Історія 12-річного Івана з Олешків увійшла до Музею "Голоси Мирних" 

"Ваня все чув. Потім, коли вони пішли, то Ваня вискочив і перший цей жах побачив. Я не уявляю, як складно дитині. Втратити маму. Близьку людину. Це жах", – сказала Наталія Рожкова, мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу, де мешкає Іван.

У розповіді йдеться, що бабуся Івана не змогла забрати його до себе в Німеччину через відсутність документів про опікунство.

"Ваня, побувши у нас, сам написав заяву, що не хоче виїжджати до Німеччини, а хоче залишитися тут, у нашій родині. Із цього все й почалося. У нього з'явилася родина, з'явилося відчуття, що він комусь потрібен", – розповіла Рожкова.

За її словами, хлопець важко адаптувався до життя без сім'ї й уникав спілкування з іншими людьми.

"Ніч, а його немає. А він просто тікав у ліс. Природа його заспокоювала. Він хотів побути наодинці, пережити все це. Бо вдома, за 7 км звідси, він ночами тікав на кладовище до мами й сидів там. Такий сильний стрес у нього був", – пояснила вихователька.

За її словами, упоратися з наслідками пережитого Івану допомогли психологи й заняття спортом.

Рожкова зазначила, що її непокоїть майбутнє дітей, які через війну втратили власне житло.

"У мене вже четверо повнолітніх дітей. Вони закінчують навчання, і ми не знаємо, куди їм іти. Поки що живуть зі мною. Я так мріяла, що ми будемо жити у себе, в Олешках, у своїх будинках. Збереться вся велика родина: усі онуки, із дружинами, чоловіками. Було б дуже гарно. Але зараз усіх порозкидало", – сказала жінка.

Історію Івана та Наталії Рожкової можна переглянути на порталі Музею.