"Він сказав: "Лежи тут" – і підпалив машину". Історія 14-річного Андрія, який втратив родину 2022 року, увійшла до музею "Голоси Мирних" 

"До війни родина мешкала у Броварах. Рятуючись від бойових дій, вони виїхали подалі від столиці – на Чернігівщину, сподіваючись знайти там безпечніше місце. Та війна наздогнала їх і там. Коли цивільних попередили про наближення російської колони до Софіївки, дядько Сергій наполіг на терміновій евакуації. Проте цей виїзд став фатальним", – ідеться в публікації.

Андрій розповів, що його мама була жива після наїзду БТР і її можна було врятувати, але окупанти підпалили автівку.

"Один мене дістав, біля дороги положив, почав питати: "Телефон є, хто в тебе з рідних, що болить?" Я сказав: "Нога". Він сказав: "Лежи тут" – і пішов. Потім вони вистрілили в бензобак машини, і машина загорілася. Мама була без свідомості. Скоріше всього, вона була ціла, а тато був в осколкових пораненнях. Дуже сильних", – сказав Андрій.

Старша сестра Андрія, Тетяна, розповіла, що намагалася тримати зв'язок із рідними.

"О 7.00 я з ними говорю по телефону, кажу, що треба десь ховатися, якось тікати. Через дві години мені телефонують, кажуть: "Їх немає". В один момент трапилася така втрата. Взагалі, для мозку це було дуже важко сприйняти", – ділиться Тетяна.

Після загибелі батьків Тетяна оформила опіку над молодшим братом, ідеться в дописі Фонду. Вони живуть у Києві.

Але найбільша мрія хлопця – щоб якнайшвидше закінчилася війна і діти в Україні більше ніколи не втрачали своїх батьків.

"Важливо розповідати, щоб люди знали, що робиться зараз, що війна – це злочин", – каже хлопчик.

Подивитися історію Андрія можна на порталі музею "Голоси Мирних".