"Ми тут були, є і завжди будемо". Відкритий лист Ющенка до Трампа
Ющенко: Виглядає дико й боляче, коли лунають заклики до України "зупинитися", повчання, кого нам обирати і як жити, або коли дається зелене світло на торгівлю російським дизелем
Фото: Віктор Ющенко / Facebook
Третій президент України Віктор Ющенко написав президенту США Дональдові Трампу відкритого листа, у якому висловився про американсько-російську домовленість щодо дизелю, згадав відмову України від ядерного арсеналу в 90-х, наголосив, що українці не віддадуть своєї землі, і розповів історію культового знімка часів Другої світової війни. Видання "ГОРДОН" наводить повний текст листа, опублікованого 14 жовтня.
Відкритий лист
45–47-му президенту США Дональду Трампу від третього президента України Віктора Ющенка.
Пане президенте! Я вирішив написати цей лист без зайвого дипломатичного етикету та високопарних слів – просто як людина до людини, як президент до президента, якому небайдужа доля свободи й людської гідності.
Свобода для українця – це не просто слово з політичних декларацій. Це наш глибокий генетичний код, переданий від сивих козацьких часів, від наших прадідів, які понад усе цінували волю та свою Богом дану землю.
Ми – народ хліборобів, чия ідентичність проростає з любові до власної хати, до свого поля і до свого рідного неба. Ми ніколи не зазіхали на чуже, але й своє віддавати не навчені.
Читайте також
Подивіться на те, що відбувається в Україні просто зараз, цієї хвилини. Наші міста щодня й щоночі здригаються від російських балістичних ракет та важких авіабомб. І б’ють вони не по військових об’єктах – ворог цілеспрямовано нищить мирних людей, намагаючись випалити нашу свободу. Вони б'ють по звичайних житлових будинках у древньому Києві, по сплячих кварталах у Запоріжжі, Одесі, Дніпру та Харківщині. Свіжий приклад: варто було вам лише заговорити про можливість якихось "поступок" чи домовленостей із Путіним, як Кремль одразу ж "подякував" за це черговими кривавими ударами по наших родинах.
Скільки невимовного болю протікає крізь серце, коли бачиш матерів, які ховають своїх невинних дітей, і малечу, яка залишається сиротами серед диму й руїн! Це не просто суха статистика чи "конфлікт десь далеко" – це нестерпний, живий біль мільйонів родин, які щодня проходять через справжнє пекельне горнило цієї війни.
Читайте також
І на цьому тлі виглядає дико й боляче, коли лунають заклики до України "зупинитися", повчання, кого нам обирати і як жити, або коли дається зелене світло на торгівлю російським дизелем.
Кожен долар від цього дизелю – це куплена ракета, яка завтра прилетить у наші хати. Торгувати з агресором під час такої бійні – це живити його воєнну машину.
Пане Трамп, згадайте події понад 30-річної давнини, коли розпадався Радянський Союз.
Україна тоді володіла третім за величиною ядерним потенціалом у світі. Ми добровільно відмовилися від цієї зброї заради миру на планеті, повіривши словам і підписам великих держав. У 1994 році Сполучені Штати Америки разом із партнерами підписали Будапештський меморандум, давши Україні офіційні гарантії безпеки, суверенітету та недоторканності наших кордонів. Америка взяла на себе моральне і юридичне зобов'язання бути нашим щитом і захисником. То хіба можна сьогодні, коли на нас напав підлий ворог, забути про підпис Великої Америки під цим документом?!
Адже згадайте й власну історію Сполучених Штатів! У 1930-х роках Вашингтон теж вірив, що торгівля нафтою з Імператорською Японією допоможе втримати "стабільність". США роками продавали їм пальне, намагаючись відкупитися від війни. Чим це закінчилося? Трагедією Перл-Гарбору, коли японські літаки на американському ж пальному бомбили ваш флот.
І згадайте, хто завжди стояв поруч, коли треба було захищати свободу. На легендарному фото над Іводзімою прапор США піднімав український хлопець із Лемківщини – сержант Михайло Стренк, який віддав життя за Америку. А 25 квітня 1945 року на зруйнованому мосту в Торгау на Ельбі американського лейтенанта Вільяма Робертсона першим обійняв український хлопець із Черкащини – Олександр Сільвашко.
Наші народи вже проливали спільну кров за свободу проти тиранії.
І тому наостанок я хочу сказати найголовніше – те, що має зрозуміти весь світ і ви особисто, пане президенте.
Українська ідентичність – це нескореність. Ми – народ із глибоким корінням, прив'язаний до своєї землі любов'ю, працею й духом волі. Ми ніколи, чуєте, ніколи й нікому не віддамо своєї землі. Це наш дім, Богом даний нам під цим високим сонцем. Ми тут були, ми є і ми завжди будемо! Нас неможливо залякати ракетами й неможливо змусити здатися, бо в наших жилах тече кров вільних людей. З тиранами не домовляються – їх зупиняють!
З вірою у правду, свободу та честь вільного світу,
Віктор Ющенко,
Президент України (2005–2010)