Дрон влучив у школу, де діти перебували в укритті: історія директорки Валентини Чорної в музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова
Валентина Чорна: Батьки привозять дітей до школи, тому що вони знають, що тут укриття і діти більш-менш у безпеці
Фото: civilvoicesmuseum.org
1 жовтня 2026 року російський ударний безпілотник влучив у будівлю київської школи, яку очолює Валентина Чорна. Дрон пробив стіну сходової клітки між поверхами, проте його бойова частина не здетонувала. Діти і працівники перебували в укритті й не постраждали. Про пережите директорка розповіла музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.
За словами Чорної, того дня у школі було багато дітей. Після оголошення повітряної тривоги всі спустилися в укриття, тому самого влучання учні не бачили – лише почули гуркіт.
"Загоряння було – горів кабель. Тому наші працівники вогнегасниками це гасили, щоб не було розгорання. А ми почали негайно повідомляти батьків про те, що все нормально з дітьми, діти всі цілі, в укритті. Бо батьки пережили ще більшу паніку, вони не знали, що там. Чи все в порядку, чи діти всі живі", – розповіла директорка.
Це не перші пошкодження школи внаслідок російських атак. У липні 2025 року через удари поблизу будівлі в ній вибило всі вікна.
Валентина Чорна працює у школі з 1994 року, а очолює її із 2007-го. До повномасштабного вторгнення тут навчалося понад 1 тис. дітей. На початку великої війни класи спорожніли, а працівники готували їжу й допомагали жителям району.
"Ми дуже багатьом людям надавали допомогу, готували їжу. Батьки привозять дітей до школи, тому що вони знають, що тут укриття і діти більш-менш у безпеці", – сказала Чорна.
Шкільне укриття й зараз слугує прихистком не лише для учнів, а й для жителів прилеглого приватного сектору.
Директорка наголосила на важливості збереження свідчень про російські атаки на цивільні об'єкти.
"Світ має знати. Усі факти мають бути десь збережені", – зазначила вона.
Історію Валентини Чорної можна переглянути на сайті музею "Голоси Мирних".
За даними Фонду Ріната Ахметова, музей "Голоси Мирних" зібрав понад 145 тис. історій про війну – свідчень цивільних, які постраждали від російської агресії.