Трамп Україну не врятує, але зрада Марін Ле Пен може бути ще гіршою – The Guardian 

Автор вважає, що європейські лідери надто багато уваги приділяють позиції Дональда Трампа щодо України та можливим переговорам із Росією, водночас недооцінюючи політичні ризики всередині Європи. За його оцінкою, роль США у підтримці України вже не така визначальна, як раніше. Після повернення до Білого дому в січні 2025 року Трамп не надавав Києву нової американської військової допомоги. Водночас Україна продовжує залежати від американських продажів озброєння та розвідувальної інформації, особливо для виявлення російських балістичних ракет.

Крім того, військові операції США на Близькому Сході посилили дефіцит необхідних Україні ракет-перехоплювачів Patriot. Однак головним ризиком для Києва Рахман називає можливу перемогу лідерки французької ультраправої партії "Національне об’єднання" Марін Ле Пен на президентських виборах, перший тур яких запланований на 18 квітня 2027 року.

На думку автора, у разі приходу до влади Ле Пен може припинити двосторонню допомогу Франції Україні. Ще серйознішими можуть бути наслідки для фінансування з боку всього Євросоюзу. Ле Пен виступає проти збільшення внеску Франції до бюджету ЄС і погрожує заблокувати наступний семирічний бюджет об’єднання. Йдеться, зокрема, про запропонований механізм фінансування України обсягом 100 млрд євро, за допомогою якого Євросоюз розраховує підтримувати Київ після 2028 року.

Крім того, позиція французької політикині може стати політичним виправданням для інших європейських урядів, які не вважають підтримку України пріоритетом. Серед таких країн автор називає Італію, Іспанію, Грецію, Австрію, Угорщину та Словаччину. У результаті основний фінансовий тягар може лягти на меншу групу північних і західних європейських держав, яким буде складно компенсувати скорочення внесків інших країн.

Ще два напрямки, які можуть опинитися під загрозою, – європейська інтеграція України та санкції проти Росії. Рахман нагадує, що ключові рішення щодо розширення ЄС потребують одностайної підтримки держав-членів. Ле Пен уже виступала проти вступу України до Євросоюзу, тому її президентство може фактично заблокувати європейську інтеграцію Києва.

Також автор звертає увагу на позицію Ле Пен щодо Росії. Вона виступає за скасування європейських санкцій проти Москви з 2017 року. Чинні економічні обмеження ЄС мають пройти процедуру продовження в липні 2027 року. Якщо Франція накладе вето, санкції можуть припинити дію. Крім того, французький президент зможе блокувати продовження персональних санкцій і запровадження нових обмежень.

Автор The Guardian розглядає найгірший сценарій: якщо Європа не зможе підтримувати Україну після можливої перемоги Ле Пен, а США повністю припинять військову та розвідувальну допомогу, Київ може опинитися під тиском і бути змушеним погодитися на умови Москви. За таким сценарієм Росія вимагатиме конституційного визнання анексії Донецької та Луганської областей, а можливо, також Запорізької та Херсонської областей. Москва також наполягатиме на відмові України від вступу до НАТО, обмеженні чисельності Збройних сил і політичних вимогах, які Кремль називає "денацифікацією".

Рахман попереджає, що така угода могла б спричинити масштабну внутрішню кризу в Україні. За його оцінкою, українці сприйняли б подібні умови як принизливу поразку після майже п’яти років повномасштабної війни. Передача територій потребувала б референдуму, на якому громадяни, ймовірно, відхилили б запропоновану угоду. Це поставило б президента України Володимира Зеленського перед складним вибором: виконати непопулярні домовленості всупереч результатам голосування або піти у відставку. Автор також прогнозує при такому сценарії можливі масові протести, судові оскарження домовленостей і політичний розкол. У парламенті така угода також могла б не отримати необхідної підтримки.

Окремою загрозою Рахман називає гуманітарні наслідки. У разі передачі решти Донбасу під російський контроль десятки тисяч цивільних залишилися б в окупації, де, за оцінкою автора, їм загрожували б затримання, насильницькі зникнення та катування. Частина людей могла б евакуюватися, збільшивши кількість внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, інвестори й донори могли б відмовитися від участі у відбудові України через загрозу нового російського вторгнення та політичну нестабільність. Частина українських військових, за прогнозом автора, могла б відмовитися скласти зброю і продовжити збройний опір на переданих Росії територіях. У довгостроковій перспективі це, на думку Рахмана, могло б дати Росії час на відновлення економіки та армії, а згодом – можливість знову атакувати Україну.

Водночас автор наголошує, що такий розвиток подій не є неминучим. Українці не демонструють готовності до капітуляції, а тиск США досі не змінив громадської думки щодо неприйнятних умов миру. Для реалізації найгіршого сценарію, за оцінкою Рахмана, мають одночасно збігтися три обставини: повне припинення американської військової та розвідувальної підтримки, скорочення європейського фінансування без можливості його компенсувати та нова російська ескалація за підтримки мобілізації.

Автор закликає європейські столиці вже зараз готуватися до такого розвитку подій, а не розраховувати, що після приходу до влади Ле Пен пом’якшить свою позицію щодо України.

"Перспективи України похмуріші, ніж будь-коли від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році", – підсумовує Рахман.

За його словами, головна загроза полягає не лише у скороченні підтримки з боку Вашингтона, а й у можливому ослабленні європейської єдності.