"Зброя майбутнього вже є". Україна скоро матиме лазерну ППО, кажуть у ЗСУ. Що відомо 

"Історія найближчих двох-трьох місяців"

"Рухаються проєкти, які пов'язані зі зброєю майбутнього. Вона вже сьогодні є. Є виробники й команди, усередині ЗСУ й зовні – приватні підприємства, які виготовляють лазерну зброю. Вона сьогодні вже не "майбутня", вона вже вміє збивати FPV, уже працює сьогодні над Shahed", – сказав Лебеденко.

За його словами, "це історія найближчих двох-трьох місяців".

"І в нас будуть уже такі засоби, які дозволять ще краще, ніж кулемети, уражати засоби повітряного нападу. Це така перспектива. Сьогодні це все вдається", – заявив він.

Генерал додав, що також розробляють імпульсну зброю, яка дасть змогу уражати одразу групи чи "рої" дронів.

Ані Лебеденко, ані Федоров не уточнили назв цих систем. Але у ЗМІ потрапляла інформація щонайменше про три з них.

"Тризуб"

7 травня українська компанія Celebra Tech оприлюднила фото й відео лазерного комплексу "Тризуб", призначеного для боротьби з FPV-дронами й розвідувальними БПЛА.

Виробник зазначав, що комплекс тоді проходив фінальні випробування, його готували до публічної презентації.

Перші згадки про "Тризуб" були ще у грудні 2024 року. Тодішній командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Вадим Сухаревський заявив, що українські військові мають лазерну систему, здатну збивати літаки на висоті понад 2 км, однак комплекс можна масштабувати й посилювати.

Роботу "Тризуба" продемонстрували у квітні 2025-го, застосувавши по наземній мішені й для засліплення камери FPV-дрона на оптоволокні. Військові стверджували, що цей лазер знищує ударні дрони, авіабомби, крилаті й балістичні ракети на відстані до 3 км, а вертольоти, літаки й розвідувальні безпілотники – на дистанції до 5 км. Окрім ураження, лазер може засліплювати оптику дронів, гелікоптерів і літаків.

У червні 2026-го Сухаревський (тепер він заступник командувача ОК "Схід") знову згадував "Тризуб", зазначивши, що ця система є у двох видах: маленькому й великому.

"Основний напрямок використання лазера на даному етапі, особливо те, що стосується "Тризуба", – це боротьба з дронами. Маленький "Тризуб" – це, відповідно, розвідувальні, ударні дрони тактичного радіуса дії. Великий "Тризуб", який з'явиться в найближчому майбутньому вже як робочий засіб, – це вже боротьба із Shahed", – розповів військовий.

На запитання, наскільки комплекс боєготовий, він відповів так: "Десятки успішних випробувань, польової роботи. Велика кількість проблем – не в плані концепту, а в плані технологічного забезпечення і якості матеріалів. Але в загальному я впевнений, що ми вже одна із тих країн, хто має свою лазерну зброю".

З 2024-го Celebra Tech дійшла від концепту комплекса до затвердженого бойового зразка. Зокрема, за інформацією виробника, у систему донаведення, яка працює на базі ШІ, впровадили автоматичне захоплення й супровід цілей, а також інтеграцію з радіолокаційною станцією, що дає змогу діставати точні траєкторії руху ворожих об'єктів.

У компанії зазначають, що "Тризуб" здатен знищувати розвідувальні безпілотники на відстані до 1,5 тис. м, а ефективна дальність ураження FPV-дронів 7–13 класу становить 800–900 м. Загалом лазер може сягати цілей на відстані до 5 км, що дасть змогу застосовувати його проти Shahed.

Лазерний комплекс інтегрували у причіпну мобільну систему. Таке виконання, за словами розробників, дає можливість швидко розгортати "Тризуб" для захисту об'єктів інфраструктури або позицій військових. Крім того, його можна використовувати для захисту критичної інфраструктури і стратегічно важливих підприємств, інтегрувавши у приватну ППО, а також для розмінування.

Sleam Beam

У травні 2025 року українська компанія Fulltime Robotics повідомила, що розробила чотири лазерні продукти: лазерну рушницю LR-1000, компактну лазерну турель Slim Beam, автономну мобільну платформу SB Bot з інтегрованою туреллю, а також лазерні коліматори з автофокусом. "Оскільки є дрони, стійкі до РЕБ, компанія пропонує три варіанти їх знешкодження: знищення дронів, засліплення оптичних систем, прикриття мобільних груп та оборонних позицій", – пояснювали у Fulltime Robotics.

На відміну від "Тризуба", який позиціонували як комплекс для ураження повітряних цілей на значній висоті, Slim Beam створювали насамперед для боротьби з безпілотниками на ближніх дистанціях.

Потужність лазера становить 1,5 кВт, а заявлена дальність знищення невеликих дронів – до 800 м. Для засліплення камер БПЛА система може працювати на відстані до 2 км. Комплекс має порівняно компактні розміри – 55×52×67 см і важить приблизно 50 кг.

Турель підтримує як дистанційне, так і автономне керування. Її можна встановлювати на наземні роботизовані комплекси, мобільні платформи або стаціонарні позиції для захисту критичної інфраструктури. Крім боротьби з дронами, розробники також розглядали можливість використання лазера для розмінування та нейтралізації вибухонебезпечних предметів.

