиняються в екстремальних, часто зовсім нелюдських умовах. І "Плем'я" – результат його багаторічних напрацювань".
Цитуючи письменника, дружина українського президента Володимира Зеленського зазначила – найбільше травмують людину не війна й інші трагедії, а відчуженість суспільства.
"Ветеранам дуже потрібна згуртованість і спільнота, яка не байдужа та приймає. Зв'язок з оточенням – одна з трьох базових, за Юнгером, людських потреб, поряд із відчуттям компетентності та самостійності, – додала вона. – "Важко дати визначення слову "плем'я", але це люди, з якими ти зобов'язаний поділитися останнім", – пише автор. Саме таке відчуття приналежності притаманне військовим, і саме таким надійним "плем'ям" має стати все суспільство для людей із досвідом війни".
Зеленська підкреслила, що почала читати книжку, оскільки вона "зайшла" багатьом українським військовим.
"Її читають ветерани, радять у своїй спільноті. Проте впевнена, що її аудиторія має бути набагато ширшою. Книга потрібна нам усім, бо нагадує, що відчуття приналежності до групи для нас базове. Незалежно від того, військовий ти чи цивільний. І суспільство наше – спільне. В умовах оборони ця книга, звісно, дуже про Україну й про кожного з нас. Нам особливо потрібне зараз розуміння власних емоцій – можливо, найсильніших за все наше життя. І розуміння відчуттів і потреб інших, зокрема наших захисників", – поділилася вона думками.
Перша леді підкреслила, що українцям потрібне суспільство, у якому ніхто після пережитого не буде почуватися виключеним.