"Король Півночі" замість "містера Дарсі". Що відомо про найпопулярнішого політика Британії, який може замінити Стармера 

Що сталося

Стармер оголосив про відставку 22 червня. Це не стало великою несподіванкою: повідомлення про таку ймовірність періодично з'являлися в медіа ще з початку року, на тлі скандалу із британським політиком і дипломатом Пітером Мандельсоном, чиє ім'я фігурує у файлах покійного американського фінансиста Джеффрі Епштейна. Мандельсон торік кілька місяців очолював посольство Сполученого Королівства у США, посла звільнили після оприлюдення перших подробиць про його зв'язки з Епштейном. Тоді прем'єр зміг уникнути відставки, але з уряду пішли його соратники – головний радник прем'єра Морган Максвіні (він радив Стармеру призначити Мандельсона послом) і директор із комунікацій Тім Аллан.

Кризу ненадовго вдалося зупинити, але згодом відбулася низка подій, які закінчилися оголошенням Стармера про відставку: у травні Лейборитська партія розгромно програла місцеві вибори, країну сколихнули протести проти мігрантів і політики Стармера, у червні міністри оборони й у справах ветеранів Джон Гілі й Ел Карнс покинули свої посади через недостатнє фінансування оборонної сфери країни.

Зрештою Стармер після серії консультацій із членами уряду, радниками, профспілковими лідерами й донорами партії дійшов висновку, що його перебування на посаді більше не є політично життєздатним, повідомила The Observer із посиланням на джерела в Лейбористській партії. Один із наближених до прем'єра посадовців припустив, що той "бачить реальність" і не має сили "зупинити хаос".

ЗМІ ще тоді писав, що поштовхом до ймовірних кадрових змін стало повернення до парламенту колишнього мера Великого Манчестера Енді Бернема, який здобув переконливу перемогу на довиборах у виборчому окрузі Мейкерфілд. Прибічники Бернема стверджували, що він уже заручився підтримкою більш ніж половини депутатів-лейбористів і готовий поборотися за посаду лідера партії.

Стармер, сказали джерела видання, не піде з посади, залишивши "вакуум" на Даунінг-стріт. Він вирішив організувати поміркований і впорядкований перехід.

"Гадаю, він дійшов висновку, що це гідний варіант служити країні й партії", – сказав співрозмовник The Observer.

Стармер, оголошуючи про відставку, повідомив, що звернувся до Національного виконавчого комітету Лейбористської партії з проханням установити графік виборів лідера: відкрити висування кандидатів 9 липня й завершити процес до початку літніх парламентських канікул. За його планом, нового лідера партії мають обрати до повернення парламенту в роботу у вересні. До того часу Стармер залишиться на посаді прем'єр-міністра.

"Король Півночі" на заміну "містеру Дарсі". То хто ж найімовірніший наступник Стармера і яка його позиція щодо України?

Бернем уже заявив про плани висувати свою кандидатуру на пост прем'єра (і подякував Стармеру за лідерство й відданість країні в непростий період). За даними опитувань компанії YouGov, 56-річний ексмер Великого Манчестера – найпопулярніший політик у Великобританії. Стармер у цьому рейтингу – на 21-му місці, його попередник Ріші Сунак – на 10-му, а лідер правопопулістської партії Reform UK, яка здобуває перемогу за перемогою на місцевих виборах, Найджел Фарадж – на третьому.

Якщо після призначення Стармера на посаду прем'єра у Великобританії цілком серйозно обговорювали, що він – прототип Марка Дарсі, привабливого юриста із британської комедії "Щоденник Бріджит Джонс" (його зіграв Колін Ферт), то Бернем дістав прізвисько зі всесвіту "Пісні льоду й полум'я" Джорджа Мартіна.

Преса й політики назвали його "Королем Півночі" в часи пандемії COVID-19, коли політик став "голосом" північної Англії і критикував обмеження, пов'язані з пандемією, пише The Guardian. Ще тоді, шість років тому, зазначає газета, Бернема запитували про його прем'єрські амбіції.

Бернем народився в Ліверпулі 1970 року, виріс у селі Кулчет – його передмісті. Батько Бернема був інженером, мати – реєстратором у лікарні, обоє – віддані прибічники Лейборитської партії. Самого Бернема вважають ветераном лейбористської політики – як пише ВВС, він розповідав, що вступив у партію ще в підлітковому віці, а надихнув його на це серіал Boys from the Blackstuff про життя на виплату по безробіттю в Ліверпулі.

Друзі знають Бернема як відданого вболівальника футбольного клубу "Евертон", гравця у крикет і футбол. Він вивчав літературу в Кембриджі, потім працював журналістом і 2001 року пішов у політику. Двічі балотувався на пост лідера партії – 2010-го і 2015-го. Обидва рази програв: уперше – Еду Мілібену, удруге – Джеремі Корбіну. Мером Великого Манчестера був із 2017 року, переобравшись на цю посаду вдруге 2021-го. 19 червня він покинув пост, оскільки мер міста не може одночасно бути й членом парламенту.

Він одружений, має трьох дорослих дітей.

Бернем завжди висловлював солідарність з Україною, заснував мережу Unbroken Cities, мета якої – об'єднання міст по всьому світу для надання допомоги й розвитку програм у сфері реабілітації в Україні. У перші дні повномасштабного вторгнення РФ організовував збір гуманітарної допомоги для українців, які постраждали від війни. Керівництво Великого Манчестера в часи, коли він був мером, визнало Голодомор геноцидом українців.

"Трагічно, що російська влада за 90 років після Голодомору не припинила своєї агресії. Вона прагне знову підкорити Україну й перешкодити реалізації демократичної волі українського народу. Під час нинішнього конфлікту російський уряд вчиняє воєнні злочини й порушує права людини в Україні. У ці критичні часи надзвичайно важливо, щоб Великобританія та її союзники об'єдналися на підтримку українського народу в його конфлікті з Росією. Ми не маємо дозволити Росії досягти своїх цілей в Україні. Нам треба й надалі підтримувати Україну всіма можливими способами. Лише завдяки єдності ми зможемо гарантувати, що таке варварство ніколи не повториться. Мовчання дозволяє цим звірствам відбуватися, тож давайте пообіцяємо собі ніколи не мовчати, ніколи не відвертати погляду й ніколи не заплющувати очей на страждання наших ближніх", – заявляв він 2024 року.

І наостанок

Один із найпостійніших жителів резиденції прем'єр-міністра Великобританії – кіт Ларрі – жартує щодо турбулентності в уряді Великобританії. За час його перебування на посаді головного мишолова країни прем'єрів змінилося шість: Девід Кемерон, який і забрав Ларрі з притулку до резиденції 16 років тому, Тереза Мей, Борис Джонсон, Ліз Трасс, Ріші Сунак і Стармер. Бернем, найімовірніше, стане сьомим. Політичний кореспондент BBC Нік Ердлі припускає, що обрання нового прем'єр-міністра буде формальністю без конкуренції.