"Важливо, що промінь невидимий і безшумний. Це є перевагою на полі бою. Військові можуть використати лазер для диверсій: на відстані пропалити замок, провести розмінування чи детонацію. Ми готові зробити й потужніші лазери, що працюватимуть на довшій дистанцій, однак для цього потрібне масштабування", – пояснювали у Fulltime Robotics.

У серпні 2025 року розробники повідомили про модернізацію комплексу для роботи проти FPV-дронів. Зокрема, компанія працювала над удосконаленням систем виявлення, автоматичного супроводження та захоплення малорозмірних цілей. За словами розробників, програмне забезпечення дає змогу оперативно адаптувати систему до нових загроз і вимог поля бою.

У 2026 році нових повідомлень про розвиток або бойове застосування системи у відкритому доступі не з’являлося.

Sunray

У лютому 2026 року журналіст Саймон Шустер у статті для The Atlantic писав про українську лазерну зброю для збиття російських дронів під назвою Sunray ("Сонячний промінь").

​Система здатна уражати невеликі повітряні цілі за допомогою сфокусованого лазерного променю, пошкоджуючи корпуси дронів або їхню електроніку. Лазер працює майже безшумно й не потребує витратних боєприпасів.

"Ця зброя легко поміщається в багажник автомобіля. Вона не видає жодного звуку й не випромінює світла, навіть того знайомого з фільмів червоного променю. Коли днями команда українських солдатів та інженерів показала мені свій прототип, він здався мені досить простим у використанні. Майже занадто простим", – розповів журналіст.

Шустер також описує, як оператор встановив лазерну гармату на даху пікапа посеред порожнього поля. Вона була схожа "на любительський телескоп із прикріпленими з боків камерам". Один з інженерів запустив невеликий дрон, і лазер обертався, поки його камери стежили за ціллю. За кілька секунд після команди оператора "вогонь" дрон почав горіти, ніби в нього вдарила невидима блискавка, а потім упав на землю вогняною дугою.

​Установка має компактні розміри, її можна монтувати на пікап або іншу легку техніку, що дає змогу швидко змінювати позицію. Вартість створення прототипу Sunray оцінюють у кілька мільйонів доларів, тоді як серійний зразок, за задумом розробників, має коштувати сотні тисяч – значно дешевше за сучасні зенітні ракетні комплекси.

Про поточний стан цього проєкту відомо небагато – інших його згадок у ЗМІ майже немає, офіційно його ще не демонстрували. Фото моделі й відео застосування у відкритому доступі також немає.

Виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло стверджував, що офіцери Генштабу "як мінімум останні два роки говорили про цю зброю" і ще торік вона мала проблеми з потужністю – промінь не міг пропалити корпуси дронів і призвести до детонації. Утім, уже тоді вона була здатна дещо відхилити дрони й навіть крилаті ракети від курсу. Зараз, за словами Жмайла, на випробуваннях Sunray вже знищує дрони.

Чи замінять лазери дорогі ракети?

Навряд чи, вважають експерти. Попри значний потенціал, лазерні системи мають серйозні обмеження:

• Потужність. Щоб пропалити твердий матеріал на дистанції, яка дає змогу знешкодити загрозу до того, як вона завдасть шкоди, потрібні десятки або навіть сотні кіловатів. Найменші прототипи споживають орієнтовно 10 кВт – приблизно як електромобіль.
• Тепло. Навіть найефективніші високоенергетичні лазери мають коефіцієнт корисної дії не більш ніж 50%, тож решта енергії перетворюється на тепло, яке потрібно кудись відводити. Це означає, що лазерній установці потрібна не лише потужна система живлення, а й система охолодження – а це додаткові габарити й вага.
• "Боєзапас" у вигляді електроенергії однаково не безмежний: у бронемашини, корабля чи літака має бути власне джерело живлення, яке обмежує і потужність, і тривалість роботи лазера. Легкій "мобільній" установці для тривалої роботи, імовірно, доведеться возити із собою генератор.
• Погода. Дощ, туман і дим розсіюють промінь і знижують його ефективність, що ускладнює застосування таких систем у реальних бойових умовах.
• Час дії. Щоб завдати суттєвої шкоди, лазеру потрібно утримувати промінь на цілі впродовж кількох секунд, що складно зробити зі швидкісними чи маневровими об’єктами.

Крім того, попри оптимістичні заяви військових, світовий досвід демонструє, що між успішними випробуваннями й повноцінним узяттям на озброєння часто минають роки або навіть десятиліття. Ізраїлю, наприклад, знадобилося понад 10 років від першої демонстрації Iron Beam до появи серійних комплексів у військах, а Великобританія лише готується розгорнути DragonFire на бойових кораблях найближчими роками.

Україна вже долучилася до цих технологічних перегонів, але зараз більшість інформації про вітчизняні лазерні системи надходить із заяв розробників та окремих публікацій у медіа. Даних про серійне виробництво чи реальне бойове застосування немає. Після гучних презентацій новини про подальший розвиток проєктів часто надовго зникають з інформаційного простору.

Тому поки лазерна зброя залишається радше багатонадійним доповненням до традиційних систем ППО, ніж їхньою повноцінною заміною.