Оператор "Української правди" розповів подробиці "жорсткого" приймання спецпризначенцями у Відні. Як це було 

Він зазначив, що все сталося посеред білого дня (о 15.00) під час переміщення на орендованому автомобілі з одного місця в інше, на світлофорі. За словами Бондаренка, спецпризначенці вибили обидва вікна машини й за секунди притисли його з колегою, журналістом "Української правди" Михайлом Ткачем до землі. Ткачу, каже, "пощастило", бо з його боку була обочина з клумбою і травою. Його самого поклали "обличчям в асфальт, з усієї сили втискаючи всім тілом у розбите скло".

"Роздерли. Посічені й рвані рани на правій руці. Ліву так крутили так, що я кричав уголос від раптового сильного болю. Було відчуття, що зараз зламають руку. Потім так затисли кайданки саме на лівій, що я аж згодом, за 15–20 хвилин, ледве випросив: "Please relax this! Please! It's no good! Please relax!" – згадав Бондаренко.

Він зазначив, що з моменту цієї "прийомки" з розбиттям вікон їх із Ткачем роз'єднали без можливості контакту взагалі. Навіть осторонь дивитися забороняли, одразу "обличчям у стіну!"

"Кров з обличчя тече, заливає одяг, штани, нові кросівки (бачу, пошкоджені). Озираюся на руку – кровить. Підійшов поліцейський медик із перекиссю водню глянути на мене й надати першу медичну допомогу. Так я помітив, що Михайла також десь там удалині "пакують". Не раз чую: "We are Ukrainian journalists!" Усі речі вилучили. З'явився бус. Завели, повезли в невідомому напрямку. Виявилося згодом – у СІЗО", – поділився оператор.

За його словами, за весь час їм не надали жодного роз'яснення чи бодай: "Ви маєте право на..." Була лише суцільна незрозумілість і невідомість, "що це було і що далі".

Під час "прийомки" в СІЗО був огляд медиками тюрми. Там він уже й побачив свій стан, зокрема засохлу кров на обличчі й "горб" під оком. Там відчув скло, про що повідомив медиків, вказавши на потребу медичної допомоги. Після цього в кайданках його доправили до лікарні.

"Противно на душі було, як із тюрьми повезли в лікарню діставати скло з обличчя, і все це з кайданками за спиною… Два поліцейські ведуть цивільною лікарнею коридорами поміж людей, як якогось суперзлочинця. Дитячі очі злякано дивляться на тебе (і ось це було ду-у-уже неприємно). І, напевно, це найбільше в цій історії. Бо як би і скільки б ти не намагався говорити й пояснити копам: "Я не злочинець! Я не становлю загрози! Я – журналіст-розлідувач з України! Відкрийте інтернет, і ви побачите всю інформацію про мене, про нас і нашу роботу – ви там все побачите і зрозумієте". Це все не має жодного ефекту! І навіть після рентгену, уже на операційний стіл треба лягати… лікар ніяковіє і каже: "Кайданки за спиною – це недобре!" І я вкотре додаю цим копам від себе: "Я не несу жодної загрози! Я не злочинець. Я – фотограф, оператор. Повірте мені. Зніміть хоча б на операцію кайданки", – без результату", – згадав Бондаренко.

У лікарні, не знімаючи кайданок, оператору зробили операцію на обличчі, під оком, дістали з рани три шматки скла й наклали шви. Посічену праву руку від ліктя й вище обробили й заклеїли стрічками, якими клеять розсічення й порізи. Після цього – назад у кайданках у камеру 303 "з дивними написами на стінах про Ісуса, Аллаха і "жизнь ворам", ідеться в пості.

"Але найцікавіший напис був просто перед очима над дверями камери: 95 region. Цікаво. Щось нагадує. Перегукується з дечим з України. Був детальний допит кримінальної поліції. Злочини, які інкримінують мені, дуже серйозні. Шпіонаж. Робота на розвідку іншої держави. Завдання шкоди державі Австрія. Своїми розповідями про специфіку нашої роботи і її результати (а просто поряд серед вилучених речей на столі стоїть щойно отримана в Норвегії міжнародна відзнака за свободу слова і найкращого журналіста-розслідувача) довелося доводити, що ми таки не злочинці", – розповів Бондаренко.

Потім були адвокат з Австрії й окремо – перекладачка Марина, яких журналіст назвав професіоналами своєї справи, а також особиста підтримка консула Юрія, який здійснив візит у СІЗО. Принагідно оператор подякував кожному з них.

Після допиту адвокат подав заявку на негайне звільнення з камери, з-під варти, як людини, котра не становить загрози.

Троє поліцейських і головний серед них, очевидно, уже розуміють ситуацію і дзвінками до прокурора зробили можливим вихід з-під варти. П'ятниця. вечір.

"Якби не так – то в суботу й неділю сидів би в камері 303 і втикав у двері з написом 95 region і робив би зарядку з відтисканнями від підлоги – як ми звикли бачити у фільмах. Працюємо далі…" – резюмував він.